Вчора, 12 вересня, виповнилося 60 років від дня смерті Хани Шнеєрсон – дружини шостого рабина Катеринослава-Дніпропетровська Леві-Іцхака Шнеєрсона та матері сьомого Любавицького Ребе Менахема-Мендла Шнеєрсона.
Але не лише кровним зв'язком із цими легендарними в історії нашого міста особистостями відома Хана. Пройшовши через безліч життєвих випробувань, вона стала символом відданості своїм ідеалам та жіночності.
Про долю цієї жінки розповіли у Дніпровському м узеї «П ам'ят ь єврейського народу та Голокост в Україні » :
«12 вересня 1964 р. цей матеріальний світ покинула душа ребецн Хани Шнеєрсон, дружини головного рабина Катеринослава-Дніпропетровська Леві-Іцхака Шнеєрсона, матері Сьомого Любавицького Ребе Менахема-Мендла Шнеєрсона.
Хана Шнеєрсон – символ мужності й жіночності водночас – на своєму життєвому шляху зазнала піднесень і падінь, вшанування й приниження, розкоші й злиденних поневірянь. Проте ніякі випробування не зламали дух Хани. Здається, що вихована в юдейській традиції жінка була позбавлена звичайних людських страхів – вона боялася лише Вс-шнього…
Хана Шнеєрсон народилась 12 січня 1880 р. в Миколаєві. Її батьками були рабин міста Меїр-Шломо Яновський і ребецн Рахель. Від батька дівчина успадкувала музичну й літературну обдарованість. За його дорученням Хана переписувала від руки кожну нову статтю Любавицького Ребе, щойно її присилали до Миколаєва, і копії роздавала хасидам.
У 1900 р. Хана стала дружиною Леві-Іцхака Шнеєрсона, онука третього Любавицького Ребе Цемах-Цедека. Вже тоді молодий Леві-Іцхак був знаним юдейським вченим. У родині народилися три сини: Менахем-Мендл (майбутній Сьомий Любавицький Ребе), Дов-Бер та Ар'є-Лейб. Ребецн знала кілька іноземних мов, була ерудованою жінкою; окрім того, вона розуміла людей і вміла з ними спілкуватися. Все це сприяло не лише доброму вихованню синів, а й успіху чоловіка у справі його життя.
У 1909 р. 30-річний Леві-Іцхак Шнеєрсон став рабином Катеринослава. Цю посаду він обіймав протягом тридцяти років, до арешту в 1939 р. Місто було на той час одним із найбільших єврейських центрів Російської імперії, євреї складали понад третину його населення. Дім Шнеєрсонів став духовним центром єврейської громади. Ребецн допомагала чоловіку зробити все, аби забезпечити євреям можливість вести традиційний спосіб життя. Вона приймала вдома багатьох людей, давала поради щодо проведення єврейських обрядів: обрізання, бар (бат-)-міцви, весілля, свят, поховання. Ребецн Хана збирала посаг для бідних наречених, консультувала жінок у найскладніші часи. І все це вона продовжувала робити навіть після революції, коли будь-які релігійні зібрання і церемонії були заборонені, а за будинком Шнеєрсонів велося постійне спостереження.
Під час Першої світової війни у Катеринославі опинилися натовпи євреїв-біженців, вигнаних із прикордонних областей. Ці люди не мали ані даху над головою, ані засобів до існування. Хана Шнеєрсон увесь свій час присвятила проблемам прибульців.
«Це було вражаюче явище, ніколи раніше не бачив я такого енергійного співчуття, вдень і вночі. Я навчався в хедері й не надто переймався домашніми справами, але діяльність моєї матері була екстраординарною, вона залишилася в моїй пам'яті назавжди», – так Менахем-Мендл через багато років розповідав тисячам своїх послідовників про свою матір.
У 1928 р. Менахему-Мендлу Шнеєрсону вдалося виїхати з СРСР – його випустили разом із нареченою і майбутнім тестем – Шостим Любавицьким Ребе Йосефом-Іцхаком. Невдовзі у Варшаві юнак одружився з його донькою Хаєю-Мушкою. Батьки нареченого не могли виїхати за «залізну завісу», тож ребецн Хана знайшла можливість влаштувати святкування весілля сина в Дніпропетровську. У своїх мемуарах вона згадує, що сусіду довелося навіть зняти перегородку, що розділяла їхні квартири – так багато було гостей. Усі веселилися так, нібито наречені були разом із ними. Батьки отримали багато вітальних телеграм і подарунків, які вони потім переправили молодятам поштою. Наступні 20 років єдиною ниточкою, що зв'язувала старшого сина з батьківською сім'єю, були листи.
У 1939 р. Леві-Іцхака Шнеєрсона заарештували і після довгого слідства засудили до заслання. Рабин відбував його в казахському поселенні Чіїлі. Щойно Хана дізналася про місце заслання чоловіка, вона поїхала туди. Життя перетворилося на жахливу боротьбу за існування. Ребецн турбувалася про все необхідне для чоловіка, навіть навчилася виготовляти чорнила з місцевих трав, аби Леві-Іцхак міг вести свої записи. Після його смерті, попри небезпеку, Хана Шнеєрсон зберегла ці рукописи й навіть наважилася вивезти їх за межі СРСР; пізніше вони були видані в США. Коли помер чоловік, Хана залишилася абсолютно самотньою: старший і молодший сини були за кордоном, середній разом з іншими євреями загинув у Дніпропетровську під час Голокосту. Навіть прізвище Шнеєрсон містило в собі певні ризики для життя в СРСР.
У 1946 р., нарешті, настав кінець її стражданням і поневірянням. Тоді в Польщу поверталися польські громадяни, які опинилися на території СРСР. Багатьом євреям вдалося, користуючись цим «коридором», вирватися з-під «залізної завіси» за фальшивими польськими документами. В їх числі була й ребецн Хана. Вона дісталася до Парижу, де її зустрів старший син. З Парижа вони відбули до США, де для Хани Шнеєрсон розпочався новий етап життя. За спогадами сучасників, вона носила титул «Мати Ребе» з гідністю і без претензій. Від дня, коли Хана Шнеєрсон прибула у Нью-Йорк і до самої її кончини Менахем-Мендл Шнеєрсон відвідував матір щодня.
Хана Шнеєрсон покинула цей світ у святу Суботу в 1964 р. у віці 84 років; тисячі хасидів прощалися з нею; вона була похована у Нью-Йорку. Після смерті Хани Шнеєрсон були опубліковані її щоденники, в яких вона розповіла про життя в СРСР. Цей текст свідчить і про літературну обдарованість авторки, і про відданість не лише родині – чоловіку й синам – і про ідеї збереження єврейської традиції.
В пам'ять про неї по всьому світу були засновані єврейські освітні заклади, що отримали назви «Бейт-Хана», «Махон-Хана». До вшанування її подвижництва долучився й Музей «Пам'ять єврейського народу та Голокост в Україні». В експозиції «Євреї Катеринослава-Дніпропетровська-Дніпра» представлена постать Хани Шнеєрсон, яка понад 30 років прожила в нашому місті».