Это произведение озадачивает очень многих гостей музея.
Речь – о диптихе Валерия Шкарупы «Парадиз».
Кто-то считает эту картину непонятной, кто-то – мистической, на кого-то от нее веет вечностью…
Секреты этого диптиха и его автора раскрыли в Днепровском Художественном музее:
«Оглядаючи виставку творів сучасного мистецтва, відвідувачі Дніпровського художнього музею часто зупиняються біля такого «незрозумілого» й містичного, за їхніми словами, диптиху Валерія Шкарупи «Парадіз» (2010–2013–2015; полотно, олія, акрил, левкас).
Дійсно, від цих робіт віє вічністю. Напівтони брунатного, зеленого й вохристого, фактурні виверження червоних потічків «магми», загадкові обриси облич або тіні нагадують про порепану від сонця землю, про кургани, що й досі зберігають таємниці прадавніх культур степу, про майстрів, що лишили по собі неперевершені пам’ятки мистецтва, зокрема гончарства.
Здається, уривок із повісті В. Домонтовича «Без ґрунту» про невідомих митців античної України якнайкраще характеризує і духовно-фізичний процес утворення полотен Валерія Шкарупи:
«Він цінив одноманітність і намагався зберегти її. Він творив широкий простір нічим незаповненої площі. Він оголяв поверхню, щоб показати досконалість матеріалу, з якого був зроблений посуд. Він припускав перебіг, відмінювання тонів виключно як гру тіней на вигибі бочка, в профілі вінців. Кольоровий відтінок народжувався з зміни контуру й форми посудини, як тінь або як відблиск, що набуває основний тон тотожної собі за кольором поверхні.Ми відчуваємо правдиву втіху, згадуючи про кольори глини цього посуду античних часів України: сіро-ясний, зеленавий, синявий, попелясто-сірий, червонавий, в його переходових відтінках од ясно-брунатного до кавового й чорного».
Невипадково згадали про археологію і кераміку. Живописець, мистецтвознавець, інтелектуал Валерій Шкарупа протягом 1980–1996 років брав участь в археологічних експедиціях у Молдові, Вірменії, Південному Сибіру, Узбекистані, Росії, Україні (заповідник «Ольвія»).
Валерій Шкарупа – наш колега, він 23 роки пропрацював художником-реставратором у Сумському художньому музеї. Суми, до речі, – це місто його народження (1950). Із творчої біографії нам відомо, що Валерій Шкарупа був співавтором ідеї і куратором міжнародних проєктів «Раку-кераміка» (з 1993 р.) і міжнародних симпозіумів Land-Art (2000–2002 рр.).
1989–2000 роки Валерій Шкарупа керував галереєю «АРТ’С», а з 1997 року є членом Всеукраїнської творчої спілки «БЖ-арт».
1989–2000 роки Валерій Шкарупа керував галереєю «АРТ’С», а з 1997 року є членом Всеукраїнської творчої спілки «БЖ-арт».
Відомий сьогодні в Україні й поза її межами переважно своїми нефігуративними роботами, художник працює в техніках живопису, левкасу, графіки, кераміки. В одному зі своїх інтерв’ю пан Валерій говорив про необхідність «перш за все викристалізувати ідею». Він багато експериментує з різними матеріалами й фактурами. До своєї техніки прийшов досить давно. Даються взнаки ще й «п’ятнадцять сезонів археологічних експедицій», як зазначає художник. Щодо головної домінанти у філософії митця, то це «внутрішня територія душі» людини і гармонія її із всесвітом.
Дивлячись на подарований нам «Парадіз», пригадуємо слова мистецтвознавця Олексія Титаренка, який написав:
«Шкарупа не пише – розчищає шари. Дбайливо, ніжно, як археолог, розчищає. Треба чути тихо звучну музику, бачити те, що проступає.Валерій Шкарупа – археолог, реставратор древньої кераміки з багаторічним стажем. Заломлюють світло фактури пальці, звиклі гладити ольвійську теракоту, вони могли б зіграти симфонію найтонших фактур. Його картини можна відчувати сліпим. Він майстер тонких гармоній, що вислизають».
Роботи майстра зберігаються в Київському музеї сучасного мистецтва, Сумському художньому музеї Шевченківському національному заповіднику в Каневі, Центрі сучасного мистецтва «Совіарт», Запорізькому художньому музеї, Чернігівському музеї сучасного мистецтва, Muzeum Fur Gestaltung в Цюріху (Швейцарія), Staatliches Muzeum Schloss Burgk (Німеччина), а також в приватних колекціях – у Вірменії, Італії, Німеччині, Ізраїлі, Швейцарії, Франції, Канаді, Єгипті, США, а також у Дніпровському художньому музеї.
Пане Валерію, щиро дякуємо за унікальний подарунок нашому музею!».
Фото – Художественный музей