Згоден
Продовжуючи перегляд сайту, ви погоджуєтеся з тим, що ознайомилися з оновленою політикою конфіденційності та погоджуєтеся на використання файлів cookie.
16.08.2024

Наше місто 100 років тому: Як жив Катеринослав влітку та осінню 1924 року

Наше місто 100 років тому: Як жив Катеринослав влітку та осінню 1924 року

Міський сайт продовжує цикл «Наше місто 100 років тому». Ми розповідаємо чим і як жило наше місто на початку ХХ століття.

Сьогодні чергова історична розповідь, яка занурить нас у події сторічної давнини.

Яка важливі події відбувалися в місті влітку – восени 1924 року? Куди було проведено новий трамвайний маршрут? Які міські об’єкти викликали першочергову увагу місцевої влади? Які стихійні лиха спіткали місто сто років тому? Які парки та сквери було реконструйовано та насаджено наново? Які свята поводили в місті?

На ці питання відповість давній друг Міського сайту, кандидат історичних наук, завідуючий відділом Дніпропетровского національного історичного музею імені Д. Яворницького Максим Едуардович КАВУН.

«Дні деревонасадження»

«1924 рік видався багатим на події, пов’язані з упорядкуванням зелених насаджень, - розповідає Максим Кавун. - Подолання післяреволюційної розрухи включало в себе благоустрій зелених куточків міста. У цей період навіть такий процес як «деревонасадження» (вповні собі офіційний термін з рішень міської ради) уже зазнав ознак колективізму.

Зокрема, в місті проводилися суботники та недільники («воскресники») з деревонасаджень. 20 квітня 1924 року з ініціативи Катеринославського губполітпросвіту у місті було організовано «недільник із деревонасаджень». У ньому взяло участь до 5 тисяч мешканців. Загалом за один раз було висаджено 2 тисячі дерев та 5 тисяч чагарників.

23 квітня 1924 року газета «Звезда» вмістила замітку «Результаты Дня древонасаждения»:

«По сведениям гублесуправления, во время проведенного в Екатеринославе «Дня древонасаждения», посажено 1.046 деревьев, 207 деревьев – на Октябрьской площади, 300 деревьев – на площади Ликбеза, а в Сокольниках и на территории, отведенной под пролетарский парк (угол Лесопильной и Вороновской) – 539 деревьев.

Сейчас коммунхоз продолжает вести древонасаждения хозяйственным способом, нанимая для этого разнорабочих через биржу труда».

Локації «деревонасадження» дуже цікаві. Жовтнева площа – найстаріша площа нагірної частини, нині носить історичну назву Соборна. «Площа Лікнепу» («ліквідація неписьменності») - це витвір початку 1920-х років, і точна локація не встановлена. Парк Сокольники – у подальшому парк біля Палацу імені Ілліча.

А «територія, відведена під пролетарський парк» - ріг Лісопильної вулиці (Червонозаводська, нині Академіка Белелюбського) та Вороновської (нині вул. Павлова) – взагалі читається як екзотика. Адже у подальшому парку там не вийшло, зараз там декілька автосервісів та інтенсивний рух вантажівок на набережну та Кайдацький міст.

У подальшому заходи з «деревонасадження» проводилися регулярно, про що також сповіщала газета «Звезда».

Небувалий ураган у місті: 18 червня

Цікаво, що природа своєрідно «оцінила» активність міських мешканців. 18 червня 1924 року в Катеринослав прийшла буря. Спостерігався ураганної сили вітер. Він зривав дахи з будинків, вирвав з коренем чимало дерев.

Детальний опис урагану вміщений у «Записках очевидца» Анатолія Стародубова, який ми багато разів цитуємо, коли мова йде про 1918-1929 роки. Нагадаємо, що вів його маленький хлопчик, юнак. Народився Анатолій 1909 року, помер 1979 року. Прожив довге життя, став інженером, краєзнавцем, був помічником свого брата, академіка-металурга Кирила Стародубова.

Ось що занотував Анатолій 18 червня 1924 року:

«18 июня ср. Погода душная прямо нечем дышать. Пил чай… В ½ 11-го пошел купаться, а вернулся в 4 часа. Итак купался 5 часов. Вечером поднялся настоящий циклон. В воздухе неслись листья, целые сучья деревьев и т.д. Разразилась ужаснейшая гроза. Поминутно вспыхивала молния, а гром беспрестанно гремел. Вслед за тем пронесся страшный ливень с громом. Я говорю: пронесся, потому что дождь не лил, он летел как пыль, гонимая ветром.

Когда все кончилось, я пошел на реку. Моим глазам представилась ужасная картина: на проспекте все бульвары были завалены сломанными ветками и листьями, у Силичевых вырвало с корнем столетний осокорь, у Филипповских сорвало и унесло крышу с сарая и вырвало с корнем дерево. Мы с Котей пошли обозревать реку. По Днепру ходили громадные валуны с гребнями. Я вздумал было купаться, но на меня налетел валун, сбил с ног. Я захлебнулся. Да к тому же ветер унес всю мою одежду. Собравши одежду, мы пошли домой, таща громадный сук дерева, который прибило к берегу. Обедал. Меню: сухарник и компот. Пили чай. Несмотря на бурю, духота снова ползет в дом...».

Реконструкція найстарішого парку

Якраз у 1924 році «дійшли руки» до впорядкування найстарішого міського парку, який носив останній рік назву Потьомкінський. 15 червня 1924 року в газеті «Звезда» з’явилася замітка «К восстановлению бывшего Потемкинского парка». У ній сповіщалося, що фактично парк отримав нового «власника».

Парк було передано на літній сезон у підпорядкування губради фізкультури. З метою відшукання коштів на часткову відбудову парку, губрада встановила плату за вхід у парк у розмірі 10 копійок. Від плати звільнялися червоноармійці, інваліди, безробітні та діти віком до 10 років.

«В первую очередь губсоветом будут приняты меры по сооружению забора вокруг парка и оборудованию пляжей. Сейчас губсовет физкультуры возбуждвает перед губисполкомом ходатайство о закреплении за ним парка для проведения в нем всех спортивных мероприятий. Если ходатайство будет удовлетворено, губсовет предполагает устроить в парке детские солнечные площадки, дневной детский санаторий и т.п.».

Наперед зауважимо, що не всі заплановані заходи вдалося здійснити. У 1925 році Потьомкінський парк було перейменовано на «ім’я товариша Шевченка» й надалі він розвивався комплексно як «парк культури та відпочинку». А спортивні заходи перенесли в інший міський парк, колишній Міський сад. Його було названо «Сад фізкультурників», надалі парк імені Чкалова, а нині парк імені Лазаря Глоби.

Відбудова «Старого» мосту

У 1924 році заходилися повністю відбудовувати величний дніпровський міст, відомий як «Старий». Нагадаємо, що то був найстаріший міст Катеринослава, відкритий 18 (30) травня 1884 року. Він був тоді третім за довжиною в Європі.

18 березня 1924 року газета «Звезда» вмістила замітку «Восстановление днепровского моста». У ній сповіщалося:

«В Екатеринославе ожидают прибытия отряда восстановительной организации НКПС (Народный комиссариат путей сообщения) для капитального ремонта железнодорожного моста через Днепр.

Как известно, в 1919 году мост этот был взорван белогвардейцами, и временное его восстановление проведено в 1920 году.

Вопрос о капитальном восстановлении моста уже давно назрел, но откладывался из-за отсутствия средств.

Сейчас центром отпущена необходимая сумма для капитального ремонта и восстановления моста. Работы предполагается окончить в 1925 году».

Старий міст-велетень надалі ще раз було підірвано в часи Другої Світової війни, й повністю відновлено тільки в 1955 році. Він є свідком історії міста за останні 150 років.

Благоустрій Амур-Нижньодніпровська та новий трамвайний маршрут на Кайдаки

У 1924 році міська влада приділила увагу благоустрою робітничих околиць та покращенню транспортного сполучення. Одними із основних районів, на які звернули увагу, були Амур-Нижньодніпровськ та Нові Кайдаки.

29 квітня 1924 року комісія міської ради з благоустрою міста звернула увагу на «необхідність в нинішньому будівельному сезоні здійснити роботу з замощення вулиць Амур-Нижньодніпровська». Надалі ця робота проходила, проте доволі повільно. Вирішено було також вжити заходів до освітлення селища Амура та обладнання кількох колодязів.

У 1924 році було проведено трамвай у селище Нові Кайдаки. Весь рік проходили роботи з будівництва нової трамвайної лінії. Рішення про влаштування цієї лінії було остаточно вирішено в лютому 1924 року, про що сповістила газета «Звезда» 28 лютого.

«Вопрос строительства трамвайной линии в районе Кайдак решен положительно. Переговоры с «Югосталью» по этому поводу уже окончены. Кредит обещан, и смета в ближайшем будущем будет представлена на утверждение губисполкома.

Длина трамвайной линии на Кайдаках по представленным в коммунхоз вариантам – примерно 12 верст, а стоимость строительства линии – 500 тысяч рублей золотом.

Вопрос об устройстве электрического освещения в Кайдакском районе связан с решением вопроса о строительстве в этом районе трамвайной линии».

Урешті-решт, 8 листопада 1924 року було відкрито рух першої черги трамвайної лінії «Пристань – Нові Кайдаки». Пристанню тоді визначали місце сучасного річкового вокзалу. Як можна здогадатися, відкриття нової лінії було приурочено до дня «Жовтневої революції» 7 листопада. Нині це лінія трамваю № 3, а також частина маршруту №19.

Маленьке свято авіації – «Профспілковий» літак

Початок 1920-х років – продовження періоду інтенсивного розвитку авіації. Романтика авіаперельотів, постаті пілотів – завжди пафосно згадувалися в місцевій пресі.

Не став винятком і 1924 рік. Газета «Звезда» висвітлила факт дарування робітниками державі літака, виготовленого на власний кошт. Замітка від 5 червня 1924 року називалася «Дар рабочих Екатеринославщины Красному Воздухофлоту (прибытие самолета «Профсоюзы Екатеринославщины»)».

Літак прибув з Харкова до Катеринослава. Це був 3-місний розвідувальний біплан Airco D.H.9 також відомий як De Havilland-9, входив він до «ескадрильї імені Ілліча». Відстань від Харкова до Катеринослава – 220 км. Літак пролетів за 1 годину 28 хвилин. 8 червня літак повернувся до Харкова.

Опис події зворушено описала газета «Звезда»:

«Приятно удивлены были екатеринославцы, услышав в 8 ч. 45 мин. утра характерное гудение аэромотора над городом.

Минут 15, пока самолет «Профсоюзы Екатеринославщины» кружил над рабочими районами, на улицах толпились группы граждан. Описав полный круг над городом, большая серо-желтая птица плавно скользнула на очищенную от травы гладко укатанную площадку. Остановилась, замерла неподвижно на месте...

Чернеет улица Карла Либкнехта (ныні Грушевського – М.К.) от многих людей, спешащих к аэродрому. Весь рабочий Екатеринослав желает увидеть вблизи построенную на его деньги, заработанные мозолистыми руками, машину.

Около трех часов аэроплан был окружен живым четырехугольником рабочих организаций и воинских частей, пришедших под своими флагами. Как зачарованная, не сводит публика глаз с самолета, возле которого уже сгруппировались представители разных рабочих организаций, которые собираются совершить полет.

Несколько членов общества авиации и воздухоплавания Украины хлопочут у пропеллера, пытаясь завести мотор… Раскрутили его… Машина сделала полукруг, еще держась на земле. Остановилась, забирая двух первых пассажиров… Легко почти незаметно оторвалась от земли… Взлетела вверх…

«Ура!», могучее, тысячеголосое… Мелькают в воздухе шапки, фуражки… Первый аэроплан эскадрильи имени Ильича кружит над Екатеринославом и соседними селами…

Вчера в течение дня самолет «Профсоюзы Екатеринославщины» совершил с пассажирами целый ряд полетов над Екатеринославом. С самолета сбрасывали листовки, которые стаями белых голубей, кружась и трепеща, спускались на землю.

С гордостью смотрели трудящиеся Екатеринослава на самолет, который уверенно и спокойно рассек высоко над городом воздух… Сегодня самолет еще останется у нас. Предполагается ряд новых полетов».

Нові міські свята – «ювілей імперіалістичної війни» та «Радянське Успіння»

Зі святами в місті 1924 року вийшла доволі яскрава картина. Політика в цій галузі вже зазнала помітного впливу тодішньої ідеології. Яскравий опис декількох міських свят вміщений у «Записках очевидца» Анатолія Стародубова.

100 років тому 3 червня в нашому місті святкували… 10-річний ювілей «імперіалістичної війни», як тоді називали Першу Світову війну. Просто наведемо мову джерела:

«3 августа вс. Сегодня праздник (10-летний юбилей со дня империалистической войны) и поэтому базары действуют только утром. Купил на день 3 дыни за 15 коп. и 2 ф. творогу за 20 к. Ходил в собор. После обедни сбивали "дички" (дикие груши) в ограде. Играл дома с Котей и Вовой в шашки, т.е. я не играл, а смотрел на их решающие турниры.

В самом разгаре игры на Проспекте раздалась музыка, мы побросали все и опрометью бросились на Проспект смотреть манифестацию. Шли учреждения, войска, рабочие, селяне, инвалиды, ГПУ, Доброхим, ОАВУК и т.д. На Соборной площади не останавливались, а шли дальше к Струковскому переулку (нині пров. Коновальця – М.К.), а из него по Потемкинской ул. (нині Єфремова – М.К.) на Проспект. На Соборной площади жгли чучело войны, но во время шествия все время накрапывал дождь и поэтому оно прошло довольно скучно. На обед был борщ, вареники с творогом и 2 дыни. Весь вечер шел проливной дождь».

А далі було «Радянське Успіння», яке природа ознаменувала… великою пожежею.

«15 августа пт. "Советское Успенье". Погода жаркая, хотя дует сильный ветер с северо-востока. Рано утром ходил с папой на Верхний базар. Купили 7 дынь и 2 арбуза (за 30 коп.). По приходе домой пили чай. В 1½ 11-го зашел Вова и мы пошли на Днепр купаться. После купанья снова пришли к нам. Играли в шашки.

Вдруг входит папа и говорит: "На вокзале пожар!". Мы вскочили и выбежав на балкон увидели, что со стороны вокзала идет высокий черный столб дыма. Пожар!! Мы моментально ринулись из дома и прямо на вокзал. У ж-д. моста мы узнали, что горит мельница Гурария и что на мост, к пожару, не допускают. Тогда мы побежали к Днепровскому ж.-д. мосту. По пути мы увидали, что на колокольню Покровской церкви идет А. Бощановский. Мы за ним. С колокольни пожар был виден как на ладони. Горели: мельница Гурария, лесопильня и завод б. Старр "Красный Профинтерн". Тушили все пожарные команды г. Екатеринослава, но потушить не могли, а только локализовали огонь от станции. Гудки заводов и паровозов гудели беспрестанно. На станции почти вся дивизия принимала участие в тушении пожара, присутствовала почти вся милиция, ГПУ, Ж.ГПУ. Десятки насосов поливали ж-д. здания, предохраняя их от огня.

На вокзальной площади толпились тысячи народа, но вряд ли кому был виден пожар так, как нам. По временам, когда дул ветер, пожар принимал ужасающие размеры, слышалось гудение, пламя бушевало. На наших глазах крыша мельницы Гурария рухнула вниз. Когда начало гореть зерно (10 тыс. пудов), дым повалил громаднейшими клубами, не было ничего видно. Мы с Вовой отправились домой. Пожар кончился только поздно вечером. Все 3 здания сгорели до основания. В 1½ 8-го возвращались обратно отряды саперов и солдат, в 8 конные отряды милиции и кавалерии, в 9 разные пожарные команды. Вечером весь город толковал о пожаре».

***

Рік 1924-й у нашому місті – період зализування революційних ран та переходу до «нормального» перебігу життя. Наскільки нормальним було життя в період становлення радянської системи – важко визначити. Але у 1924 році, в період відносної свободи НЕПу, в місті знайшлося місце й відбудові мосту, й «деревонасадженням», й будівництву нової трамвайної лінії, й навіть маленькому святу авіації», - завершує Максим Кавун.



Gorod.dp.ua - городской сайт Днепра »


гр-н  (17.08.24 14:33): Я обожнюю статті про історію нашого Міста. Щира дяка Максиму Едуардовичу Ответить | С цитатой
1
Gorod.dp.ua не несет ответственности за содержание опубликованных на сайте пользовательских рецензий, так как они выражают мнение пользователей и не являются редакционным материалом.

Gorod`ской дозор | Обсудите тему на форумах | Разместить объявление

Фото, відео, архів новин доступні у повній версії сайту
Повна версія сайту
copyright © gorod.dp.ua
Всі права захищені. Використання матеріалів сайту можливо тільки з дозволу власника.

Політика конфіденційності