Згоден
Продовжуючи перегляд сайту, ви погоджуєтеся з тим, що ознайомилися з оновленою політикою конфіденційності та погоджуєтеся на використання файлів cookie.
В больницах Днепра продолжают спасать мирных людей, получивших тяжелейшие ранения после вражеских обстрелов.
Даже после тяжелейших ранений многие пациенты сохраняют веру в лучшее и находят в себе силы шутить. «Мне уже не стать девочкой из Плейбоя», - шутит жительница Никополя Инна.
Этот многострадальный город враги обстреливают каждый день. После очередного обстрела Инна получила тяжелейшие ранения.
Ее спасают в Днепропетровской областной больнице имени Мечникова, генеральный директор которой Сергей Рыженко об этой сильной духом женщине рассказал:
«Мені не бути "дівчинкою з Плейбою"…
Її пошматоване тіло - жива ікона нашої свободи. Жінка, яка наказала своєму серцю не боятися війни.
Інні – 55, проживає в місті Нікополі. Виховує онука, якого звуть Езра, йому 7 років. Хлопчик відвідував гурток із шахів. Найкращі ляльки - собака та кішка.
Донька Інни на початку війни жила в Мелітополі. Під час виїзду з окупації попала під обстріл - тяжка контузія, епілепсія та затяжна депресія, з якою впоратись вкрай важко.
В місті Нікополь Інна, гуляючи з онуком та собачкою-пекінесом, почула вибух. Потім коло них утворилася калюжа крові, і всі почали надавати допомогу. Втрачаючи свідомість, просила: допоможіть онуку і пораненій собачці, його звуть Більбо.
Обпечені ноги, уламок в животі, який пошкодив тонкий кишківник: це перше, що побачили лікарі Нікополя, надаючи допомогу. Потім - лікарня Мечникова.
Сьогодні після операції щасливі емоції та бажання обійняти весь світ. Тату на руках та тілі розповідають про великий імпульс її життя. Зачіска вражає своєю харизмою.
Не здаватися стало для Інни життєвим кредо. Її життя просякнуте горем та позитивом...».
Видео можно посмотреть здесь.