Згоден
Продовжуючи перегляд сайту, ви погоджуєтеся з тим, що ознайомилися з оновленою політикою конфіденційності та погоджуєтеся на використання файлів cookie.
Міський сайт продовжує розповідати про біографії видатних архітекторів нашого міста.
У цьому році виповнюється 160 років від дня народження талановитого архітектора, ім'я якого сьогодні практично невідоме широкій громадськості. Це Леонід Альбертович Бродницький – автор проектів храмових споруд та громадських будівель в нашому місті та на Придніпров’ї.
Якою є біографія Леоніда Бродницького? Чому цей архітектор будував насамперед культові споруди? Які відомі храмові споруди він створив? Які громадські будівлі є творами архітектора? Який будинок, збудований Бродницьким, зараз є музеєм?
На ці питання відповість давній друг Міського сайту, кандидат історичних наук, завідуючий відділом Дніпропетровського Національного історичного музею імені Яворницького Максим Едуардович КАВУН.
«Леонід Бродницький був другим представником місцевої архітекторської династії, що само по собі було нетиповим явищем в місті та краї, - розповідає Максим Кавун.
Батько та син Альберт та Леонід Бродницькі почергово працювали катеринославськими губернськими архітекторами. Будівлі, збудовані ними, і сьогодні служать нашому місту на Дніпрі, та й іншим містам.
Посада губернського, а нині обласного архітектора, природно, ніколи не була спадковою. Однак у другій половині ХІХ століття в історії нашого краю трапився один виняток – це династія Бродницьких.
Батько нашого героя - Альберт Вікентійович Бродницький народився 1830 року. Він закінчив Будівельне училище в Санкт-Петербурзі (головний архітектурний вуз у тодішній Російській імперії) у 1852 році, де здобув спеціальність «цивільного інженера». Після цього Альберт приїхав до Катеринослава. Починав тут кар'єру з найнижчого щабля - «архітекторський помічник».
У подоланні кар'єрних щаблів Бродницькому посприяло те, що він одружився з сестрою місцевого «архитектора для производства работ» Дмитра Савицького і став його помічником.
Яскраву характеристику старшому Бродницькому дав у своїх «Спогадах» Андрій Михайлович Достоєвський, брат письменника, який працював у 1860–1865 роках катеринославським губернським архітектором. Бродницький став його наступником. Достоєвський відзначав:
«Это был очень дельный и опытный техник… Как человек, он был очень милый и умный Господин, и притом комик от природы, и хороший рассказчик… По моем же удалении из Екатеринослава в 1865 году он занял мое место, то есть назначен был Екатеринославским Губернским Архитектором, на каковом месте и находился все время по день своей кончины».
Точна дата смерті Альберта Бродницького й досі невідома, вірогідно, це середина 1870-х років.
Альберт Бродницький керував архітектурною справою в губернії близько десяти років. Займався інженерно-технічними роботами, проектував поштові станції та мости. У період Кримської війни 1853-1856 років курирував будівництво тимчасових мостів для потреб армії, зокрема, через р. Оріль біля с. Перещепине. Надалі, в другій половині 1850-х років, Бродницький розробляв проекти мостів біля повітового міста Олександрівська (нині м. Запоріжжя).
Наприкінці 1860-х років Бродницький виконав проект католицького костелу в Катеринославі. У 1869 р. цей проект переробив петербурзький архітектор П. П. Меркулов. Костел святого Йосифа був збудований у 1870-х роках і став архітектурною окрасою західної частини міста (нині проспект Яворницького, 91).
Костел - масивна будівля у неоготичному стилі. За традицією, костел завершувався двома масивними гостроверхими вежами, помітними на відстані кількох кварталів. Костел став центром місцевої польської громади, а також культурним місцем тяжіння інших городян – католиків.
У 1920-ті роки він був відчужений у місцевої католицької громади, закритий, а в 1949 р. його взагалі було передано під спортивний зал. У пізні радянські часи тут розташовувалося управління спортивних лотерей (напівофіційна назва – «Будинок «Спортлото»).
Головний фасад будівлі костелу у повоєнний час було кардинально змінено – вежі було знесено, прибудовано масивний портик у стилі «сталінський ампір».
Будинок було повернуто віруючим-католикам у 2009 році. У 2010 році розпочалася реконструкція костелу, і в 2011 році городяни побачили цю будівлю такою, якою вона була згідно з початковим проектом.
Другий представник династії – Леонід Альбертович, народився 1864 року вже в Катеринославі. Точна дата його народження поки не встановлена. Леонід пішов за стопами батька і перевершив його, як за проектами, так і за кар’єрними сходами.
До речі, брат Сергій Альбертович Бродницький також зробив успішну кар’єру, але в місцевих громадсько-політичних справах. Він став головою Катеринославської повітової земської управи, одним із найбільш видатних діячів Катеринослава.
Леонід Альбертович закінчив Катеринославське реальне училище. А спеціальність цивільного інженера отримав у 1881-1886 роках у тому ж Будівельному училищі в Петербурзі, де вчився його батько.
У 1886 році молодший Бродницький повернувся до Катеринослава, де, як і батько, пройшов усі щаблі архітектурних кар'єрних сходів. Починав «техніком» у Катеринославській Губернській земській управі.
Через десять років, у 1897 р. Леонід Бродницький був призначений на посаду губернського архітектора. На цій посаді син, як і батько, перебував близько десяти років. Вершиною успіху стала посада єпархіального архітектора, яку Бродницький обійняв у1906 р.
Леонід Бродницький був причетний до проектування кількох знакових храмових споруд Придніпров’я. Насамперед, він відомий проектом церкви Святого Миколая, побудованої 1894 р. у селищі Кам'янське (нині місто).
Час кар'єри Леоніда Бродницького припав на популярність «неоруського стилю» в архітектурі й цивільних, і культових споруд. Неоруський стиль черпав своє натхнення в архітектурі XVI–XVII століть. Тому будинки в цьому стилі нагадують дерев'яні тереми. Використовується характерний декор: кокошники в оформленні отворів, колони з потовщенням по центру, які нагадують балясини. У Катеринославі у цьому стилі було збудовано залізничний вокзал (не зберігся), Комерційний клуб (вул. Вернадського, 23) та декілька інших будівель.
Провінційний варіант неоруського стилю, який використовувався при оформленні церков у другій половині ХІХ століття, традиційно називається «єпархіальним». Храм Святого Миколая в Кам'янському збудований якраз у «єпархіальному стилі». На той момент це була архітектурна домінанта та найцікавіша будівля на території селища. Цей величний храм із високою дзвіницею і зараз прикрашає центр міста. На щастя, він зберігся практично в автентичному вигляді.
Дуже цікавою сторінкою архітектурної спадщини Леоніда Бродницького є два храми-близнюки у Павлограді та Катеринославі.
15 жовтня 1898 р. у місті Павлоград був освячений собор Спасо-Нерукотворного образу, відомий більше як «церква Голубицького» (на честь мецената будівництва, купця та міського голови Якова Федоровича Голубицького). Храм цей зберігся й зараз є головним храмом Павлограда.
А за два роки до цієї події, 22 грудня 1896 р. (за новим стилем 3 січня 1897 р.) у Катеринославі відбулося освячення нової церкви на честь Благовіщення Пресвятої Богородиці. Щоправда, церква досі має дві назви – Благовіщенська та Олександро-Невська. Вона побудована на місці каплиці Олександра Невського, на честь князя названий і один із приділів храму. Міський сайт уже розповідав історію цього храму: Архітектором храму в Павлограді у літературі називається Леонід Бродницький. Натомість архітектор храму в Катеринославі достеменно невідомий.
Справа в тому, що архітектурний обрис храму в Павлограді є майже точною копією катеринославської Благовіщенської церкви. А закладений храм у Павлограді був 1892 р., тобто, на три роки пізніше катеринославського. Щоправда, обидва храми відрізняються рішенням дзвіниць. Дзвіниця храму у Павлограді не схожа на дзвіницю Благовіщенського храму. Зовні вона майже аналогічна дзвіниці Троїцького собору в Катеринославі та Харлампіївського нового собору в Маріуполі (не зберігся). Це може свідчити на користь припущення про різну спадкоємність у вирішенні основної частини храмових будівель та окремо їх дзвіниць.
Обидва храми присвячувалися одній і тій самій події – «чудесному спасінню» імператора Олександра ІІІ та його сім'ї у залізничній катастрофі у Борках 1888 року. У столовому вагоні поїзда знаходилась ікона Спаса Нерукотворного, яка залишилася неушкодженою. Імператор та його сім'я вважали, що цей образ врятував їх від загибелі. Храм у Катеринославі присвятили імені імператора, а храм у Павлограді – іконі, яка, як вважалося, врятувала його та сім'ю від загибелі.
У проектах обох храмів чітко видно руку одного майстра. Водночас у низці робіт існує інформація, що у 1889 р. дирекція Брянського заводу в Катеринославі замовила проект церкви придворному архітектору імператора Олександра ІІІ Миколі Султанову. Можливо, за основу проекту двох церков було взято проект для церкви Брянського заводу 1899 р., розроблений М.В. Султановим, а реалізацію на місці та прив'язку курирував вже Л.А. Бродницький. Така практика була загалом типовою для провінційного зодчества.
Однак слід зазначити, що питання про авторство храмів може бути закрите тільки після виявлення джерел – креслень, протоколів та інших документів.
У Катеринославі Бродницький спроектував та курирував будівництво кількох знакових споруд цивільного та культурного призначення.
У 1896 р. спільно з архітектором Станіславом Харманським Бродницький спроектував та побудував «Аудиторію Комісії народних читань» (нині вул. Половицька, 5) у неокласичному стилі. Це найстаріша театрально-концертна будівля міста Дніпра, яка збереглася до нашого часу. Міський сайт колись детально розповідав історію цієї будівлі.
Тут проводилися лекції для народу, театральні вистави, і тут же відбувся перший кіносеанс у Катеринославі 1897 року. Цей унікальний будинок є пам'яткою архітектури національного значення. Цікаво, що сам архітектор також був членом Комісії народних читань, та на церемонії відкриття Аудиторії прочитав доповідь «Про механіка-самоука Кулібіна».
На початку XX століття Леонід Бродницький був причетний до появи в нашому місті однієї з архітектурних перлин. Він доопрацював затверджений за результатом конкурсу проект (автор якого досі лишається невідомий), здійснив його прив’язку та керував будівництвом у 1900–1902 роках будівлі Губернської земської управи (нині Крутогірний узвіз, 21). Ця двоповерхова будівля з пишним декором, відома офіційно як «Земський дім», поєднує в собі елементи неокласицизму та еклектики. На щастя, будинок, що стояв без ремонту близько 30 років, нещодавно почали відновлювати.
Активно працював Леонід Бродницький за приватними замовленнями. На жаль, про цей бік його архітектурної діяльності відомо відносно мало. Існують відомості, що він у 1895 р. спроектував прибутковий будинок Кофмана на Троїцькій вулиці.
У 1904 р. Леонід Бродницький спроектував приватний будинок для першого директора Обласного музею імені Поля Дмитра Івановича Яворницького (1855–1940).
Справа в тому, що Яворницький ще у 1902 р. погодився очолити місцевий музей, але ще не мав власного будинку у місті. Будинок було збудовано у 1905 р. (нині Меморіальний будинок-музей академіка Д.І. Яворницького).
Леонід Бродницький вдало вирішив завдання створити оселю вченого-історика. Одноповерховий будинок із виразною двоповерховою вежею виходив своїм фасадом на Дворцову або Дворянську площу (нині площа Шевченка, 5). Будівля позбавлена архітектурних пишнот, виконана з мінімумом декоративних елементів, запозичених із романського стилю. Проте навіть сьогодні цей будинок вченого є архітектурним акцентом площі, й звертає на себе увагу навіть в оточенні новобудов.
У цьому будинку Дмитро Яворницький прожив другу частину свого довгого і насиченого життя (35 років, з 1905 по 1940 р.). У серпні 1940 року вчений покинув цей світ у стінах свого будинку. З липня 1964 р. тут працювала меморіальна кімната, а з листопада 1988 р. тут постійно працює Будинок-музей видатного історика, етнографа, фольклориста, дослідника історії міста й краю.
У будинку збережено три історичні кімнати, а також вестибюль, передпокій і невелику кімнату - мезоніну вежі на другому поверсі. Цікаво, що у фондах Дніпропетровського національного історичного музею імені Д.І. Яворницького зберігся й оригінальний проект будинку Яворницького, за авторським підписом Леоніда Бродницького.
Остання за часом робота Л.А. Бродницького – виконаний у 1906-1907 рр. проект єпархіальної Миколаївської церковно-учительської школи (пров. Феодосія Макаревського, 1). Ця будівля збереглася, одна з небагатьох від колись масштабного комплексу Катеринославського Архієрейського будинку.
Леонід Альбертович Бродницький помер доволі рано, у жовтні 1907 р., проживши всього лише трохи більше сорока років. Відспівували його в Успенській церкві. За своє доволі коротке життя архітектор, тим не менш, створив низку знакових споруд, які й сьогодні грають помітну роль в архітектурному середовищі.
Леонід Бродницький зробив помітний внесок в архітектурний розвиток міста й краю в кінці ХІХ – на початку ХХ століть. Талант зодчого проявився у проектуванні культових і громадських споруд, і навіть приватних житлових будинків. Як і чимало місцевих архітекторів, зодчий працював в різних стилях – неокласика, еклектика, «неоруський стиль», але скрізь досяг успіху», - завершує Максим Кавун.