Згоден
Продовжуючи перегляд сайту, ви погоджуєтеся з тим, що ознайомилися з оновленою політикою конфіденційності та погоджуєтеся на використання файлів cookie.
Из-за Большой войны жизнь многих украинцев сделала радикальный поворот.
Это касается и бойца 128-й Днепровской бригады территориальной обороны Дмитрия.
До начала полномасштабной войны он был прекрасным мастером по изготовлению женской обуви. С весны 2022 года делал обувь и для воинов 128 бригады.
При этом до начала 2024 года вообще не держал в руках оружие!
Но в январе этого года обратился к рекрутерам 128 бригады – чтобы его семья могла жить спокойно.
Буквально за полтора месяца из Дмитрия подготовили отличного стрелка.
О судьбе побратима в 128 Днепровской бригаде ТРО рассказали:
«Він лише у січні звернувся до рекрутерів 128 бригади, а вже став одним з кращих стрільців роти і врятував життя побратиму з іншого підрозділу!
Дмитро - майстер з виготовлення жіночого взуття. Може і модельне, і повсякденне зробити. Останні два роки він робив і чоловіче, щоб допомогти одному з підрозділів 128 бригади ТРО ЗСУ. Каже, довго думав що ж далі, бо вдома дружина і мала донька. Врешті наважився звернутися до рекрутерів нашої бригади. Це було у січні, а вже за кілька днів він поїхав для проходження навчання у Францію.
Дмитро згадує, що був настільки далеким від військової справи, що інструктори спочатку за голову хапалися і казали, що з такими навичками і фізичними кондиціями - він перший кандидат на пораненого чи загиблого. Та впертість Дмитра допомогла швидко набрати форму, а майстерність інструкторів дозволила стати справжнім фахівцем військової справи.
Коли після навчань у Франції він приїхав у підрозділ, то на стрільбах показав одні з кращих результатів і неабияк здивував досвідчених командирів, коли сказав, що вперше торкнувся зброї півтора місяці тому. Наразі у Дмитра десятки днів, проведених на позиціях на нулі. В останній вихід, він почув по радіостанції про влучення ворожого снаряду на позицію іншого підрозділу.
Дмитро каже, що втрачати побратимів - це найважче випробування. Тому він вирішив, що якщо є найменший шанс, що після такого влучання боєць залишився живим - йому треба надати допомогу. Попри безперервні обстріли Дмитро зумів дістатися цієї позиції і дійсно знайшов там пораненого, але живого побратима з іншого підрозділу.
Дмитро тримав позицію і надавав допомогу. Врешті евакуаційна команда прибула з підкріпленням - поранений вижив, а позицію вдалось утримати.
Коли повернувся з бойового виходу набрав дружину і доньку. Він не розповідав про цей випадок, казав лише про те, що любить їх буде підтримувати попри відстань і все, що відбувається на полі бою. Врешті він пішов до ЗСУ, щоб родина мала змогу вести нормальне життя і почувати себе у безпеці».
Фото 128 бригады ТРО.