Згоден
Продовжуючи перегляд сайту, ви погоджуєтеся з тим, що ознайомилися з оновленою політикою конфіденційності та погоджуєтеся на використання файлів cookie.
У центрі соціальної адаптації у Дніпрі працює 19-річний переселенець з Нью-Йорка, що на Донеччині. Олександра з мамою волонтери вивезли з-під обстрілів 25 червня 2024 року.
Тоді ж, як розповів хлопець Суспільному, вирішив допомагати маломобільним та літнім людям, яких евакуйовують з зони бойових дій.
У центрі Олександр піклується про літніх та маломобільних людей, яких вивезли з зони бойових дій. За його словами, працює тут з липня цього року.
"Краще ніж те, де я був до цього, подобається звичайно. Тут є робота, там де я жив, роботи не було в принципі. Там я просто жив, чекав чогось. А тут я виїхав, життя є, гаряча вода є, діти на майданчиках є. Все те, чого у мене не було там", — сказав хлопець.
Як розповів Олександр, людям, що перебувають в центрі, він приносить їжу, іноді — їх годує. Допомагає пересуватися, зокрема виходити на подвір’я подихати свіжим повітрям.
Переселенка з Мирнограда Ірина розказала: Олександр заходить до неї майже щогодини. Приносить воду та їжу. За словами жінки, неї хворі ноги, тож майже не ходить.
"Він за нами доглядає, він взагалі молодець, чудовий хлопець. Мало таких. Як то кажуть, кожен повинен бути на своєму місці, а він на своєму місці. Він добрий, завжди посміхається і ніколи не кричить", — розповіла Ірина.
Світлана — колега Олександра. Коли побачила хлопця у центрі — здивувалася. За її словами, молодь дуже рідко береться за подібну роботу.
"До людей ставиться добре. Розуміє, бо напевно, сам пройшов через це все, йому також було важко залишати рідний дім. Поступово він зрозумів сенс цієї роботи. Працьовитий, товариський, намагається з усіма добре, ніжно обходитись", — зазначила вона.
Як розказала керівниця центру Ольга Волкова, більшість працівників закладу не мають профільної освіти. Головне в їхній роботі: розуміння потреб маломобільних та добре ставлення до людей з інвалідністю.
"Ми цей центр робили як для себе. Ми перевіряємо, щоб до людей з інвалідністю ставилися з повагою, уважно. За годину обов’язково пройдуть всі палати, подивляться, кімнати всі пройдуть", — сказала жінка.
Як розповів Олександр, працювати у центрі йому подобається — знаходить спільну мову з людьми, які, як і він сам, втратили рідний дім. Надалі планує навчатися — хоче вступити до одного з вишів Дніпра.