Згоден
Продовжуючи перегляд сайту, ви погоджуєтеся з тим, що ознайомилися з оновленою політикою конфіденційності та погоджуєтеся на використання файлів cookie.
Вже кілька днів минуло після жорстоких обстрілів нашого міста рашистами, але у лікарнях триває боротьба за здоров'я городян.
Особливо важко з психологічного погляду лікарям рятувати постраждалих жінок. Поранені дніпрянки ніколи не тримали в руках зброю, були людьми суто мирних професій. Але атака ворога розділила їхнє життя на «до» та «після».
Про чергову таку пацієнтку розповів генеральний директор найбільшої лікарні нашої області Сергій Риженко:
«Жіночі душі – сльози та сила…
Кожного разу, коли заходжу в реанімаційну палату і бачу жінок, у мене перехоплює подих.
Вони ніколи не тримали зброю. Не одягали бронежилетів
Колихали дитину, варили борщ, прасували дитячу сорочку… Не чекаючи вибуху.
"Шахед" або ракета влучає в їх мирне житло.
Важкі поранення несумісні з життям.
ШВЛ, операції приводять до життя.
Валентина Лисничая врятувала сотні.
Вона знає, що з жінкою повертається дім, з жінкою повертається сім’я та надія.
Тримаємо за руки, коли вкрай важко.
В Ольги мінно-вибухова травма, осколкові поранення грудини, перелом майже всіх ребер справа, рвані рани ніг.
Без ознак життя доставили в реанімацію Мечникова.
Дві операції.
Зусилля реаніматологів не пройшли марно.
Сьогодні переводимо на долікування в хірургію. Ще потрібна одна операція.
Ольга має жити із спокоєм, з любов’ю та миром.
Але сирени та вибухи назавжди запали в її серце і пам’ять, та будуть бентежити її все життя».
Відео про це тут.