Сегодня, 22 января, вся страна отмечает День соборности Украины.
Накануне праздника яркий патриотический концерт в честь этого праздника провели в Днепровском Доме искусств.
Об этом рассказала арт-директор Дома искусств Валентина Слобода:
«ПІСНЯМИ УКРАЇНУ ОБІЙМУ!
Сьогодні, на жаль, спостерігаємо падіння інтересу до авторської пісні, якщо це не рок, не реп, не фолк-рок і не те, що розкручує ТІК-ТОК. Але, все ж як доводить історія, у всі часи люди вірили поетам, якщо поети вміли відкрити їм свої думки і сумніви, ділились з ними своїм радощами, надіями і тривогами. Глибокі почуття справжнього поета завжди народжують сильні, проникливі слова. Саме тому серед думаючих людей таку популярність отримала співана поезія, де щире поетичне слово гармонічно з’єднується з мелодією, з простим гітарним акомпанементом, і при цьому доповнюється неповторною виконавською інтонацією барда.
Відвідувачам Будинку мистецтв, які завітали на зустріч з бардами з нагоди Дня соборності України, поталанило впевнитися, що традиції співаної поезії живі і сьогодні та викликають захоплення і щирий відгук у слухачів.
У виступі кожного струменіла любов до неньки-України, де зараз «народ, що замість опер слухає сирени» (Сергій Рудь, Дніпро), «з Янголом на плечі» (Юрій Філіпов, Кам’янське) співає «про ту землю, де зорі ясні, де чисті води» (Оксана Чіпіжна, Сєвєродонецьк).
Палко звучали вірші Анатолія Тарасовського із Запоріжжя як тверда впевненість у міцності нашої держави («Хотіли Україну роз’єднати -Натомість єдність, що не відібрати, В країні оселилась навіки»), у силі молодих захисників («Я бачу в них і гордість, і надію, і віру, і любов до рідної землі»), як гордість за стійкість українців:
«В усіх країнах, навіть тих, де ти не був,
Наш прапор синє-жовтий майорить.
У захваті від цього раз-у-раз,
Попри війну, та втрати і знемоги».
Звучали пісні на слова загиблого поета-воїна Гліба Бабича: «В землю я вчепивсь міцно пальцями. Під натільним хрестиком десь в душі, Ніби жар, пече хрест дебальцевський!», Ол. Олеся «Дивлюсь на пройдену дорогу», І.Франка «Хто ти, що ти шукаєш», Ан. Кичинського «Нас все кличе туди…».
Олеся та Олексій Родівіліни з Кам’янського в пісні передавали мрії наших захисників: «…та й на ясні зорі, та й на тихі води серце птахом лине на мою Вкраїну!». Волонтер, бард Сергій Бойко із Дніпра стверджував «…ми помолимось за вічність! Хай відійдуть у минуле тюрми та кайдани!», а Олег Попенко переконував: «Друга армія світу? Брехня! Пішла геть русьня!».
Авторка і виконавиця із Павлограда Олеся Чайка (пісні «Тобі, Україно!», «Ода Україні», «Буде тобі, враже…») передала у своїх піснях всю любов до рідної України, рідної історії, звичаїв: «Ми тебе збережемо єдину і Пророка святий заповіт!». Весь зал разом з нею дружньо виспівував « Буде тобі, враже, так як мати скаже!».
Дві години промчали для усіх, обіймаючи піснями Україну. Співали соло, в дуетах, хором разом із енергійною ведучою Вікторією Славінською, вслухались в поетичні рядки знайомих і незнайомих поетів, гаряче аплодували та вигукували «браво». У залі панувала тепла, душевна атмосфера. Як загальна клятва любові до України звучало: «Вознесу в своїм серці у небо, на землі у піснях восхвалю!».
Висловлюю ЩИРУ ДЯКУ бардам і поетам Сергієві Рудю, Олесі Чайці, Сергієві Бойку, Вікторії Славінській, Олегу Попенку, Олесі Чепіжній, Анатолію Тарасовському, Олесі та Олексієві Родівіліним, Ірині Широких, Юрієві Філіпову та організатору «Бард-арт -клубу» Наталії Бобко за подаровану таку щемну зустріч до свята - ДНЯ СОБОРНОСТІ УКРАЇНИ!».
Фото Владимира Ожуга.