Интересную и познавательную лекцию провели в КП «Музей спротиву Голодомору».
Она была посвящена работавшей и в нашем городе организации Торгсин.
Наша справка. Торгси́н — государственная организация в СССР, занимавшаяся обслуживанием гостей из-за рубежа и советских граждан, имеющих «валютные ценности», которые они могли обменять на пищевые продукты и другие потребительские товары. Создан в июле 1930 года, ликвидирован в январе 1936 года.
И в то время, и сейчас порожденный НЭПом Торгсин вызывал крайне противоречивые мнения. Особенно в Украине и нашем регионе, где в 1932-33 годах миллионы людей умирали от Голодомора.
А в этом время прилавки Торгсина ломились от изобилия товаров и еды, которые можно было купить только за валюту…
Подробней об этом рассказали в днепровском Музее спротиву Голодомору:
«Дніпропетровський "Торгсин" в особах.
Вчора в.о. директора Музею, доктор філософії Олександр Сухомлин прочитав лекцію про Торгсин - один із невід'ємних символів епохи Голодомору
Минула лекція цього циклу, нагадаємо, була присвячена повсякденню співробітників "валютного фронту" радянської держави, натомість вчора йшлося про конкретних осіб - керівників магазинів м. Дніпропетровського 1933–1934 рр., а також керівників дніпропетровського відділення, згодом облконтори "Торгсин" (1931–1935), біографії яких вдалося дослідити.
"Кампанійський" характер розгортання Торгсину у нашому краї, пік якого припав на 1933 рік (коли навесні-влітку кількість магазинів досягла 27, а вже восени скоротилася до 19 через ослаблення "золотого потоку" від голодуючих) яскраво відбився у кадровій політиці. Шерег завмагів, які прийшли на ці посади навесні 1933-го, хоча й мали керівний досвід, але до того не працювали у сфері торгівлі. Партійно-класовий підхід призначення керівників магазинів обумовив появу на цих посадах колишніх робітників з нижчою освітою, які мали у послужному списку службу в Червоній армії та міліції. Але всі вони були членами партії. А дехто був причетний до хлібозаготівель 1922 року. Звісно, за такого підбору організувати у Торгсині широко деклароване "культурне обслуговування на високому рівні" не вдалося, а чимало завмагів і співробітників були "вичищені" з партії у 1933 і 1934 роках з формулюванням "політично неграмотний".
З грона керівників (директорів, керуючих, в.о.керуючих, заст.керуючих) Дніпропетровської обласної контори "Торгсин" лише один, завПЕС (завідувач планово-економічним сектором, у руках якого знаходилися як розверстування планів "золотозаготівлі", так і розподіл продуктових пайків співробітникам - основної мотивації працювати у Торгсині) А. Дашевський мав незакінчену профільну вищу освіту (економіст). Натомість інші, директори контори 1931–1935 рр., службовці і селяни за походженням – С. Безбородний, М. Красноштейн, С. Цукерник, Г. Голубенко, А. Фоменко – мали освіту не вище середньої.
Тема вчорашньої лекції, сформульована як "Дніпропетровський Торгсин в особах. По обидва боки прилавку" мала на меті показати ще й тих, хто купував у Торгсині у нашому місті в часи Голодомору, у 1932–1933 рр. Йшлося про трьох клієнтів Торгсину – диригента І. Б. Мар'яскіна, службовця банку (в минулому власника цегельних заводів) І. Є. Моцкіна та лікаря М. Щоголева. Спогади про останнього залишила його племінниця, Кіра Гаєвська. Перелічені були відомими людьми у міжвоєнному Дніпропетровську, мали солідні посади (з зарплатами і продовольчими пайками), але восени 1932 – у 1933 роках змушені були користуватися послугами Торгсину! У випадку М. Щоголева йдеться про здачу сімейних ювелірних прикрас для купівлі борошна, щоб прохарчуватися, а І. Б. Мар'яскін та І. Є. Моцкін отримували валютні перекази та здавали іноземну валюту.
Відвідувачі мали можливість почути живий голос свідка Голодомору у нашому місті – Кіри Гаєвської (1912–2006) – в аудіозаписі інтерв'ю 2005 р., яке провів Микола Чабан, лектор нашого Музею. Дякуємо Миколі Петровичу за надане для цієї лекції цінне аудіоджерело!
Приємно, що лекція знайшла відгук у відвідувачів. Наші гості жваво обговорювали, де ж міг розташовуватися один із універмагів Торгсину в районі вул. В. Чапленка, а пані Ірина Галай поділилася родинними спогадами про те, як її дід і бабуся здавали у 1933-му срібні ложечки до універмагу Торгсину №1-2, який розташовувався на місці сучасного ТЦ "Пасаж".
Варто ще раз наголосити, що міста у 1932–1933 роках не були абсолютно виключені з перебігу трагедії Голодомору. І діяльність Торгсину (як і факти щодо стану продовольчого забезпечення міста, голодних смертей на вулицях) це яскраво підтверджує.
І наостанок висловлюємо вдячність Державному архіву Дніпропетровської області та Центральному державному архіву вищих органів влади та управління за сприяння в опрацюванні архівних джерел з даної теми».
Фото – Музей спротиву Голодомору и Ирина Галай