Мало кто знает о том, что первый крытый бассейн в нашем городе появился в Индустриальном техникуме.
Сейчас это – Днепровский индустриальный колледж на проспекте Нигояна, 55. Он был создан в нашем городе в году, о его истории можно прочесть на сайте колледжа.
Примечательно, что первый крытый басейн в нашем городе был открыт именно в этом техникуме!
К его созданию имеет прямое отношение ветеран тренерского цеха, заслуженный тренер СССР и Украины Олег Львович Цветов. Он воспитал немало известных спортсменов!
А в беседе с директором Технического музея Днепра «Машины времени» Михаилом Прудниковым Олег Цветов раскрыл несколько секретов.
В частности, рассказал о солздании первого крытого бассейна нашого города. О том, как у болгарских коллег в обмен на бутылку водки получил страшный спортивный секрет.
Об этом Михаил Прудников рассказал:
«Зустріч з Цветовим Олегом Львовичем, яку організував Герман Ростиславович Кобзарев.
Олег Львович - заслужений тренер України та СРСР з плавання, він привів до олімпійського золота півтора десятка спортсменів.
За одну коротку зустріч про все поспілкуватися неможливо, хоча поговорили про штаб Махно та ремонт печатних машинок, про прильот авіабомби у його будинок на вул. Глінкі 16, та про перший у нашому місті критий 25 метровий басейн у Індустріальному технікумі.
Багато цікавого та актуального, особливо історія про впровадження перших хвилегасних буйків, до цього у басейні плавали просто планки з міцного дерева, які надавали направлення руху спортсмена, а хвилі у той час зупинити ніхто не міг.
Але після спортивної командировки у Болгарію ситуація змінилась. На змагання плавців прибула команда п/я 186 (тоді ще не «Метеор»). У басейні, де проводились запливи, дивним чином не було хвиль, але спортсмени з братської ГДР вранці роздільники розкладали, а ввечері ховали у ящики. Олег Львович дуже хотів чіткіше розглянути конструкцію буйків, для цього йому довелося піти на «злочин».
Він взяв пляшку горілки та спустився до підвалу до технічних працівників басейну – болгарам, та мовою жестів пояснив, що він хоче. І ось вже довгоочікувані буйки на столі директора спорткомплексу Дніпропетровська. Розібравшись у суті питання одразу ж був викликаний начальник інструментального цеху заводу ЮМЗ.
Через місяць були зроблені перші вироби: поплавок та хвилеріз різного кольору, перші 10 метрів доріжки зазвичай були червоного кольору, далі було скомбіновано.
Результати були показані добрі і аж до 90-х років ЮМЗ постачав всій країні хвилегасні буйки, в тому числі і олімпійськім об'єктам. З часом конструкція вдосконалювалась, відбувалась заміна сировини, оскільки спочатку буйки не виходжували і трьох місяців.
Ці та інші історії з часом знайдуть своє місце у книзі ««It`s my life»» - 2,3 частина».
Приятно Вас увидеть Ответить | С цитатой