Згоден
Продовжуючи перегляд сайту, ви погоджуєтеся з тим, що ознайомилися з оновленою політикою конфіденційності та погоджуєтеся на використання файлів cookie.
Эти слова произнес один из героев Большой войны, которого спасли в Днепропетровской областной клинической больнице имени Мечникова.
Как признает хирург больницы Мечникова Николай Зорин, с таким ощущением работают и многие врачи этой больницы. Думается, его разделяют и многие украинцы, до крайней степени измученные продолжающееся почти три года Большой войной…
Об очередном спасении героя Николай Зорин рассказал:
«Часом життя стає схожим на «день бабака»…
Один із військових сказав: «Ми наче програні в карти, але будемо стояти до останнього».
Можливо, й ні, можливо, ми не програні, а просто по-іншому не можемо! Переодягаєшся, миєшся — і знову в операційну.
За планом — операція з видалення уламка.
Асистую найкращому керівнику центру нейрохірургії хребта та спинного мозку Дмитру Віталійовичу Овчаренку. Анестезіолог — Катерина Олександрівна Краснопер (все за планом), операційна сестра — Алла Олександрівна (все, як має бути).
Впевнений у команді.
Повітряної тривоги немає (вікна операційної на місці, двері теж). Дістаємо уламок (вже й не рахуємо, скільки їх дістали, і, на жаль, ще дістанемо). У бійця все буде добре — одужає!
Тож маленькими кроками йдемо до змін на краще. Допомагаємо тим, що вміємо робити найкраще.
Вдячні керівництву за можливість просто працювати в найкращих умовах тут і зараз.
Бути добру!
Слава Україні!».
Фото со страницы Николая Зорина.