Владислав Попов

Рік та місце народження: 24.06.1993 р., м. Дніпропетровськ
Освіта: ДНУ ім. О. Гончара, 2 курс.
Захоплення та уподобання: футбол, плавання, граю на фортепіано.

Конкурсні твори:

І кров гуде, не видно світла
І сотні років йде війна,
Війна з собою непомітна
Нас опускає всіх до дна.

Ми програєм,ми відступаєм,
Втрачаєм віру і життя,
Свою ми душу залишаєм
На потал розуму й знання.

А ти творець, ти маєш силу,
Твій шлях складний, до світла йти,
Не обирай свою могилу,
Живи для вічної мети.

Та прийде час,проб’є годинник,
Засяє сонце у пітьмі,
У нас помре той вічний кривдник
Та стануть демони нимі.

І об’єднавши розум й душу
Себе нам вдасться розчавить,
Змінити нас із тих «я мушу»
В «хай буде так», ми зможем жить.

Зроби свій крок, нас час чекає
Знайди свій шлях без помилок,
І хай душа твоя співає
Й любові сиплеться пісок.

Ми всі стоїм напередодні
І всім нам важко,ллється піт,
Хай ти один змінись сьогодні
Назавтра зміниться весь світ.

Бо ти творець, ти маєш силу
Твій шлях складний, до світла йти,
Не обирай свою могилу
Живи для вічної мети.

Єднаймось!

Єднаймось браття за свободу,
За України милу вроду,
Хай пісня лине, колос гнеться
І мрія вгору стрімко рветься!

Де воля жевріла у рабстві ?
Де ріс Тарас малий в кріпацтві ?
Де козаків війна священна
Свободи виростила зерна?

Це моя рідна Батьківщина!
Безкрая й сильна Україна!
За неї покладу життя
В вогонь святого вівтаря.

На народившимся у мирній,
Країні хаосу суцільній,
Нам її сутність відстояти!
Нам її долю обирати!

Єднаймось браття за свободу,
За України милу вроду,
Хай пісня лине, колос гнеться
І мрія вгору стрімко рветься!

Славлю!

Славлю сонце, що світить на землю щодня
Славлю вітер, що дме над рікою!
Як приємно дивитись на сонце зрання
Воно манить і кличе з собою.

Славлю рідну країну, величну й нову,
Що сторіччями волі чекала,
Її близьку і рідну духовну красу
Вона нам повсякчас дарувала.

Славлю мати і батька, що дали життя
Їх любов,що зігріта серцями
Назавжди з ними доля і вірність моя
І її не зруйнуєш роками.

Славлю працю невпинну,щоденну й важку,
Хоч не завжди люблю працювати
Не знайдете ви кращого в світі шляху,
Щоб вогонь світла й щастя тримати.

Славлю пісню, що лине з самої душі,
Що руйнує усі перепони
Відпочити людині можливо тоді,
Як під дерева міцного крони.

Славлю Бога за день,що сьогодні живу
Його милість не знає кордонів
Славлю Бога у кожному з ким зараз йду
І для мене немає сторонніх.

Прославляю життя всеоб’ємлюче й вільне
Відчуваю в собі його кожен удар,
Щастя мене всеохоплює сильне
Більше в серці не буде страждання примар.

Ти народився в світі цім…

Ти народився в світі цім
З душею ангелу подібній,
Прийшов у наш великий дім,
Хоч добре жив у хмарах й світлі.

І все дізнатись хочеш ти,
Хоч всього знати нам не можна,
І кроки твої так легкі,
А думка чиста в тілі кожна.

Роки минають, ти ростеш
Та й вже дитинство відступає
Тоді у перший раз помреш,
Бо серце зло твоє пізнає.

Поділиш навпіл світ тоді,
Одягнеш лати і порядність,
Та на війну за мрії ті
Підеш,забувши сон і жалість.

Роки минають, ти ростеш
І воювать вже сил немає,
Тоді у друге ти помреш
Бо серце мудрістю засяє.

Усе із чим боровся ти
Лише частина світового
Життя всесвітнього, нового,
Усе із чим боровся ти.

І щастя другом серця стане
І спокій на душі завжди,
Усе те зло мов лід розтане
І смерть зітре його сліди.

Дивлюсь на стяг жовто-блакитний…

Дивлюсь на стяг жовто-блакитний
Як його буря розрива,
Говорить вітер: «Я є сильний,
Сильніше мене тут нема».

А я дивлюсь на стяг і бачу
Мільйони,тисячі людей
Замучених,розбитих й плачу,
Нема вже їх святих ідей.

За що померли ви скажіть,
Невже за вільну Україну,
Так краще мертві ви лежіть
Ніж бачить цю святу країну.

Зсередини прогнила браття
Держава наша молода,
Та ми запалимо багаття
Хай вщент горить та гниль стара.

І стяг оновлений і чистий
Вже не злякається вітрів,
Коли лоску тик кожен міцний
Здолаємо всіх ворогів.

Життя

Свободи повне і натхнення
Життя – прекрасне і складне,
І кожень день благословення
На щось незнане і нове.

Життя – це праця безперервна,
Життя – це віра і любов,
І мрія,мов та думка вільна
Тече по тілу,наче кров.

Крокуй вперед, назустріч небу
Не бійся ночі й темноти,
Страхи твої впадуть із тебе,
Відчуй миттєвість повноти.

І серця мірні коливання
Колись загаснуть.Ну і що?
Не вірю я, що зникне воля
І думка і любов моя.