Згоден
Продовжуючи перегляд сайту, ви погоджуєтеся з тим, що ознайомилися з оновленою політикою конфіденційності та погоджуєтеся на використання файлів cookie.
Виявляється, до Жовтневого перевороту в нашому місті був процвітаючий Канарковий завод Анни Павлівни Освальд.
Міський сайт уже розповідав про те, якою була реклама та що рекламували у дореволюційному Катеринославі.А ось у Календарі-щорічнику «Придніпров'я» за 1908 рік співробітники Музею історії Дніпра змогли знайти дивовижну рекламу Канаркового заводу Анни Павлівни Освальд у Катеринославі.
Підприємство було не просто успішним, а престижним, удостоєним цілої низки медалей за якість своїх пернатих вихованців.
Ось що про них із гордістю розповідає Анна Освальд:
«Спів канарок мого заводу з кожним роком удосконалюється, бо для розведення відбираються лише найкращі співаки. Молодим ведеться систематичне навчання особливо видатними співаками (професорами) під диригентством спеціальної машини. Тому кенари, що закінчили курс, не поступаються кращим закордонним басам, флейтам і дзвіночкам».
Залишається тільки здогадуватися про те, що за спеціальна машина допомагала навчати канарок співу на початку ХХ століття.
А помилуватися на своїх вихованців і послухати їх чарівний спів заводчиця запрошувала до спеціального салону-магазину в Будинку Гриньова на Центральному проспекті. Цей будинок у нашому місті зберігся, він розташований на перехресті проспекту Яворницького та вулиці Гоголя.
На жаль, докладніших відомостей про це підприємство архіви не зберегли. Багато хто знає про те, наскільки убога архівна спадщина дісталася сучасному Дніпру. Більшість документів було знищено у вихорах революцій та воєн…
Але ось що повідомляють у Музеї історії Дніпра:
«Втрачені звичаї заможних містян...Співчі птахи у клітках - один із атрибутів побутового життя заможних містян ХІХ ст. Їх тримали як у приватних будинках, так і в присутніх місцях, у шинках. Деякі питні заклади настільки славилися своїми співаками-кенарями, що публіка спеціально приходила туди їх послухати.
Тож існувала ціла промислова галузь - «заводи» з розведення канарок.
Заводчики не тільки вирощували птахів, а й навчали їх мелодійному співу, підсаджуючи молодих кенарів до найкращих "співців" або самостійно насвистували на дудочці своєму учневі гарні наспіви».
Зазначимо, що історія одомашнення та розведення канарок налічує вже 500 років! Батьківщина цих пташок – Канарські острови в Атлантичному океані (належать Іспанії). Там цю пташку з дивовижним голосом і помітили мореплавці.
У XVI столітті канарка була вперше завезена з Канарських островів до Європи, спочатку в Кадіс, потім до Італії і звідси поширилася далі на північ як кімнатний птах. Згодом вона здичавіла на острові Ельба.
Розведення канарки сильно розвинене, і є багато порід. Спочатку іспанці монополізували торгівлю канарками, оскільки, зберігаючи в таємниці місце їх народження, продавали лише самців, за дуже високою ціною.
Проте, починаючи з XVI століття, канарка стала швидко поширюватися спочатку в Італії, потім у Тіролі та Німеччині. Від тірольської канарки, що цінувалася, головним чином, за красою пір'я, було виведено багато нових порід, причому в Голландії, Франції та Англії, шляхом підбору, покращували переважно оперення канарки, в Німеччині ж - музичні здібності цієї пташки, звертаючи особливу увагу на отримання хороших співаків.
Дарвін згадує про перелік із 27 різновидів канарок, відомих до 1718 року в одній тільки Франції.
Розширенню розведення канарки сприяли щорічні виставки. Канарок навчали також різних фокусів, деякі навчалися навіть наслідувати людську мову.
У дореволюційній Росії (до 1917 року) кількість любителів канаркового співу постійно зростала. Головними центру розведення канарок в Україні були Одеса, Харків та наш Катеринослав!
При розведенні канарок їх розсаджували в окремі пташники, в яких влаштовували по два гнізда, що вистилалися ватою або дрібною мочалкою з корпією. Через 2-3 тижні самки, пристосувавши гніздо, клали яйця, висиджували молодих і протягом 2-3 тижнів годували їх, у чому брали участь і самці.
Після годування знову починалося несення яєць, висиджування молодих і так до 3-4, а іноді й до 7 разів на рік. Коли молоді самці починали співати, їх виймали з пташників та відокремлювали від самок. Для навчання співу їх підвішували в клітці до старого гарного співака або ж награвали на особливому органчику, а також насвистували на дудочці.
Таким чином, канарок містять у клітинах близько 500 років. Це повністю одомашнені птахи. За останні 500 років утримання у неволі шляхом селекції виведено безліч кольорових, декоративних та співчих канарок. У багатьох країнах продовжується селекційна робота.
До речі, у дореволюційному Катеринославі пролунав гучний театральний скандал! Ось що про це на сайті «Дніпра вечірнього» свого часу писав відомий мистецтвознавець Андрій Тулянцев:
«ВИЛЬГЕЛЬМИНА РААБ – примадонна Мариинского театра. П. И. Чайковский посвятил ей романс «Канарейка» (op. 25 № 4, 1875)» - такие афиши зазывали екатеринославскую публику летом 1903 года.
К этому времени госпожа Вильгельмина уже завершила свою оперную карьеру и преподавала в Петербургской консерватории в должности профессора. Но душа певицы оставалась поющей и после того, как она попрощалась с театром.
Вильгельмина Ивановна Рааб - русская (чешского происхождения) оперная, концертная певица (сопрано), вокальный педагог. Критики утверждали, что В. Рааб обладала сильным, ровным во всех регистрах голосом мягкого тембра и обширного диапазона; её исполнению были свойственны лиризм и естественность сценической игры. Партнёрами В. Рааб на сцене были все вокальные звезды тех лет. Пела под управлением Э. Ф. Направника, А. Г. Рубинштейна. Её обширный репертуар включал 32 партии в 29 операх, сольные партии в симфонических произведениях.
Концерты В. Рааб были ориентированы на эстетов. Один из них – некто В. Кочевный, владелец магазина музыкальных инструментов и певец-самоучка, стал страстным поклонником Вильгельмины Рааб. Наверное, вчерашней оперной диве льстило внимание провинциального мужчины. Знала бы она, какие страсти бушевали в его музыкальной душе. В. Кочевный устраивал гастролерше бурные овации после каждого исполненного номера, дарил роскошные букеты цветов. И вот черед дошел до восточного романса «Канарейка» П. Чайковского на слова Льва Мея. Его содержание таково:
Говорит султанша канарейке:
“Птичка! Лучше в тереме высоком
Щебетать и песни петь Зюлейке,
Чем порхать на Западе далеком.
Спой же мне про за-море, певичка,
Спой же мне про Запад, непоседка!
Есть ли там такое небо, птичка,
Есть ли там такой гарем и клетка?
У кого там столько роз бывало?
У кого из шахов есть Зюлейка -
И поднять ли так ей покрывало?”
Ей в ответ щебечет канарейка:
“Не проси с меня заморских песен,
Не буди тоски моей без нужды:
Твой гарем по нашим песням тесен,
И слова их одалискам чужды...
Ты в ленивой дреме расцветала,
Как и вся кругом тебя природа,
И не знаешь - даже не слыхала,
Что у песни есть сестра - свобода”.
Экзальтированная натура В. Кочевного словно эмоционально подпитывалась восточной экзотикой произведения. Неизвестно почему, но он по-своему отреагировал на эту вокально-поэтическую миниатюру. Когда В. Рааб отпела последнюю ноту, некоторые зрители, нанятые за деньги В. Кочевным, начали выпускать в зал маленьких желтых птичек. Как оказалось – канареек. Скорее всего, одержимый поклонник хотел устроить этакий парад в честь певицы, по тому сценарию, когда выпускают белых голубей. Певица опешила, но старалась сохранять спокойствие. Неконтролируемые птички разлетелись по залу и отчаянно чирикали. Некоторые из них в порыве испуга свершили на головы публики конкретный туалетный ритуал. Одна из канареек вдруг уселась на голову самой В. Рааб и впилась коготками в ее прическу. Якобы даже клюнула бывшую солистку Мариинского театра в лоб. Другое желтоперое создание нахально прыгало по клавишам рояля. Аккомпаниаторша завизжала. Билетерши устроили между рядами погоню за неповинными птичками. Далее концерт продолжать было невозможно…
Вернувшись в отель, Вильгельмина Рааб открыла дверь своего номера и едва не грохнулась на пол: ее номер был заставлен клетками с канарейками и букетами цветов - подарками от безумного влюбленного В. Кочевного. Легенды гласят, что ночным поездом В.Рааб и ее аккомпаниаторша уехали из Екатеринослава».
Додамо, що канарки популярні і в сучасному Дніпрі. Але пік моди на цих співочих пташок давно пройшов…