Згоден
Продовжуючи перегляд сайту, ви погоджуєтеся з тим, що ознайомилися з оновленою політикою конфіденційності та погоджуєтеся на використання файлів cookie.
Об этом рассказали в Международный день повара и кулинара, который отмечали вчера.
Силы и отвага воинов 128-й отдельной Днепровской бригады ТРО ВСУ далеко не в последнюю очередь зависят и от того, чем кормят героев.
Ветеран этой бригады, известный днепровский историк Дмитрий Каюк в своих очерках из окопов уже не раз рассказывал о секретах питания на передовой.
В праздничный день он посвятил особые слова военным поварам:
«Вичитав, що 20 жовтня - Міжнародний день кухаря та кулінара.
Скажу чесно, дотепер навіть і гадки не мав, що ці два слова мають різне змістовне навантаження. А таки мають. Друзі, вітаю усіх причетних. Навіть тих, хто вміє лише варити крашанки та знає з якого боку відкривають банку з тушкованою свининою. Для аматора цього досить.
Особливі слова вітання нашим військовим кухарям. Серед них мало професіоналів. Здебільшого це хлопці й дівчата без профільної освіти. Але вони мають хист і бажання. А страви у їх виконанні до вподоби побратимам і посестрам.
Іноді серед них зустрічаються справжні деміурги, тобто творці. Хтось готував ще в цивільному житті. Хтось навчився вже в армії. Гарного кухаря реально поважають. Від його майстерності залежить не тільки фізичний, але й моральний стан солдата.
Військовий кухар неперебірливий. В нього зазвичай немає якихось особливих інструментів та приладів. Казан, пательня, решітка, дошка, ніж та черпак. Мабуть це, все. У самих просунутих зустрічається ручна м'ясорубка. Військовий кухар не має власної кухні. Де стоїть підрозділ там і готує. Частіше на відкритому вогні, газовому балоні, сільській печі або електроплиточці. Нерідко кухаря не звільняють від виконання бойових завдань. Зранку він чаклує над казаном, а в обід вже шмаляє по московитах з гранатомета.
Що поробиш! Війна!».
Сюжет о поварах 128-й бригады можно посмотретьздесь.