В 25-й отдельной воздушно-десантной Сичеславской бригаде много добровольцев, которые по зову души отправились на фронт.
Один из них – 20-летний Александр.
Два года назад он осаждал военкоматы, чтобы его взяли добровольцем в эту бригаду. О судьбе юного, но уже опытного воина в 25 бригаде рассказали:
«Олександру 20 років, два з яких хлопець боронить Україну у лавах Січеславської бригади.
- Труднощів з призовом було багато, бо бути строковиком я не хотів. Хоч і без бойового досвіду, але був впевнений що знадоблюсь саме у бойовій бригаді. Дивно було дивитись, коли кремезні чоловіки вигадували собі хвороби, щоб не йти до війська, а я оббивав пороги - візьміть.
За військовим фахом Олександр механік-водій САУ.
Зараз пересів за кермо пікапу, який привозить боєкомплект на вогневі позиції.
Особливо не обирав фах, бо в військовій справі мало що розумів. Але зараз ні про що не шкодую, бо артилерія це цікаво і потужно.
За весь час служби було дуже багато яскравих моментів, «на межі», розповідає Сашко.
- КАБи пролітають над головою, міни підривають землю , закидаючи автівку, тікаєш від рою fpv, а в голові одне - встигнути довезти БК. Навіть не думаєш, що з тобою щось може трапитись. Ціль доїхати з пункту А в пункт Б.
Але найбільше відкладаються в памʼяті обличчя поранених і загиблих побратимів. Коли запеклі бої.
Вдома на Олександра чекають батьки та кохана дівчина. Чоловікам, які досі в цивільному, хлопець хоче донести прості істини.
- Приходьте, доєднуйтесь до сил оборони. Нас мало і, на жаль, більше не стає. А треба зрозуміти, що снаряди самі не полетять та не виженуть окупантів. Тому чекаємо на кожного. Тут всім знайдеться місце».
Фото 25 бригады