Савчук Варфоломій Степанович

1963 року він закінчив школу № 23 у м. Дніпропетровську, 1969 року – фізичний факультет Дніпропетровського державного університету за спеціальністю біоніка та біофізика, наступного року вступив до аспірантури Інституту фізіології АН УРСР ім. О.О. Богомольця за спеціальністю «Біологічна фізика», де його науковим керівником був визначний вчений у галузі електрофізіології вегетативної нервової системи В.І. Скок. 1974 року В.С. Савчук захистив тут кандидатську дисертацію «Исследование тонической активности интактных нервов при помощи метода совпадения отводимых потенциалов действия» і залишився працювати на посаді молодшого наукового співробітника.

1975 року за сімейними обставинами молодий вчений змушений був повернутися до Дніпропетровська, працював у Дніпропетровському державному (нині – національному) університеті. Вже через місяць перебування на посаді молодшого наукового співробітника його перевели на посаду асистента кафедри фізики фізико-технічного інституту при університеті, а наступного року він обійняв посаду доцента цієї ж кафедри.

У 1988 році В.С. Савчук брав участь у роботі Всесоюзної конференції з історії науки і техніки, присвяченої 125-річчю з дня народження В.І. Вернадського, яка відбулася в Одесі. Там він познайомився з провідними науковцями в галузі історії науки і техніки: професорами О.В. Соболевою, професором В.І. Онопрієнко, доктором фізико-математичних наук Ю.О. Храмовим, які вплинули на розгортання його наукової діяльності в галузі історії науки і техніки. В цей час В.С. Савчук прийняв рішення присвятити себе дослідженню історії науки та спрямував зусилля на підготовку докторської дисертації.

1996 року В.С. Савчук захистив докторську дисертацію «Історико-науковий аналіз діяльності природничо-наукових товариств Півдня України, Криму та Бессарабії: друга половина XIX – початок ХХ ст.». Вона була практично першою докторською дисертацією в незалежній Україні, захищеною за вказаною спеціальністю. Варфоломій Савчук став одним із основоположників нового наукового напрямку досліджень в Україні у вивченні історії діяльності наукових товариств.

1994 року Варфоломій Степанович очолив Видавництво Дніпропетровського університету і пропрацював на посаді його директора до 1999 року. За сумісництвом він працював і на кафедрі фізики, спочатку доцентом, а після захисту докторської дисертації на посаді професора. Саме за часів його роботи у видавництві почали виходити всі серії наукового «Вісника Дніпропетровського університету», визнані ВАК України фаховими за відповідними напрямами наук.

В.С. Савчук був одним із учасників делегації України на XX світовому конгресі істориків науки (Бельгія, 1997) і брав участь в ініціативній діяльності делегації з питань вступу України до Міжнародного союзу істориків науки, який і відбувся у Льєжі за рішенням Оргкомітету конгресу. Вчений плідно співпрацював із головною в Україні установою з питань досліджень у галузі історії науки і техніки – Центром досліджень потенціалу та історії науки НАН України.

У середині 90-х рр. В.С. Савчук разом з О.Я. Пилипчуком стояв біля витоків створення Сектору історії науки, техніки та освіти в АН вищої школи України, який надалі було перетворено у Відділення історії науки, техніки та освіти АН ВШ України, 1998 року його було обрано академіком АН вищої школи України.

В.С. Савчук разом із Є.Ю. Смотрицьким виступили ініціаторами створення у 1996 р. в Дніпропетровську постійно діючого міжвузівського семінару з історії та філософії науки і техніки, який він очолив з самого початку його діяльності.

У вересні 1999 р. Варфоломій Степанович повністю присвятив себе лише науковій і викладацькій діяльності, його обрано штатним професором кафедри фізики фізико-технічного інституту Дніпропетровського державного університету.

На цей час він вже був визнаним в Україні та за її межами вченим у галузі історії науки і техніки, брав участь у багатьох міжнародних конференціях і конгресах, працював заступником головного редактора «Вісника Дніпропетровського університету. Історія і філософія науки і техніки», автором і співавтором декількох монографій і навчальних посібників, керівником міжвузівського семінару з історії та філософії науки і техніки, членом двох спеціалізованих рад із захисту докторських дисертацій у Дніпропетровському державному університеті та Центрі досліджень потенціалу та історії науки НАН України, академіком АН ВШ України, керівником Дніпропетровського відділення «Товариства істориків науки України» тощо.

Зусиллями В.С. Савчука та його колег у Дніпропетровському національному університеті сформувалося декілька напрямків досліджень у галузі історії науки і техніки, 2002 року університет було включено до переліку провідних установ зі спеціальності «Історія науки і техніки». За ініціативи Варфоломія Степановича у 2002 році в ДНУ відкрито очну аспірантуру з вказаної спеціальності, тоді ж почала здійснюватися підготовка кадрів вищої кваліфікації.

До основних напрямів досліджень В.С. Савчука з історії науки і техніки належать: загальні питання історико-наукових досліджень, історія фізико-математичних та фізико-технічних наук, історія громадсько-наукових об’єднань, історія природознавчих досліджень в Україні, історія університетської освіти, персоналії в історії науки України, педагогіка, соціологія, питання викладання історії науки у вищій школі тощо. Разом із відомим фахівцем у галузі ракетно-космічної техніки та її історії Ф.П. Саніним, В.С. Савчук видрукував низку праць із історії ракетно-космічної техніки в Україні.

Значним є внесок В.С. Савчука у вивчення історичних та соціологічних питань розвитку університетської освіти та науки. Довгий час його увага була зосереджена на історії Дніпропетровського національного університету, історії його виникнення, діяльності вчених, чия доля була пов’язана з ВНЗ. Варфоломій Степанович постійно розширював межі досліджень університетської науки й освіти. У співавторстві він написав узагальнюючу працю – монографію «Класичний університет: еволюція, сучасний стан, перспективи», у якій простежено історичний шлях, пройдений класичним університетом від зародкових форм в античності до сьогодення. У монографії висвітлені на тлі розвитку університетської системи в Європі етапи розвитку її й в Україні. Книга є першим подібним дослідженням в Україні.

Ще одна особливість дослідницької роботи В.С. Савчука – часте звертання до персоналій, з особливою пристрастю він досліджує їх долі. Саме він повернув пам’ять про видатних науковців та громадських діячів: Ф.В. Тарановського, І.Я. Акінфієва, Л.М. Фортунато, П.Г. Рубіна, В.В. Стронського, Ф. Олексієнка, Ф.Н. Шведова, А.Е. Малиновського, О.Л. Караваєва та багатьох інших.

За багатогранну діяльність В.С. Савчук нагороджений знаком «Відмінник освіти України» (2001), Почесною грамотою Міністерства аграрної політики України (2002), нагородою Ярослава Мудрого (2005), йому присвоєно звання заслуженого працівника освіти України (2003). Він є членом Всеукраїнської спілки краєзнавців, головою Дніпропетровського відділення Товариства істориків науки України, активним учасником громадсько-наукового та краєзнавчого життя Дніпропетровська.