Згоден
Продовжуючи перегляд сайту, ви погоджуєтеся з тим, що ознайомилися з оновленою політикою конфіденційності та погоджуєтеся на використання файлів cookie.
Его дали музыканты Киевского кобзарского цеха в память о наших предках и в честь современных героев Украины.
Городской сайт уже сообщал, что несколько дней назад коллектив Киевского кобзарского цеха дал благотворительный концерт в Музее АТО. А после этого музыкантов, возрождающих древние украинские традиции, принимало Подгородное.
Их радостно встретил местный Историко-краеведческий музей имени Коваля, а после этого состоялся необычный концерт на древних курганах.
Об этом подробней рассказала заведующая Музеем Коваля Лариса Омельченко:
«До Історико-краєзнавчого музею ім.О.Коваля завітали очікувані гості: представники ГО "Київський кобзарський цех" Микола Товкайло (м.Переяслав-Хмельницький) і Віталій Кобзар (м.Ірпінь). Їх радо зустріли директор музею Лариса Омельченко та інші мешканці м. Підгороднього, кому не байдуже українське музичне мистецтво.
Всі разом побували на екскурсії музеєм, а потім зручно розташувалися в "Ковалевій світлиці", аби насолодитися звучанням інструментів, виготовлених за давніми традиціями, послухати псальми 16-17 століть у виконанні київських гостей. Творчу атмосферу підтримала їхня імпровізована просвітницька лекція на тему "Кобзарське і бандурне мистецтво".
А далі наша компанія на двох автомобілях поїхала підгородненськими туристичними шляхами. Громадський діяч, хранитель курганів і друг музею Іван Гайдук супроводив нас до курганів. Та спочатку зайшли на Алею Героїв, що на цвинтарі на Горі, аби поклонитися загиблим за Україну захисникам.
Ах, який вітер гуляв по курганах! Розвівалося довге волосся Віталія Кобзаря, а Костянтин Семенович тримав легкого капелюха, аби той не полетів високо над степом!.. А ще ми слухали, як співає... бандура - без доторку до струн. Без людського доторку, зате вітер справно грав на струнах, як уміє тільки він!..
Ми постояли наверху кургану, роззирнувшись на обидва боки, побачили і місто Дніпро, і місто Самар. А потім спустилися в "кратер" кургану, а там зелено і тихо, і зовсім немає вітру.В такій благодаті розмовляли, слухали старосвітські бандури і псальми 400-500-літньої давнини. Поїли польової каші, приготованої вправними руками Галини Василівни Куземко.
Дякую всім причетним! До нових зустрічей!».
Фото со страницы Ларисы Омельченко.