Як фотомодель із Дніпровської бригади ТРО валить ординців

Міський сайт продовжує розповідати про героїв 128-ї окремої Дніпровської бригади ТРО.

Доля кожного з цих воїнів є унікальною. Але часом доводиться дивуватися з того, які повороти робило життя цих воїнів.

До 24 лютого 2022 року Сергій був інженером і… фотомоделлю у своєї дружини, яка давно професійно займається фотографією.

А зараз він валить рашистів та рятує побратимів.

Про нього у 128 бригаді розповіли:

«Фотомодель в окопах валить російських ординців!

“ Коли по тобі працює танк - складні переживання у цей момент, навіть дуже”, - каже Сергій, коментуючи найсвіжіші враження від останнього бойового виходу. Він щойно повернувся і встиг лише заскочити у душ та замінити брудний одяг після багатоденного перебування в окопах.

На відміну від більшості бійців перед він камерою почувається, як риба у воді. Уточнює яка сторона у нього робоча і позує настільки вміло і невимушено, що кожен кадр тягне на кращий. “У мене дружина професійна фотографиня, вже десять років успішно на фрілансі, а для цього потрібна майстерність”, - пояснює він і розповідає, що саме на ньому вона тренувалася і відпрацьовувала нові ідеї. Про дружину і доньку, яка грає у метал-гурті, Сергій розповідає емоційно, з насолодою. Про бойові виходи - навпаки, спокійно і виважено.

“ Зайти на позиції, а потім вийти - це складна справа, бо у небі постійно висять російські дрони, які наводять арту або фпвішки-камікадзе”, - каже він. Втім ще важче - це тягнути у темряві пораненого на ношах.

“ Страшно бачити, як побратим вимикається від втрати крові і просить його покинути, щоб спокійно померти. А ми йому кричимо, щоб тримався і тягнемо до точки евакуації. Закинули пораненого на “Дракона”, на евакуаційний баггі, і бігом назад. Щойно відбігли, як на тому місці - гуп-гуп-гуп, три приходи РСЗВ… Тут така мудрість - чим швидші перебіжки на відкритій місцевості, тим ціліший будеш”, - каже Сергій зі знанням справи.

За останні вісім місяців він отримав чималу бойову практику, а до того був інженером-будівельником у Жовтих Водах і вперше взяв в руки автомат вже у навчальному центрі, де готують новачків. Але війна змушує вчитися швидко.

Сергій каже, що після Перемоги одразу поїде до дружини і доньки, за якими страшенно скучив: “Вони виїхали на захід України і вже так там обжилися, що й повертатися до свого міста не хочуть. Їздив до них у відпустку - така насолода, коли родина разом, що мені все одно, де це буде. Звісно, природа там трохи інша, але настільки вдома себе відчув, ніби там і народився”.

Але далі не відпустка, а новий бойовий вихід, де треба буде тримати клаптик своєї землі, бо якщо відійдеш, війна просто зробить ще кілька кроків у напрямку, де ти жив і де мріяв будувати майбутнє».