Судьбы многих жителей нашего города во время Большой войны сделали крутой поворот.
Кардинальным образом изменилась и жизнь Андрея Карпенко.
Многим горожанам он известен как актер и преподаватель, поэт, фотохудожник и даже (что не типично для мужчин) талантливый мастер вышивки.
Но сейчас Андрей Карпенко – подполковник капелланской службы Национальной гвардии Украины.
О том, как и почему изменилась его жизнь, рассказали в Днепровской епархии ПЦУ:
«Захищати потрібно не тільки кордони, а й людські душі», – переконаний капелан з Дніпра Андрій Карпенко.
У минулому – актор театру та викладач, сьогодні – підполковник капеланської служби Національної гвардії України. У творчому доробку Андрія Карпенка дві поетичні збірки, три персональні фотовиставки, а ще захоплення вишивкою та авторські пісні.
Минулої осені Андрій Карпенко презентував другу збірку віршів – «Кохання, загартоване війною». Книжка народилася одночасно з його донечкою, а твори нацгвардієць присвятив своїй дружині. Цьогоріч готує до випуску нову поезію: каже, вона на більш патріотичну, воєнну тематику.
«Саме у віршах я вбачаю найбільше надбання українського народу, його спадщини, бо тільки слово береже безсмертя української душі. Часом вірші народжуються як поштовх – ніби куля, постріл. Основним моментом є те, що я пишу олівцем, тож деякі шматочки підтираються, коригуються, це така частина творчого процесу. А інколи виношуєш вірш дуже довго. Знаєш тему, перші рядки, а потім провалля – чогось не вистачає, якоїсь емоції. Ходиш намуркуєш, наспівуєш якісь слова, найкращі записуєш. Так і виходить результат», – розповідає Андрій Карпенко.
Ще одним його захопленням стала фотографія: з початку повномасштабного вторгнення він робить знімки на власний телефон. Одна з виставок офіцера – «Стежкою до миру, дорогами війни» – нині експонується у Будинку мистецтв.
«Люблю фотографувати природу у різних іпостасях. Ця виставка – теж про війну і зброю, але крізь призму природи. На початковій роботі, яка врешті стала центральною, зображено український БТР: він їде під синім небом через жовтогаряче, вигорівше поле Херсонщини. І хоч у авто наші хлопці-визволителі, ми не його бачимо основним. А ось цю красу української землі з натяком на наш стяг», – відзначає спікер.
У вересні минулого року Андрій Карпенко став капеланом. Він переконаний: віра в Бога – це єдине, що підтримує людей у надзвичайно складних, екстремальних умовах війни. Військові приходять із різними запитами, та основні – помолитися за здоров'я, за рідних і тих, кого вже немає серед живих.
«Захищати потрібно не тільки кордони, а й душі людські. Кожного дня ми зустрічаємося з військовослужбовцями та переселенцями, які потребують духовної допомоги, духовної підтримки. Адже за 10 років війни я гостро відчув фібрами душі, що гинуть найкращі наші хлопці та дівчата. Часом не може зцілити ні психолог, ні ліки – тільки Слово Боже. Не думаю, що на війні є людина, яка б не увірувала в Бога. Проїжджаючи позиціями, я бачив, що вони вірять, попри усі негаразди, вірять і знають, що ми переможемо», – коментує Андрій Карпенко».
Видеосюжет о судьбе Андрея Карпенко можно посмотреть здесь https://www.youtube.com/watch?v=2i4nKwlrORU