Ірина Саранча

Народилась 21 вересня 1984 року в смт Веселе, Запорізької області.
Навчаюсь у Дніпропетровському Національному Університеті ім. Олеся Гончара в центрі післядипломної освіти, магістратура державного управління.
Захоплююсь музикою, поезією та прикладним мистецтвом. Брала участь у всеукраїнському творчому проекті «СВОЮ УКРАЇНУ ЛЮБІТЬ…», який був присвячений двадцятій річниці незалежності України, що проводила літературна творча спілка "Елітер".

Творчий псевдонім – Мира.

Посилання на сайт, де містяться всі твори http://www.poetryclub.com.ua/author.php?id=13383

Ти більше, ніж в моїм серці.

Я буду завжди чекати,
Без сумніву про це знай.
Ти більше, ніж в моїм серці.
Благаю, не забувай.

І буде, як має бути ...
Так швидко ти не зникай.
Не зможу тебе забути,
Один в житті не блукай.

Усе зрозуміло зараз,
Дякую тобі за все.
В хвилини тяжкі, як галас,
Пам'ятай, що я ще є.

Життя складне перетнути,
Ми зможемо тільки вдвох.
І нехай це тільки дружба,
То дружба життів обох.

Український актор

Український актор, неповторна душа
в простір творів своїх поринає.
І не стримати подих, глибока мета
персонаж в глядача закладає.

З поміж сотень рядків, грає віддано роль
піт із лоба його проступає.
Навіть тиша завмерла, коли тексти віршів
на колінах митець промовляє.

Український актор, неповторна душа
в серці нашім навік залишає
тугу й радість народу, минулих віків
крізь роки і тепер прославляє.

Люблю !

Люблю !
А більше їй не треба,
Пора здіймає почуття до неба.
День ожива, навколо все кохання
І мрії навкруги і сподівання.

Люблю !
Мені це не здається.
Чому так дивно серце б’ється?
Погляд ліниво очі підіймає
І посмішка усіх людей вітає .

Люблю !
Кричатиму так тихо,
Щоб не прийшла біда і не почуло лихо
Сон мій здійсниться, на світанні.
Присутня віра у життєвому чеканні.

Замріяне дівчисько

Замріяне дівчисько у кохання
Без міри в почуттях лише живе.
І розуміння справжнього бажання
До тями та уваги не бере.

Любові крила підіймають в небо,
Проміння сонця очі осліпля.
Коротка мить, а більше і не треба.
Заворожила пісня солов’я.

Пробудження

Осушить сонечко вуста
Промінням рано вранці.
Пробудить пісня солов’я
І ніжний дотик бранця.

Погляд торкається очей,
Вона це відчуває.
Не випадковий збіг речей,
Коханий обіймає.

Час плине, як вода біжить,
Бурхливою рікою.
Спокійно серденько тремтить,
Коли поряд з тобою.

30 вересня

Хвилини добігли кінця,
Знов перегортаю сторінку.
Вересень у ролі гінця,
Шукає собі відпочинку.

Насичений спогадом місяць,
Він творець рядків у поета.
І листя вдягає багрянець,
Дописана швидко сонета.

Осінь дарує моменти,
Художник малює пастелі.
Пам'ять карбує фрагменти,
а листя кружля в каруселі.

Старенька світлина

Страждання даремні, питання взаємні,
Та відповідь ти не шукай.
А фото на згадку в маленьку шухлядку
До кращих часів заховай.

Тут ночі холодні, думки вже голодні,
На настрій ти не нарікай.
Осіння забава, чи може уява?
Про фото своє пригадай.

Мужні очі безсилі, до сну наче схилі,
Благали ти не відпускай.
Старенька світлина, без кольору мила,
Нагадала йому про рай.