П'ять років тому в нашому місті було остаточно знесено Лікарню Червоного Хреста.
Свого часу Міський сайт повідомляв про це знесення.
Тривалий час історики та громадськість боролися за збереження цієї лікарні, яка була пам'яткою нашої історії та архітектури. Вона була побудована в 1910 році і проіснувала трохи більше століття.
У результаті восени 2019 року її було остаточно знесено. На її місці невдовзі виріс новий житловий комплекс «Женева».
До 5-річчя зносу цієї лікарні дніпровський журналіст, дослідник історії нашого міста Григорій Глоба люб'язно поділився з Міським сайтом наступним матеріалом, який присвячений… легендам та привидам зниклої лікарні:
«Лікарня в модному тоді стилі модерн була побудована для Червоного Хреста 1910 року. З її створенням пов'язані імена досить відомих земляків – проект склав Георгій Панафутін, котрий проектував також історичний музей та постамент пам'ятника Пушкіну, кошти надав губернський ватажок дворянства князь Н.П. Урусів.
З якихось причин, із усіх занедбаних будівель саме старі лікарні обростають найбільшою кількістю байок та історій, поступаючись хіба що середньовічним замкам. Нині знесена Перша міська лікарня – не виняток.
Відокремити в цих оповіданнях правду від усіх нашарування інтернет-фольклору і підліткових страшних історій виявляється вже непросто.
Одна з них, яка свого часу бродила міськими інтернет-форумами, виявилася описом лікарні з датського містичного телесеріалу «Королівство».
Інша – історія про чи вбитих співробітниками, чи перебитих один одного пацієнтів , - типовим мандрівним сюжетом, що «липне» до безлічі покинутих лікарень і божевільних будинків.
Проте, «свої» покійники у цієї лікарні були, і серед них – не тільки невиліковно хворі.
Нещасливо склалася доля її засновника князя Урусова , хоча його насильницька смерть і не пов'язана безпосередньо з Катеринославом. У роки громадянської війни князя, який перебував на кавказькому узбережжі, узяли в заручники і розстріляли революціонери.
У 1940-50-ті роки у лікарні розташовувався обласний онкодиспансер. Однак оскільки радіологія ще тільки розвивалася, про небезпеку радіоактивних елементів та способи захисту від них медики знали ще мало. Це й занапастило першого лікаря-радіолога лікарні М.А. Турівську, яка померла від гострого лейкозу . Як виявилося, перевозячи в потягах контейнер із радієм, вона клала його під подушку, щоб не вкрали...
Зрозуміло, вистачало і безіменних померлих, для яких лікарня була останнім притулком.
Душі скількох з них не потрапили у Вічність і можуть бродити десь поблизу місця своєї смерті, назавжди лишається загадкою…
Корпус за адресою вул. Короленко 20а, який мав планування у вигляді хреста, на переконання багатьох городян, був церквою. Це і так, і не зовсім.
Будівництво церкви було розпочато архітектором Голубовським у 1915 році, проте вже через рік, у розпал Першої світової війни, будівництво було припинено та вже не завершено.
У перші роки радянської влади у будівлі розташовувалося туберкульозне відділення, потім після добудови двох верхніх поверхів – технікум.
Втім, за твердженнями представників УАПЦ, церква, що діє, у будівлі все-таки була – під час німецької окупації міста.
На цій підставі громада УАПЦ вже в 21 столітті пред'являла претензії на порожню будівлю. Однак міських чиновників аргументи віруючих не вразили, і млява паперова суперечка тривала доти, доки в будівлі не впали перекриття, а потім і стіни. А потім його у 2019 році знесли разом із рештою.
Не зайвим буде нагадати, що знесення храму (нехай у цьому будинку храм розміщувався лише короткий час!) – тяжкий гріх!
1926 року в лікарні вперше здійснили переливання крові. У 1950-ті – освоєно внутрішньопорожнинне променеве лікування радій-мезоторієм. До двоповерхової будівлі хірургічного відділення (так званий «головний корпус», що виходив на вул. Короленка), було прибудовано ще два поверхи. З'явився новий терапевтичний корпус.
Незважаючи на всі страшні легенди про закриття лікарні, справжня причина була прозова: на початку 21 століття фасадом хірургічного корпусу поповзли тріщини, архітектори визнали будівлю, що стоїть на просадкових землях, такою, що не підлягає реконструкції.
Серед сміття в порожній будівлі траплялися кинуті папери, що зафіксували прихід у непридатність столітнього архітектурного ансамблю:
«Дослідивши стан ґанку біля дверей адміністративного корпусу, комісія зазначає, що ґанок перебуває у непридатному стані, має багато обвалів. Облицювальна плитка вибита і потріскана. Комісія зазначає, що ганок перебуває в аварійному стані і становить загрозу для співробітників та хворих і вимагає негайного ремонту…
Стверджую: головний лікар міської клінічної лікарні №1».
Терапевтичний корпус було залишено у 2009 році, як свідчила дата на опечатаних колись дверях. Останнім, 2010 чи 2011 року, спорожнів стоматологічний корпус на перехресті – колишня аптека Червоного хреста.
Спустілі будівлі швидко ставали здобиччю диких аборигенів – виносилися залишки меблів та обладнання, зрізалися труби та фігурні сходові перила, регулярні пожежі знищували перекриття корпусів, відкриваючи стіни дощем та снігу. При необережному розборі аварійних будівель траплялися і нещасні випадки – старі стіни розсипались буквально на очах.
Але чи були серед вандалів загиблі при таких НП, залишається загадкою. Зрозуміло, що самі мародери такі трагедії не афішували б у будь-якому разі.
Незважаючи на те, що лікарня була пам'яткою архітектури, вандалам ніхто не перешкоджав – не секрет, що акули будівельного бізнесу дуже цікавляться історичними будівлями, що займають «перспективні» ділянки у центрі міста.
Фотографії інтер'єрів та зовнішнього вигляду корпусів початку ХХ століття збереглися у фондах Санкт-Петербурзького Центрального державного архіву кіно фотодокументів (РФ).
Переживаєш дивне почуття, розглядаючи на пожовклих фото світлі лікарняні коридори, аптечні стелажі, вішалки зі старомодними казанками та парасольками та впізнаючи в них місця, які п'ять років тому було знесено…».
Так і здається, що примарні тіні з цих старих фото зробили крок у наш час…
Багато шанувальників містичних явищ вважають, що примари зі знесених будівель продовжують блукати неприкаяними на цій же території або оселяються в нових об'єктах на місці знесеного.
У п'ятницю, 13-го, ці припущення набувають особливого звучання.
Особливо якщо врахувати драматичну долю нового комплексу.
Минулого року він виявився відчутно пошкодженим внаслідок варварського обстрілу ворогом нашого міста.
Втім, розсудливі люди на це заперечать, що в цьому винні тільки наші вороги, але аж ніяк не привиди…