Згоден
Продовжуючи перегляд сайту, ви погоджуєтеся з тим, що ознайомилися з оновленою політикою конфіденційності та погоджуєтеся на використання файлів cookie.
Александр с позывным «Хантер», несмотря на пенсионный век, во время Большой войны не смог усидеть дома.
И вот в чем парадокс. По словам Александра, дома его одолевали возрастные болячки. А на передовой болеть некогда – все хвори сняло, как рукой.
О побратиме-ветеране в 128 Днепровской бригаде ТРО рассказали:
«Знайомтеся, це Хантер, у миру Олександр.Він любить собак і котів, а ще він добряче воював і звання ветерана бригади отримував неохоче, через досягнення пенсійного віку. Здавалося б, сиди вдома, насолоджуйся життям, але ж ніт!
Хантер поїхав до своїх побратимів у батальйон, щоб за власний рахунок ремонтувати автівки, які пошкодили російські міни у лісосмугах і погані дорогі.
Хантер чесно каже, що на домашньому відпочинку його наздогнав поганий тиск і усілякі вікові неприємності, а повернувся до побратимів - болячки як рукою зняло!
Вже тиждень тут, у далекому донецькому селі, стан здоров’я підозріло покращився. Вирішив не вірити собі - пішов до медиків. Ті кажуть, що дійсно тиск у нормі, серце як годинник. Тому Хантер вже скрутив з пошкоджений міною кардан, збирається везти його до Дніпра на ремонт і одразу ж назад.
Каже, тут природа і гарні люди лікують».
Фото 128 бригады.