Городской сайт продолжает знакомить с судьбами наших земляков, воинов 128-й отдельной Днепровской бригады ТРО ВСУ.
О многих из своих побратимов уже рассказывал ветеран этой бригады, известный днепровский историк Дмитрий Каюк.
Его очередной рассказ – о человеке с большим жизненным опытом Михаиле, который тоже стал на защиту Украины с первых дней Большой войны и получил в бригаде позывной «Бур».
О его судьбе и причине необычного позывного Дмитрий Каюк рассказал:
«Вітаю, друзі.
Знайомтеся, це Михайло «Бур».
Він ветеран. Прийшов на пункт формування у лютому 2022 року, і з того часу Бур у складі тероборони м. Дніпра.
Михайло людина статечна, розважлива. Він ніколи не гарячкує. Не робить спонтанних вчинків. Всі його дії продумані й логічні. Якщо в бою поряд Бур, почуваєшся якось спокійніше. Він точно не підведе. У Михайла, як-то кажуть, «золоті руки». Він може все: хоч проводку по хаті розвести, хоч карбюратор відрегулювати, хоч старезний Дегтярь до нормального бою налаштувати.
А ще Михайло дуже непогано готує. Саме він був автором холодцю, який подавали нашим хлопцям на святковий новорічний стіл у бліндажах на нулі в 2023 році.
Улітку 2022 року вибуховою хвилею Бура вдарило спиною об стовбур дерева. В запалі бою Михайло не надав цьому значення. Схопився й знову до кулемета працювати. Через декілька днів біль у спині став нестерпним. Довелося звернутися до лікарів.
Висновок був невтішний – потрібна складна операція. Михайло довго і важко лікувався. Лікарі пропонували йому списатися, але Бур відмовився. Він чоловік, а обов’язок чоловіка захищати свою країну. Носити важкий кулемет Бур вже не міг, і в роті його призначили водієм «аптечки» (машина евакуації).
Я вже колись писав, що робота фронтового водія вкрай відповідальна і вкрай небезпечна. Так от, робота на «аптечці» стократ відповідальніша та стократ небезпечніша. Від того, наскільки швидко пораненого доправлять до медичного закладу залежить його життя.
Перечекати бій «аптечка» не може. Сам був свідком. Московити важкими калібрами накривали під’їзди до наших позицій. Я кинув свого «китайця» й перечікував обстріл в одній з копанок, наритих хлопцями в лісосмузі. Дивлюся, а повз мене, незважаючи на вибухи, що раз по раз постають то ближче, то далі, проїжджає наша ротна «аптечка» - Бур і Костя «Док» прямують на позиції. Там важкий «300». Того разу врятували.
І таких випадків не один і не два в бойовій біографії Бура. Десятки!
Постійні фізичні перевантаження, багатогодинне перебування в «броні», ночівлі у вогких бліндажах негативно позначилися на стані здоров’я Михайла. Відкрилася стара рана. Лікарі були невблаганні - непридатний. Відтепер Бур цивільна людина. Свій обов’язок захисника Бур виконав на всі сто.
Удачі, тобі, брате!».