Згоден
Продовжуючи перегляд сайту, ви погоджуєтеся з тим, що ознайомилися з оновленою політикою конфіденційності та погоджуєтеся на використання файлів cookie.
В історії Дніпропетровська у роки німецько-фашистської окупації у 1941-43 роках досі існує багато «білих сторінок».
Причини таких прогалин історії міста у цей період зрозумілі.
Усі документи періоду окупації загарбниками під час відступу було знищено. А мешканцям окупованого Дніпропетровська було зовсім не до ведення історичних хронік із документальним підтвердженням того, що відбувалося…
Деякі прогалини історії міста в цей період Міський сайт за допомогою істориків та краєзнавців намагався ліквідувати.
Сьогоднішня наша розповідь – про тему дуже пікантну, яка практично не висвітлювалася раніше. Це питання про те, чи працювали у захопленому місті «Будинки розпусти», а простіше кажучи – борделі?
Відомий дніпровський історик та волонтер, заступник директора Дніпропетровського історичного музею імені Яворницького Юрій Фанигін зізнався, що йшов до розкриття цієї теми майже все життя.
І розповів про це таке:
«Нацисти.
Проститутки.
Окупація…
Всі роки у професії вели мене до цієї історії!
Ще замолоду я чув легенду Дніпра, що під час нацистської окупації в місті був бордель. Легенда розміщувала його в різних локаціях, але завжди у самому центрі, що мене дивувало. Ну типу, що - тихіших місць не було?..
Деякі містяни навіть «чітко» розповідали, що їм точно колись хтось казав, що брат, сват, кум бачив, що це було у готелі Україна. У ці оповіді я взагалі не вірив.
Всі легенди - то «брехня по селу», думав я. І у цьому випадку навіяна фантазіями аура будинків розпусти, засівши у пам'яті радянського містянина, обросла вигадками й перетекла у часи незалежності. Та так, що майже у всіх професійних та поруч колах розмови про нацистів у місті закінчувалися темою проституток. Ну, може, й не всі…
З роками я все більше дізнавався історію нашого міста, і питання існування цього явища за окупації, та ще й якогось одного «нещасного» закладу, взагалі потускніло у порівнянні з епохою розпусного Катеринослава…
І тут настав 2024 рік…
Навесні цього року я таки добрався попрацювати до нашого Обласного архіву. І замовив неприкметну справу. Я мав надію знайти пару нудних відомостей за пристойною науковою темою.
А знайшов скарб! Джерело, яке дає відповідь на майже вікову міську легенду. Ухххххххх
29 січня 1942 року комісар міста Рудольф Клостерман звертається до німецького господарчого управління. Через те, що останнє не виділяє матеріалів для ремонту трьох важливих об’єктів. Важливих у військовому плані !
А саме - гуртожитку для проституток, гуртожитку для жінок хворих на венеричні хвороби та будинку розпусти.
Як бачите - «Робота» була поставлена широко, із наданням проживання та з урахуванням нюансів сфери. Одним словом педантично, по-німецькі…
Гуртожиток для проституток – по вулиці Широка №101. Саме таку назву тоді носив наш проспект Яворницького. І так ….. ТАК ! Це тогочасна адреса готелю Україна, він же будинок Хрінікова….
Але ж гуртожиток - не бордель, сказав я собі та продовжив читати.
В документі чітко зазначено, що це приміщення треба розглядати, як квартири німецького військового командування, і загалом гуртожиток створений за наказом якогось вищого керівництвом.
Таким чином це таки бордель, але елітний. Напевно, для старших офіцерів.
На кінець січня 1942 року, німці тільки-но чекали прибуття 50-и проституток у цей заклад. І тут я все ще чіпляюся за надію додати ноток цнотливості нашій історії. Ну, може панянки були не з Дніпра…
Гуртожитку для жінок хворих на венеричні хвороби – на жаль, адреса не вказана, на яку кількість був розрахований - теж. Проте точно прописано, що жінки потрапляють туди примусово, та більшість затримується за вказанням солдат, які заразилися.
Ну що ж, не знаю, звідки їхали ті 50-ть проституток…. Однак і серед наших містянок були майстрині амурних справ. Хоча, може, це була диверсія…
Будинок розпусти – вже той, який чітко саме так названий в документі. Знаходився прямо за готелем Україна по проспекту. У дореволюційному готелі Франція, будівля якого війну не пережила. Комісар наголошував на особливій увазі до прискорення підготовки цього об’єкту через невідповідність його облаштування.
Напевно, саме цей бордель був простішим та, так би мовити, більш солдатським. Ну чи там унтерофіцерським.
Єдине, що бентежить, це його повна характеристика – «Новий будинок розпусти». Тобто, за неповні півроку окупації, може, вже існував і старий бордель. Може…
От так і не вір легендам Дніпра….
Існування борделю/лів науково підтверджено. Адреси встановлено. Характер побутування уточнений.
У 1941-43 році в будинку Хрінікова знаходився німецький офіцерський клуб та кінотеатр. Вони, звісно, розмістилися на базі довоєнного приміщення театру/кінозали (існували ще з дореволюційних часів) та клубу медичних працівників.
Останній, напевно, найбільше не відповідав вподобанням нацистів до інтер’єрів, тому його багато прикрашали картинами та скульптурами, взятими на «тимчасове збереження» з Художнього музею міста.
Окрім того, до початку війни тут знаходилися квартири для медпрацівників, - напевно, на їх базі і розмістили гуртожиток «бордельного типу».
Фото Юрія Фанигіна та з відкритих джерел
1