Згоден
Продовжуючи перегляд сайту, ви погоджуєтеся з тим, що ознайомилися з оновленою політикою конфіденційності та погоджуєтеся на використання файлів cookie.
Міський сайт продовжує знайомити городян з історією знакових архітектурних споруд та цілих магістралей нашого міста.
Сьогоднішня наша розповідь – про історію виникнення та особливості забудови Театрального бульвару. Привід для цього – 45-річний ювілей цієї знакової пішохідної магістралі. Адже якраз восени 1979 року цей бульвар був презентований містянам та навіть вищому керівництву країни.
Чим унікальний Театральний бульвар? Що знаходилось на місці бульвару в останні два століття? Коли виник задум створення бульвару? Які відомі архітектори стали авторами ідеї бульвару? Які будівлі визначили забудову бульвару?
На ці питання відповість давній друг Міського сайту, кандидат історичних наук, завідуючий відділом Дніпропетровського національного музею імені Д. І. Яворницького Максим Едуардович КАВУН.
«Театральний бульвар – один із знакових міських об'єктів Дніпра, до якого звикли уже декілька поколінь містян, - розповідає Максим Кавун. - Без нього зараз неможливо уявити центр Дніпра.
Але основна унікальність бульвару в тому, що він з'явився на карті міста якихось сорок п’ять років тому, і ніколи до цього не існував навіть у проекті.
Історія Дніпра знає й інші приклади народження в другій половині XX ст. новаторських та масштабних архітектурних ансамблів. Зокрема, це головна міська площа Героїв Майдану (колишня Леніна). Але ця площа була запроектована ще в першій половині XIX ст., і лише реалізована століття потому. На цьому історичному тлі Театральний бульвар дійсно є абсолютно новим об’єктом. Він – продукт містобудівної творчості архітекторів сімдесятих років XX ст.
Місцевість Театрального бульвару пережила три кардинальні метаморфози: міський квартал із «проточною канавою», прогулянковий міський бульвар та бульвар із домінуванням торговельно-розважальних функцій (книжковий ринок, магазини, ресторани тощо).
Перші сто років існування Катеринослава на місці сучасного бульвару… протікала річка Половиця, яка перетворилася згодом на стічну канаву. У середині ХІХ століття вигляд центру міста визначали... декілька річок, які виходили з сусідніх балок. Річка Половиця випливала з Жандармської (Довгої) балки, проходила лінією сучасного проспекту Яворницького до площі Героїв Майдану, згортаючи до Дніпра.
На місці сучасного Театрального бульвару ця річка вливалася в іншу, яка випливала з Рибаковської (Рибальської) балки. Вулиця, прокладена вздовж «русла» цієї річки називалася Проточною – нині це нижня частина вулиці Воскресенської від проспекту Дмитра Яворницького до Набережної.
Починаючи з 1840-х років проводилися роботи з засипання «річок» та влаштування на їхньому місці бульварів. Ці роботи обмежилися тільки червоною лінією проспекту. Навіть після будівництва у 1890 р. Англійського клубу смердюча канава сусідила з острівцем аристократичної розкоші. Річку остаточно засипали (взяли в колектор) лише у 1900-х роках, а вулицю Проточну перейменували на Клубну.
На початку XX століття в місці сучасного бульвару сформувався епіцентр культурно-суспільного життя тогочасного Катеринослава.
У 1890-1891 роках був побудований будинок Англійського клубу за проектом О.І. фон Гогена (згодом Будинок офіцерів, вул. Воскресенська, 3). У 1912-1913 роках навпроти піднявся «Театр-клуб Громадського зібрання» за проектом О.М. Гінзбурга (нині Філармонія, вул. Воскресенська, 6). У 1913 р. до будівлі Англійського клубу прибудували будівлю театру за проектом Ф.Ф. Булацеля та О.Н. Петровецького – нині це історична основа будівлі театру імені Т. Г. Шевченка (вул. Воскресенська, 5).
Усі ці три театральні будівлі утворили новий містобудівний вузол. Натомість про кардинальний благоустрій або перетворення цієї ділянки на початку ХХ століття ще не йшлося. Широка низина з річкою ще довго показувала свій «характер». Під час грандіозної повені у травні 1931 р. тут стояла вода до одного метра, а пересувалися між театрами… за допомогою човнів.
Натомість народження Театрального бульвару хронологічно відноситься до 1970-х років, коли місцеве архітектурне середовище висунуло ряд ключових містобудівних ідей подальшого розвитку мегаполісу. Саме в це десятиліття почали забудовуватись житлові масиви Перемога, Тополя, Червоний Камінь, Комунар, Парус, Сонячний та інші, виникли перші «хмарочоси» – 14-типоверхівка з універмагом «Лотос», 18-типоверхівка з магазином «Будинок книги», розпочалося будівництво готелю «Парус» тощо.
У 1970-х роках виникла ідея улаштування нової магістралі в центрі – шляхом знесення одного з будинків по тодішній вулиці Леніна, з реконструкцією та розкриттям фасаду театру імені Т. Г. Шевченка. Нова магістраль з самого початку готувалася з розрахунком передусім на культурно-розважальні функції.
Цікаво, що одним із факторів реконструкції й появи бульвару стала знаменита повінь 28 липня 1977 року. Ця повінь, нагадаємо, сильно пошкодила підвальні та цокольні поверхи будинків. Після цієї повені було ухвалено рішення знести житловий будинок на тодішній вулиці Леніна, 7.
Отже, після знесення навколишньої забудови всередині кварталу було пробито широкий бульвар між тодішніми вулицями Московською та Леніна (нині Володимира Мономаха та Воскресенською) шириною 30-40 метрів.
Архітекторами Театрального бульвару стали визнаний містобудівник Є.Б. Яшунський і талановитий ландшафтний архітектор Л.П. Халявський. До речі, про архітектора Яшунського та його роботи детально розповідав Міський сайт.
Новий бульвар став черговою спільною роботою цих майстрів, які до того блискуче реалізували проекти реконструкції двох найбільших міських парків – ім. Т.Г. Шевченка та ім. Л. Глоби, а також спланували сад «Червоний Камінь» на однойменному житломасиві.
Будівлю театру імені Т. Г. Шевченка у 1979 р. було капітально реконструйовано за проектом Євгена Яшунського. Театральну будівлю суттєво добудували та розгорнули основною масою на новий бульвар.
Внаслідок реконструкції кардинально змінився масштаб споруди та її ув’язка з архітектурним оточенням. Раніше споруда театру виходила на вулицю Воскресенську значно меншим фасадом у формі півкола, й мала неокласичний чотирьохколонний портик на рівні другого поверху. Увінчувала театр скульптура Аполлона на колісниці (традиційне завершення театральних споруд) та великі зображення двох лір на бічних пілонах.
Тепер фактично виник новий об’єм будівлі та новий фасад, розгорнутий саме на бульвар. Новий фасад прикрасили роботи відомого скульптора Ю.П. Павлова: три масштабні скульптурні панно за темами етапних постановок театру («Гайдамаки, 1920», «Загибель ескадри, 1934», «Навіки разом, 1950»), а також фігура музи над карнизом, встановлена недалеко від місця, де раніше розташовувався Аполлон з квадригою.
Бульвар одразу отримав й елементи озеленення. З боку театру імені Т.Г. Шевченка було влаштовано два куточки відпочинку із лавами та світильниками. На жаль, під час реконструкції бульвару 2010 р. ці зелені куточки практично зникли, а їхня територія нині забрукована тротуарною плиткою…
Біля нового старого театру влаштували басейн та естраду за проектом Л.П. Халявського.
Торцевий фасад будинку на вул. Леніна (нині Воскресенська), 9 декорували величезною металевою люстрою, яка складається з великої кількості елементів. Завершенням забудови Театрального бульвару мав стати проектований Театр юного глядача. Він мав розташуватися на північно-східній стороні ділянки з боку вулиці Московської (Володимира Мономаха). Проект цей, на жаль, так і не було реалізовано.
Урочистої церемонії відкриття Театрального бульвару не було. Але, по-суті, така церемонія відбулася, коли сюди завітав 21 вересня 1979 р. не хто інший, як багаторічний лідер Радянського Союзу Леонід Брежнєв.
Уродженець Кам’янського, він очолював СРСР з 1964 до своєї смерті у 1982 р. За його правління була сформована «дніпропетровська група» у найвищій владі. Місто на Дніпрі в часи «брежнєвського застою», навпаки, отримувало підвищену увагу з боку уряду, велике фінансування будівельних та інфраструктурних проектів.
Восени 1979 р. Брежнєв раптово зробив свій останній, як виявилося згодом, візит на малу Батьківщину. Ця поїздка спочатку не значилася у графіку. Очевидно, старіючий генсек хотів «підживитися енергією» рідних місць. 21 вересня 1979 р. Леонід Ілліч приїхав до Дніпропетровська. В урочистій обстановці йому вручили свідоцтво «Почесного громадянина міста». Наступного дня, 22 вересня, він відвідав Дніпродзержинськ (нині знову Кам’янське).
У тодішньому Дніпропетровську Брежнєв оглянув діораму «Битва за Дніпро» та нову експозицію історичного музею, нещодавно реконструйований український театр імені Шевченка та Театральний бульвар, нову будівлю обласного комітету партії (нині обласна держадміністрація), літній театр у парку імені Шевченка. До речі, саме під час цієї поїздки Брежнєв «підмахнув» розпорядження щодо будівництва у місті метрополітену (будівництво розпочалося 1981 р., перша гілка відкрита 1995 р., а інші станції будуються досі – а через війну проект і зовсім поставлено на тривалу паузу).
Збереглося фото, де Брежнєв, якого супроводжує тодішній керівник України (1972-1989) Володимир Щербицький, керівники міста й області та ще декілька офіційних осіб, оглядає реконструйований театр імені Т.Г. Шевченка та новий бульвар. Щодо реакції його конкретно на цей новий об’єкт нам нічого не відомо.
У роки горбачовської Перебудови 1985-1991 років Театральний бульвар, крім суто рекреаційних, набув виразних соціальних функцій. Тут, перед театром імені Т.Г. Шевченка та біля басейну відбувалися перші мітинги національно-культурних сил, які виступали за суверенітет та незалежність України. Саме в цьому місці 16 липня 1991 року вперше було піднято український синьо-жовтий прапор у тодішньому Дніпропетровську. Про цей факт нагадує спеціальна меморіальна дошка з червоного граніту, встановлена до десятої річниці події.
Дев'яності роки XX століття виразно покінчили з містобудівним ідеалізмом. Театральний бульвар отримав нову функцію – тут розташувався галасливий та різношерстий книжковий ринок. Такі ринки є у кожному великому місті Європи. У бурхливі дев'яності книжковий ринок став ще й місцевим «Гайд-парком». Завсідники «книжки» обмінювалися тут думками з культурно-політичних питань.
Проте вже на початку 2000-х років позначилася нова тенденція – книжкоманів почали витісняти різноманітні магазини. До 2005 року більшість території бульвару виявилася забудована магазинами побутової техніки та кафе.
У вересні 2010 року Театральний бульвар було реконструйовано. Прилегла до вулиці Воскресенської частина була перепланована, забрукована тротуарною плиткою, виставлені нові лави. Бульвар отримав новий архітектурний акцент – фонтан біля театру імені Т.Г. Шевченка. Фонтан був побудований таким чином, щоб на його терасі відбувалися концертні заходи. Хоча особливої популярності цей фонтан не набув.
Як не прикро це констатувати, Театральний бульвар реалізувався як зовсім нова містобудівна магістраль, але як цілісний архітектурний ансамбль, на жаль, досі не відбувся.
Уже на початку 2000-х років було зрозуміло, що Театральний бульвар потребує кардинальної реконструкції з суттєвою зміною змістовно-функціонального наповнення. Ще у 2003 році колектив архітекторів висунув проект комплексної реконструкції бульвару із першочерговим будуванням торгівельно-ділового центру «Золоті Ворота» та офісу Тресту Реконструкції та Розвитку в м. Дніпрі (автори О. Вовк, С. Лаврєнтьєв, Е. Чубаров, Д. Дмитрієв). Також було презентовано проект продовження забудови Театрального бульвару з будівництвом другої його лінії до вулиці Ю. Словацького (керівник С. Лаврєнтьєв). Ці проекти передбачали підвищення поверховості та забудову будинками до 20 поверхів із офісами, магазинами, кафе.
Культурна функція бульвару сьогодні вочевидь програє ринковому прагматизму. На сучасному етапі розвитку Театральний бульвар поєднує торговельну, розважальну та соціокультурну функції.
У середині 2000-х років на місці так і не збудованого Театру юного глядача піднявся поки єдиний на бульварі офісний хмарочос. Хотілося б, щоб нові проекти реконструкції Театрального бульвару розвивали його основну функцію – культурний коридор у центрі жвавого та галасливого мегаполісу.
Яким буде нове архітектурне обличчя та образи Театрального бульвару – визначить час», - завершує Максим Кавун.