Костиря Іван Сергійович

Народився 13 січня 1932 р.- на хуторі Федорівка Межівського району. Помер у серпні 2003 році.

Іван Сергійович Костиря відомий в Україні письменник, літературна діяльність якого була тісно пов'язана з краєзнавством, з оспівуванням рідної землі, місцями, де він народився, виріс, жив. Такими краями стали для письменника Дніпропетровщина та Донеччина.

Народився він на хуторі Федорівка Межівського району на Дніпропетровщині у родині сільського вчителя. Дитинство і юність минули в Донбасі, вчитися поїхав на Дніпропетровщину - закінчив Дніпропетровську фельдшерську школу. Згодом вчився в Київському медичному інституті, а по його закінченні повернувся в Донбас. З 1957 по 1965 рік працював у Горлівці дитячим, шкільним лікарем, лікарем швидкої допомоги, а потім - психіатром. Перше оповідання Івана Костирі було надруковане ще під час навчання, в багатотиражці інституту. У 1967 році він закінчив Вищі літературні курси при Літературному інституті ім. М. Горького в Москві. Досвід його лікарської практики відбився у повістях «Пора новолуний», «Ночные дежурства», «Детский доктор», «Родословное зеркало», «Врачебная тайна», «Срочный вызов», дія яких розгортається в Донецькому краї. За відображення праці шахтарів у літературі письменник був нагороджений знаком «Шахтарська слава» III й II ступеня. Письменник є лауреатом літературних премій ім. В. Короленка та ім. В. Шутова. В 1999 році він одержав заохочувальну премію та диплом Фонду нам 'яті Олекси Тихого за крашу публікацію в періодиці матеріалів про Український правозахисний рух в СРСР, стаття називалась «Донбас - колиска правозахисників і патріотів України».

За своє життя Іван Костиря встиг написати й видати добрих сорок книжок для дітей та дорослих. Краєзнавча тематика особливо знайшла відображення в книгах, що вийшли в останні роки його життя. У 2002 році вийшли «Думы о Донбассе», які мовою легенд, переказів, оповідок, бувальщин розповідають про Донецьку землю, її природу, минуле й сучасне, її людей, і «Слово о Донецком крає» - своєрідна літературна історія Донбасу. А останньою його працею стала книга «Межівська сторона» про рідну Дніпропетровщину, де він народився й ріс. Книга побачила світ у 2003 року, але її вже не побачив автор.

«Жодне селище в світі не народило такої кількості славного письменства, як моя Межова!», - писав Іван Костиря. І створив правдиву енциклопедію літературного життя Межівщини, розповів про відомих письменників цього краю, не дуже відомих і геть забутих: Василя Мисика, Аркадія Казку, Олену Ган, Саву Божка, Тетяну Сулиму...

Іван Костиря брав активну участь і в громадському житті Донеччини. У 2001 році він звернувся до вчених Кримської астрофізичної обсерваторії, а згодом до президента НАН України Бориса Патона з пропозицією назвати одну з нещодавно відкритих малих планет іменем «Донбас».

Кілька років тому він відійшов у вічність, але пам'ять про свого вірного сина живе і на Дніпропетровщині, й на Донеччині.