Бельгард Олександр Люціанович

Олександр Люціанович Бельгард народився в Литві на станції Лентваріс і був хрещений у костьолі міста Шауляй. Його батько, Люціан Стефанович, працював майстром на дротяно-гвоздильному заводі, а мати – Іоганна Фрідріхівна, займалася домашнім господарством. Олександр Люціанович був одинадцятою дитиною в сім'ї. У Лентварісі Олександр Люціанович закінчив народну школу, а в 1912 році вступив до гімназії в м. Вільно (нині Вільнюс).

З початком першої світової війни, завод, на якому працював Бельгард-батько, разом із сім'ями робітників був евакуйований до Катеринослава. За наполяганням батька Олександр вступив на металургійне відділення Катеринославського гірничого інституту. У літній час він підробляв лісовим таксатором, полюбив назавжди ліс і зважився на зміни у виборі професії.

У 1922 році, після закінчення другого курсу гірничого інституту він вступив на перший курс біологічного факультету Катеринославського інституту народної освіти. Після його закінчення (1927 рік) О.Л. Бельгард був зарахований асистентом кафедри ботаніки. Важливим етапом на його життєвому шляху було проходження аспірантури у академіка АН УРСР Г.М. Висоцького, захист кандидатської дисертації та призначення завідувачем кафедрою геоботаніки і вищих рослин, організованої у 1933 році в Дніпропетровському держуніверситеті.

Заслужену популярність в науковому світі О.Л. Бельгард здобув у галузі пізнання лісових насаджень (природних і штучних) у степовій зоні, виявивши себе, як новатор і прихильник прогресивних напрямів. У докторській дисертації на тему: «Ліси південного сходу України» (1947 р.) він запропонував оригінальну типологію природних лісових насаджень степової зони України.

Широку популярність здобула організована О.Л. Бельгардом у 1949 році Комплексна експедиція ДДУ з вивчення лісів степової зони. Керівним принципом у роботі цього наукового колективу були ідеї В.В. Докучаєва, Г.Ф. Морозова і В.М. Сукачова про багатогранну структуру та функції природних систем (біогеоценозів), для пізнання яких необхідні зусилля багатьох наук. Експедиція об'єднала науковців різних кафедр університету (геоботаніків, ґрунтознавців, гідрологів, зоологів, географів та інших фахівців), участь в її роботі взяли і багато вчених із інших вузів і установ країни (Криворізький, Мелітопольський, Оренбурзький педінститути, Харківський, Якутський університети). Стрижневою ідеєю, що об’єднала роботи всіх учасників експедиції, були принципи типології природних і штучних лісів степової зони, розроблені О.Л. Бельгардом.

За період з 1949 по 1968 рік експедиція обстежувала великі райони степової України та Молдавії. За результатами багатьох із них опубліковані монографічні збірники, наприклад: «Матеріали досліджень штучних лісів в районі р. Молочної і Молочного лиману» (1953), «Велико-анадольській ліс» (1955), «Штучні ліси степової зони України» (1960), «Гербовецький ліс» (1970), а також наукові збірники «Питання степового лісознавства і охорони природи».

Особливо слід відзначити відкриття в 1968 році Присамарського стаціонару експедиції в с. Андріївка Новомосковського району Дніпропетровської області, де були закладені постійні пробні площі на декількох профілях через плакор і долину р. Самари та почали проводитися стаціонарні дослідження природних і штучних лісів в біогеоценотичному плані.

На базі робіт Комплексної експедиції О.Л. Бельгард написав монографію «Степове лісознавство» (1971), в якій широко аналізується література з питань теорії та практики степового лісоводства і агролісомеліорації, а також викладаються конкретні дані та висновки – результати багаторічних робіт експедиції, спираючись на які, автор книги розкриває принципи й основи теорії лісознавства з конкретними рекомендаціями для степових лісництв.

Перу О.Л. Бельгарда належить 150 публікацій. Він був нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора і багатьма медалями.

Помер учений 22 серпня 1992 року в Дніпропетровську.