Згоден
Продовжуючи перегляд сайту, ви погоджуєтеся з тим, що ознайомилися з оновленою політикою конфіденційності та погоджуєтеся на використання файлів cookie.
Городской сайт продолжает рассказывать о судьбах воинов, которые сражаются с врагами в составе 128-й Днепровской бригады территориальной обороны.
Большая война кардинально изменила судьбы многих из этих воинов.
Яркий пример этого – Дмитрий с позывным «Пожар». До 24 февраля 2022 года он работал строителем и оружие даже никогда в руках не держал.
О судьбе побратима рассказал воин 128 бригады, известный днепровский историк Дмитрий Каюк:
«Вітаю.
Знайомтеся. Це наш побратим Дмитро "Пожар".
Він ветеран батальйону. Пожар невисокий, худорлявої статури. Ззовні Дмитро ніяк не схожий на бравого вояка. А між тим, це один з найдосвідчиніших бійців нашого батальйону.
Щоб ви розуміли, що це за воїн, наведу лише один приклад. Улітку минулого року на ділянці фронту, яку тримала наша рота, склалася критична ситуація. На одній з позицйї, після важкого бою, залишилося всього два бійці: Пожар і "молодий" (необстріляний) солдат. І саме в цей момент комбат прохрипів по рації: "П…ри на три години". На позицію перла нова штурмова група, чисельністю трохи менше взводу.
Втекти, сховатися, десь пересидіти - таке Дмитру в голову прийти не могло. Це точно. Наш Пожар не вагався ані секунди. Молодий ледь встигав подавати стрічки до "покемону". Як результат, уся штурмова група залишилася перед окопом Пожара. Назавжди.
Взагалі-то Дмитро буркутун. Він завжди чимось невдоволений (погодою, берцями, тушонкою ...). Але в критично важливі моменти Пожар не гальмує. В роботу включається швидко і без вагань. Якось я спитав його, чого він пішов воювати. Так він навіть питання не зрозумів. А як інакше? Хтось же мусить захищати країну! Це при тому, що в цивільному житті Дмитро був будівельником і зброю в руках навіть не тримав.
Ще є у Пожара одна пристрасть - підствольник. Він його просто обожнює. Я сам бачив, як Пожар, тільки-но прибув в роту зі шпиталю і, перше що зробив, - поїхав на полігон постріляти зі своєї улюбленої "іграшки". Погодьтися, чисто чоловіча пристрасть. Хлопці кажуть, одного разу Дмитро за день розстріляв 80 ВОГів (граната для підствольного гранатомету). К'цапи жодного разу навіть не спробувли підійти до нашої позиції, хоча на сусідні лізли. Побоялися Пожара.
Є, щоправда, інший бік цієї справи. Одна граната важить, мабуть, грам 300. Уявіть, який вантаж треба дотягти до позиції. А це не один і не два кілометри. І нести треба багато чого іншого, крім ВОГів. Але ж несемо. Реально корисне хобі у нашого Пожара.
Ось такий в нас побратим».