Згоден
Продовжуючи перегляд сайту, ви погоджуєтеся з тим, що ознайомилися з оновленою політикою конфіденційності та погоджуєтеся на використання файлів cookie.
02.12.2019

Ніна Медвєдєва: «Стала на милиці і пішла. А як інакше діти ж чекають, спати не лягають, виглядають нас у вікна, в очікуванні помічників святого Миколая»

Ніна Медвєдєва: «Стала на милиці і пішла. А як інакше діти ж чекають, спати не лягають, виглядають нас у вікна, в очікуванні помічників святого Миколая»

Вже десятий рік поспіль в Дніпрі проходить акція «Миколай про тебе не забуде!». Вже багато років міській сайт висвітлює всі події цієї акції, а сьогодні ми розпитали її засновницю у Дніпрі Ніну Медвєдєву як це, кожен рік організовувати навколо себе десятки людей щоб принести подарунки сотням дітей які могли б взагалі подарунків не отримати (бо помічники святого Миколая приносять подарунки дітям з малозабезпечених родин).

- Ніно, ви вже 10 років влаштовуєте для дітей з бідних родин свято, відряджаючи до них помічників святого Миколая з подарунками. Як вам вдається кожного року це робити, бо все ж тримається тільки на вас. Не хотілось за всі ці роки хоч раз не робити акцію «Миколай про тебе не забуде!» або делегувати її комусь?

- В Дніпрі за ці роки сформувалась команда акції «Миколай про тебе не забуде!» сама б я не впоралась. Взагалі в команді одні дівчата – нас десь десяток. Звичайно, в активний період акції кількість волонтерів досягає й сотні – і водії, і ті, хто купляє та приносить нам подарунки, і ті, хто працює в канцелярії і на фабриці святого Миколая.

Але кожного року сигналу «поїхали» чекають саме від мене. Був навіть рік, коли я попала в ДТП і думала комусь передати цю акцію, але не було такої людини. Отже стала сама організовувати людей та всі події. Стала на милиці і пішла. А як інакше діти ж чекають, спати не лягають вони виглядають нас в вікна, в очікуванні помічників святого Миколая.

Я дуже сподіваюсь, навіть якщо колись я не зможу зорганізувати цю акцію, вона продовжиться в Дніпрі і хтось візьме на себе цю відповідальність за диво для сотень, а то й тисяч дітей.

А наразі я кожен рік на декілька місяців занурююсь в акцію, бо це моя місія, мені її потрібно щорік починати й закінчувати.

- Ця акція народилась у Львові, там їй вже 19 років, нашу ви започаткували в 2009 році, в яких містах, окрім Львова та Дніпра ще діє акція «Миколай про тебе не забуде»?

- Точно ще є акція у Тернополі, у Луцьку. Була акція в Нікополі – дівчина, що була у нас організатором переїхала до Нікополя і там створила акцію, декілька років поспіль вона там була, а в цьому році я не знаю є акція в Нікополі, чи ні.

Я сама привезла цю акцію зі Львова. Тоді будучи студенткою я поїхала у Львов волонтером і познайомилась там з Христиною Дольною, яка є основним організатором акції у Львові. І в підтримку львівської акції ми тоді продавали якійсь хенд-мейд вироби і самі напекли печиво і його також продавали у якомусь учбовому закладі. Так я дізналась про ту акцію, як вона проходить і все розпитувала, бо хотілося це зробити у Дніпрі. Адже тоді популяризація цього свята в Дніпрі була майже нульова. Коли ми в перший раз виходили вітати городян – дві-три людини знали що це за свято святого Миколая. І мені від того ще більше хотілось його проводити, щоб люди знали, що це спокон віку українське свято і що Миколай – це наше свято. Що це істинний персонаж який був, а не якийсь там казковий Дєд Мороз. І дітям простіше розказати хто такий святий Миколай і він потім просто трансформується та віра в дива супроводжує людину все життя.

Й сама ця акція настільки народна – вона пішла знизу, її створили студенти, які захотіли дарувати дітям подаруночки. Вони почали дарувати, до них почали долучатись люди і тільки потім з’явилась організація, яка взяла над цим шефство. Приблизно так само виходило і у нас в Дніпрі – коли ми організовували цю акцію зібралися три студентки і вирішили зробити таке свято в нашому місті. Тоді ми привітали близько ста дітей.

А вже потім ми зареєстрували благодійний фонд, до нас долучились волонтери та партнери.

- Окрім волонтерів на кому ще тримається акція «Миколай про тебе не забуде!» у Дніпрі? Є партнери, котрі кожен рік збирають, або купують подарунки, надають машини або приміщення?

- Звісно є бізнес-партнери акції, це компанії, які збирають серед своїх співробітників подарунки та привозять їх нам, від цієї ж організації завжди приїжджає дуже багато водіїв та волонтерів, котрі розвозять подарунки.

Є організація, яка кожного року на чорну п’ятницю робить розпродаж техніки і якийсь відсоток від цих продажів віддають нам на благодійність. Є партнери-ТРЦ в яких наші волонтери збирають подарунки, тобто нам надають можливість стояти у супермаркетах, де люди купують канцтовари, цукерки та апельсини-мандарини та передають їх нашим волонтерам. Ще є мережа магазинів біжутерії - вони постійно надають нам заколочки, прикраси та біжутерію, які ми кладемо до подарунків дівчаткам. Саме дівчата, що там працюють розпочали самі збирати кошти для нашої акції, та потім до них приєдналися й власники мережі. Кожного року нам приходять декілька пакунків прикрас.

А ще в нас є символ нашої акції дідусь-волонтер. Він розповідав, що багато кому допомагає (ходить і в лікарні, і до АТОвців). Кожного року він приходить та приносить декілька подарунків для дітей. Він приносить вже спакований подарунок на певний вік та стать (він знає що ми формуємо подарунок з трьох складових – іграшки, канцтоварів та солодощів), кріпить до нього стікер що саме поклав в коробку та просить нас не розпаковувати красивий подарунок, а так його і подарувати. Дарує кожного року різне – конструктори, автомобілі, ляльки. Та й дістаються ці дарунки різним дітям.

А з приміщенням в нас проблема кожен рік, ми його шукаємо буває що до останнього. Бо вимоги в нас дуже специфічні ще й на такі дати, що всім потрібні. В ці дати використовуються навіть ті приміщення, що годами були занедбані, бо перед новим роком приміщенні=я потрібні всім для організації та проведення свят.

А нам потрібно велике приміщення в центральній частині Дніпра з загальним доступом, ще й всього на один-два тижні. Цього року на щастя ми знайшли таке приміщення в центрі «Допомога Дніпра» і зараз наводимо в ньому лад, щоб найближчим часом відкрити фабрику святого Миколая.

- За 10 років в рамках акції відбувалось дуже багато різних подій – концерти, роздача подарунків перехожим, парад помічників святого Миколая та інші. Акція трансформується? Чому щось лишається, а щось ні? - Насправді акція за всі ці 10 років розросталася, адже привітання дітей в нас основна, але не єдина мета. Взагалі, коли я «привезла» цю акцію зі Львова моя мета буда популяризувати свято та свідоме волонтерство. Адже 10 років тому в Дніпрі майже ніхто не знав про святого Миколая, та й волонтерів в нас було не багато. Тоді люди ще не розуміли, що ти можеш стати волонтером навіть якщо в тебе нічого нема. Ти можеш виділити свій час та допомогти комусь. Можна робити ті самі листівки та так доносить своє добро. Це може бути будь-яке добро, бо кожен із нас чекає дива особливо на ці свята.

Саме тому ми маємо дуже багато різноманітних активностей. Наприклад та сама акція, коли ми 19 грудня поздоровляємо перехожих та даруємо подарунки. Ми хочемо зробити світ добрішим, бо наші люди не звикли, що щось може бути просто так. Що посеред вулиці їм можуть зробити подарунок, іноді навіть треба наздоганяти людей, щоб щось їм подарувати. І цю подію-поздоровлення перехожих ми робимо і будемо робити кожен рік. Спочатку ми робили в канцелярії святого Миколая вітальні листівки, потім стали робити невеличкі подарунки-сувеніри. Спочатку вони були дуже простенькі, потім це все переросло в дуже класні подарунки. Наприклад цього року ми робимо свічки з вощини, ялинкові прикраси, ляльки-мотанки. Це будуть досить таки серйозні подарунки, які буде дуже приємно отримати кожному.

Взагалі канцелярія – це таке цікаве місце, де можна стати волонтером та ще й навчитися робити всякі класні штуки, тобто ви ще й на майстер-класі побуваєте. А для тих, хто хоче проводити такі майстер-класи є дуже гарна можливість потренуватися. Цього року в рамках канцелярії святого Миколая буде десь 10 різноманітних майстер-класів, в яких може прийняти участь будь-хто. Вони починаються 1 грудня і до 16-17 грудня. Розклад роботи канцелярії можна подивитись на сторінках нашої акції в соцмережі.

Стосовно інших подій скажу так – є ініціатор – є подія. Тому деякі події, як то наприклад благочинні концерти (а в цьому році їх аж два) відбуваються кожного року, бо в нас люди, які їх можуть організувати та провести, а деякі, як парад помічників святого Миколая відбувся раз чи два. Тому ми завжди відкриті до пропозицій та будь-яких подій (флешмобів, акцій). Так в цьому році дівчата, які організовують іграріуми запропонували нам провести декілька благочинних ігор. Весь листопад вони проводили ігри Манчкін а всі кошти-внески віддавали нам на придбання подарунків.

- Яке місце в вашому житті займає акція «Миколай про тебе не забуде»?

- Підготовку до акції розпочинаємо з вересня – саме тоді починаємо звертатись в школи для того, щоб нам дали списки тих дітей, які можуть лишитись без подарунка на свято. Тобто офіційні списки малозабезпечених родин це одне, а реальна картина зовсім інша і саме в школі вчителі бачать, кому потрібна матеріальна підтримка, а кому ні. Бо є такі сім’ї, де батьки не можуть купити дитині ті ж цукерки та іграшки, хоч на обліку в соцслужбі родина ніколи і не перебувала. В кожного різні обставини, тому ми кожного року збираємо списки і до минулорічних додаємо нові адреси і кожного року в нас все більше й більше дітей. В минулому році ми привітали 1822 дитини.

На наступний рік підготовку треба розпочинати ще раніше, бо приміщення під концерт восени ми вже не знайшли. Точніше знайшли, але на будень, а хотілося б у п’ятницю або суботу (а всі концертні майданчики вже були зайняті).

Звичайно підготовка займає дуже багато часу. Але ж сама акція надає сил. Я сама вже декілька років не їжджу до дітей, але волонтери, які повертаються від них заряджають мене цими емоціями святкового дива. І ці емоції дають сили святкувати і Новий рік і Різдво. Але це вже сімейні свята у вузькому колі родини.

- Коли ви розпочинали акцію були ще студенткою, а зараз в вас родина, діти. Як родина ставиться до вашої благочинної діяльності?

- Мій чоловік і сам є помічником святого Миколая, він возить волонтерів з подарунками. У нас чарівна історія знайомства. Власне саме акція нас і поєднала, саме тоді коли я на милицях несла подарунки на фабрику, він на все це подивився та запропонував підвезти мене. Потім подивився як я мотаюсь, та й сказав що буде возити мене до кінця акції, так досі й возить вже п’ять років.

І так він кожного року виступає водієм, возить волонтерів по маршрутах. Буває може бурчати, що я вся в акції, що не бачу сім’ю, але кожного року питає: «Ну шо, коли ти починаєш?»

А з народженням дітей змінилася лише моя задіяність. Якщо раніше я була тут цілодобово і повністю занурювалась в акцію, то після народження дітей зрозуміла, що можна багато чого делегувати іншим особам і долучати все більше і більше людей у команду. І це пішло на користь акції тому що ці люди трошки з іншої точки зору бачать акцію та мають свіжі думки, ідеї та пропозиції.

А старший син – ми його звісно назвали Коля (йому 4 роки) минулого року вже допомагав на фабриці збирати подарунки дітям і йому настільки сподобалось, що він вже не дочекається цьогорічного відкриття. Тому я раджу всім сім’ям з дітками приходити до нас на фабрику та стати помічниками святого Миколая.

Бо акція в нас чарівна, я кожному волонтеру говорю, коли приймаєте участь в нашій акції – загадуйте бажання і воно обов’язково здійсниться. Бажання справді здійснюються – перевірено десятьма роками й десятками організаторів та волонтерів.

А моя особиста мрія – поїхати до міста Барі до мощей святителя Миколая та донести святителю свої подячні молитви, що всі ці роки він нам допомагає. Бо він нам дійсно ж допомагає, тому що майже кожного року виходить така ситуація що десь щось критично. Буває й «стоп-фабрика» - немає подарунків і вже всім кого знала зателефонувала і в фейсбуці написали, все зробили, а подарунків немає. Ввечері їдемо додому і я питаю в помічниці – що будемо робити? Вона каже – не знаю, але знаю, що все буде добре. І наступного ранку дзвонить телефон і питають: чого не вистачає і чого вам привезти? І моє звичне питання: на яку суму? І люди дають такі суми, що вистачає майже на всі подарунки! Інакше як дивом це не назвеш. Так само із приміщенням – треба вже озвучувати адресу фабрики, а приміщення немає. І раптом воно з’являється нізвідки! І таких ситуацій дуже-дуже багато і я розумію, що є допомога святого Миколая і є та чарівність, коли ти розумієш, що ти не один. І я розумію що ніколи не кину цю акцію, бо є колосальна допомога і допомога не лише людей, а й ще й допомога святителя Миколая!

Текст: Кристина Выхристенко

Gorod.dp.ua - городской сайт Днепра »

Читайте также:


хм  (02.12.19 23:55): А почему на украинском, если выбрана русскоязычная версия сайта? Ответить | С цитатой
1
Gorod.dp.ua не несет ответственности за содержание опубликованных на сайте пользовательских рецензий, так как они выражают мнение пользователей и не являются редакционным материалом.

Gorod`ской дозор | Обсудите тему на форумах | Разместить объявление

Фото, відео, архів новин доступні у повній версії сайту
Повна версія сайту
copyright © gorod.dp.ua
Всі права захищені. Використання матеріалів сайту можливо тільки з дозволу власника.

Політика конфіденційності