У Дніпрі розкрили красу нарядів та вишивки греків Приазов'я

Центральна міська бібліотека (вул. Воскресенська, 23) порадувала черговою незвичайною та яскравою виставкою.

Нагадаємо, що 5-й поверх бібліотеки вже давно став експозиційною залою для проведення виставок, лекцій, майстер-класів.

Наразі тут відкрилася авторська виставка переселенки з Донецької області, історика, народної майстрині вишивки Олени Лазько «Берегиня творчого спадку».

Як пояснюють у Центральній міській бібліотеці, назва виставки – глибоко символічна.

Олена Михайлівна Лазько багато років присвятила вивченню культури та традицій греків, які в давнину заселили береги Приазов'я. На цій виставці представила зразки одягу, вишивки, предметів домашнього побуту стародавніх грецьких переселенців, починаючи з 18 століття.

Окрім багатьох городян, виставку із задоволенням відвідали студенти ДНУ імені Гончара. Враженнями поділилася Зоя Бондаренко із Центру соціальних ініціатив та волонтерства ДНУ:

«Майбутні логопеди з групи ДК-24-1 та їх кураторка відвідали виставку вишитих робіт Олени Михайлівни Лазько, яка є ВПО з Донеччини, під назвою «Берегиня творчого спадку».

На виставці, яка розмістилася у міській бібліотеці на вулиці Воскресенській, 23 (5-й поверх), були представлені авторські роботи за мотивами вишивки й одягу греків Приазов’я XVIII–XXІ ст.

Трішки інформації про автора цієї виставки. Олена Михайлівна Лазько народилася 1950 року в місті Макіївка Донецької області в сім’ї педагогів-істориків. Закінчила факультет історії Донецького державного університету, пізніше здобула освіту в Інституті психології, займалася самоосвітою щодо мистецтва, зокрема народного. Олена Михайлівна – членкиня творчого об’єднання «Натхнення» в містечку Велика Новосілка Донецької області.

«Вивчаю побут та мистецтво греків Приазов’я. Взяла участь в обласних та регіональних фестивалях, на яких представляла свої напрацювання з відродження вишивки XVIII–XIX ст.», – розповідає про себе майстриня.

Відомо, що етнічний склад населення Донецької області формувався протягом довгого часу. Греки в цій популяції посідають третє місце за чисельністю, вони почали проживати на Донеччині з кінця XVIII століття – після депортації з Криму.

Греки обожнювали оздоблювати все навколо себе вишивкою, сюжети та техніка якої з часом змінювалися, але дуже повільно. Зазвичай використовували такі матеріали: домашнє полотно, вовну, заполоч, шовк та ширки. Мінімалізм і стриманість, видимі у візерунках вишивки, – риси, які цей народ виховував роками.

От і цього разу нам пощастило ознайомитися з її творами. Серед них - ті, що жінка змогла вивезти з-під обстрілів, з рідної Великої Новосілки. А ще — вишивки, створені в Дніпрі за два роки після евакуації.

До речі, майстриня вишиває понад 15 років.

Жінка вивчає й українську народну вишивку. Полюбляє вишивання гладдю.

- У ній є дуже цікава особливість, говорить нам Олена Михайлівна, - вона втинається прямо в простір тканини, ось погляньте, потрогайте, відчуваєте принади цієї роботи? І витвір вишивальниці набуває нового сприймання.

З якою любов’ю говорила майстриня нам про всіх і все та найбільше - про квіти біля рідної домівки, про які згадує щомиті, як думає про них, а вони ж... розтоптані й знищені вже ворогом, але лишилися лише на вишитому малюнку...

Бачили і малюнок з танком, і дії небайдужих дончан, і відчували дух нескорених потомків грецького народу в останніх роботах Олени Михайлівни.

І це її внесок у Перемогу, бо такого прагнення повернутися в рідний вільний донецький край, вистачило б на багатьох!

Красива, у стильному вишитому вбранні з гарними прикрасами, патріотично налаштована, приваблювала наш зір: неможливо було завершити цю одухотворену зустріч!

Ми побачили її Величність Берегиню творчого спадку, почули її захоплену розповідь про рідний край, його історію, захопилися й могли тішитися її творчістю! Як це чудово, що ми знайшли час попри царину дистанційного навчання на живе спілкування з Майстринею! Привітали її зі святом працівників аматорського мистецтва, подарували на згадку квіти й смаколики від нас, представників ДНУ Гончара.

До нових зустрічей, шановна Олено Михайлівно Лазько!».

Фото – Центральна міська бібліотека та Центру соціальних ініціатив та волонтерства ДНУ