Згоден
Продовжуючи перегляд сайту, ви погоджуєтеся з тим, що ознайомилися з оновленою політикою конфіденційності та погоджуєтеся на використання файлів cookie.
Несмотря на страшные ранения и травмы, Юлия находит в себе силы верить в лучшее и усмехаться…
В Днепропетровской областной больнице имени Мечникова круглосуточно проводится сложнейшая работа по спасению жизней украинцев.
Врачи сражаются за жизнь и здоровье не только наших воинов, но и мирных людей, пострадавших от рашистских обстрелов.
6 октября от одной из таких атак на Межевской район пострадала Юлия.
О ее ситуации рассказал генеральный директор больницы Мечникова Сергей Рыженко:
«Не припиняє вірити в краще, любити та через біль усміхатись…
Сім'я Юлі завжди хотіла жити в Україні, їсти та пити все українське.
Коли почалися величезні обстріли на Покровськ, забрала своїх діточок Єгора 12 років та Мілану 6 років та поїхала в село Райполе Межівського району.
Почали облаштовуватися в невеличкому сільському будиночку.
6 жовтня, поправши білизну, вийшла на подвір'я, почула гул гармат.
Касетні снаряди розірвались біля її двору.
Уламками пошкоджені легені, поламана нога та струс мозку, який не дозволяє розділити події що були "до" і "після".
Лікарі Межової зробили дві операції після поранення та доправили жіночку до Мечникова у вкрай важкому стані в реанімацію.
Чоловік Руслан почав працювати на будівництві, зараз няньчить з бабусею дітей, які врятувалися тому, що під час вибуху були в хаті.
Побажання одне - не чути, як гуркочать снаряди, жити у вільній Україні та і далі любити все своє рідне, - з втомленою посмішкою каже Юлія…».
Видео можно посмотретьздесь.