Який податок на розкіш потрібен під час війни: що треба оподатковувати та які є ризики

Ідея податку на розкіш не полишає представників влади. Наприкінці грудня міністр фінансів Сергій Марченко казав про те, що перехід економіки на військові рейки передбачає зменшення споживання дорогих імпортних товарів – технікі, автівок, одягу, айфонів. Адже через велике споживання імпортних товарів та послуг гроші з України йдуть в економіки інших країн.

Тепер до пропозицій долучилися у Верховній Раді. Поки не підкріплюючи законопроєктами, керівниця бюджетного комітету ВР Роксолана Підласа озвучила ідею про прогресивну ставку військового збору з прив'язкою до розміру зарплати та запровадження нових мит щодо автівок та айфонів, дорогої техніки – податку на розкіш.

Що таке податок на розкіш та як можна застосувати владні податкові ідеї в українських реаліях, розбирався "Ми – Україна".

Що таке податок на розкіш?

Хоча точного визначення або переліку немає, під податком на розкіш зазвичай розуміють певні види податкових зобов'язань на щось надмірне. І найчастіше згадують два умовні підвиди податків на розкіш:

• "податок на гріх" – це акцизи, податки, збори, які стягуються з товарів чи послуг, що вважаються шкідливими, хоч і не забороненими. Завдяки ним держава і перешкоджає використанню, і заробляє на тих, хто продовжує витрачати на них гроші. До податків на гріх зазвичай відносять акцизи на алкоголь та тютюнові вироби (замінники тютюну), азартні ігри, порнографію. Але були приклади й більш широкої лінійки товарів або послуг, які та чи інша держава вважала чи вважає шкідливими: фаст-фуд, цукор, певні види безалкогольних напоїв;
• податки на товари, які можуть собі дозволити найзаможніші верстви населення: дорогі транспортні засоби та нерухомість, ювелірні прикраси та "товари Веблена" – це ті "статусні", попит на які зростає із зростанням цін на них, всупереч законам попиту-пропозиції.

Державна політика щодо податку на розкіш залежить від визначення самої розкоші, що вже є суб'єктивним. Але суть у тому, що більшості платників податків він торкається. Інакше це не додаткове фінансове зобов'язання дуже багатих людей, а просто умови загальної податкової системи.

В історії бували приклади податків на розкіш, які зараз вважалися б безглуздям – як от податок на вікна, який діяв кілька століть тому у Нідерландах, Польщі, Великій Британії. На початку минулого століття у Норвегії розкішшю ввижалися шоколадні цукерки.

Також є приклади застосування податків з огляду на війну. Зокрема у США вводили додаткову плату на міжміські телефонні розмови: 1 цент за кожну хвилину телефонної розмови, вартістю понад 15 центів. Його застосували на тлі іспано-американської війни (1898 р.), відновили та збільшили під час Першої світової, підвищили під час Другої світової. Але він не став тимчасовим і стягувався до 2006 року.

"В інших країнах є так званий податок соціальної солідарності для багатих. Це додатковий податок до прибуткового. Він є у Німеччині, Франції та деяких інших європейських країнах. Але зараз немає прикладу такої широкомасштабної війни, тому нам не варто шукати якісь приклади. Бо ми знайдемо їх у XIX столітті чи на початку XX століття, і вони нерелевентні: структура доходів суспільства та податкові системи були зовсім іншими, - пояснює аналітик аналітичного центру "Об'єднана Україна" Олексій Кущ , - Краще мислити раціонально і робити те, що потрібно для країни".

Чи є в Україні податки на розкіш?

"Розкіш – це якщо ви купуєте для власного використання те, що є набагато вищим по вартості з урахуванням середньостатистичного рівня доходів співвітчизників. Для податку на розкіш, треба визначити, що таке розкіш, а це надзвичайно суб'єктивна оцінка, "- каже член Економічного дискусійного клубу Олег Пендзин .

В Україні вже є податок на розкіш у чистому вигляді – транспортний, запроваджений змінами до Податкового кодексу у 2015 році. Його сплата залежить від вартості легковика, його віку. Перелік розкішних ТЗ, які підлягають оподаткуванню 25 тис. грн на рік, затверджує щороку Мінекономрозвитку.

Дехто називає податком на розкіш і податок на нерухомість, сплата якого прив'язана до загальної площі житла. Проте Олег Пендзин, каже, що його неможна таким вважати.

"В усьому світі є набагато серйозніший податок на нерухомість і немає поняття соціальних норм житла. Велика кількість людей знімає, а не купує нерухомість, бо якщо придбали – отримуєте купу податкового зобов'язання, яке обтяжує та прив'язує до місця, на вас накладаються соціальні функції – оформлення стосунків із місцевими органами влади, догляд за зовнішнім виглядом, прибудинковою територією. На здачу в оренду нерухомості маєте отримати ліцензію, відповідати безлічі умов, зокрема санітарним та пожежним, сплатити податок з цього доходу. Але усе це не є податками на розкіш. Це є звичайна система оподаткування", - каже економіст і зазначає, що транспортний податок в Україні – єдиний, який є luxury tax.

Який податок на розкіш нам потрібен?

У грудні минулого року міністр фінансів Сергій Марченко заявив , що в Україні треба скоротити споживання імпорту.

"Скажу як міністр фінансів, що військові рейки — це не тільки про військову індустрію, це і про розуміння суспільства, що в нас війна. На жаль, поки що ми живемо в досить специфічній реальності, коли в нас усе добре, є стабільність макроекономічна, курсова, - заявив міністр, - Але ця реальність потребуватиме корекції, якщо ми хочемо перейти на військові рейки. Це обмеження суспільного споживання. Нам потрібно зменшити його в декілька разів, тому що ми споживаємо в основному імпортні товари й послуги".

Нещодавні висловлювання керівниці парламентського бюджетного комітету Роксолани Підласої в ефірі телемарафону про податок на розкіш цю тезу розвивають.

"Незважаючи на війну, у нас величезна кількість автомобілів та дорогої техніки в'їжджає в країну. Ми бачимо за митною статистикою, скільки ноутбуків, телефонів щомісяця ми імпортуємо. Якщо це новий iPhone за 60−70 тис. грн, то він може оподатковуватись додатковими митами", - сказала вона.

Тобто ідея саме у митних платежах. Олексій Кущ нагадує, що в Україні майже уся розкіш має імпортне походження. Її додаткове оподаткування - це не тільки наповнення бюджету, а й скорочення відтоку валюти з країни. Він нагадує, що зараз маємо величезний торговий дефіцит: мінус $40 млрд в торгівлі товарами за рік. Цей розрив між експортом та імпортом на користь останнього виникає, звісно, через військові постачання, проте є суттєва доля тих цивільних товарів, споживання яких можна було б скоротити. Адже валюта під час війни – дуже цінний ресурс.

"Насамперед податок на розкіш – це той самий елемент військової економіки, який прагне отримати частина нашого суспільства. Військова економіка – це не тільки виробництво снарядів. Їх за рахунок чогось треба виробляти, шукати джерела коштів. Військова економіка – це ще й додаткові податки. І з цим у суспільства проблема: багато хто вважає, що держава може щось створити фактично з нуля, без коштів. Суспільство вимагає від держави військової економіки, але свої гроші віддавати не готове. В даному випадку оподаткування розкоші – цілком логічний крок під час війни", - каже Кущ.

Можна оформити це у вигляді додаткового збору під час реалізації лакшері-товарів на внутрішньому ринку. Проте експерт нагадує, що зараз, наприклад, "Луї Віттон" продають ФОПи. Тому він пояснює, що митниця – найзручніша точка для стягнення таких платежів, а от на внутрішньому ринку товар "спіймати" складніше.

"Але завжди треба зіставляти рішення із можливістю їх виконати. Чи є в нас інституційна спроможність митниці забезпечити скорочення контрабанди з нинішніх 60-70% до хоча б 10%? Якщо митниця інституційно не готова, то рішення про оподаткування імпортних товарів тільки нашкодить: збільшить тіньовий обіг і податкові надходження держави впадуть. Держава не тільки не отримає кошти від додаткових платежів, але й втратить звичний НДС на імпорт, бо значна частина товарів піде контрабандою. Якщо ж спроможність є, то можна й податок вводити. І не тільки на айфони, а й на дорогі імпортні автівки, яхти, коштовності, лакшері-товари. До того ж саме придбання за кордоном лакшері-товарів має оподатковуватися. Для цього варто вводити щорічне декларування придбання імпортних предметів розкоші, нерухомості під час війни за кордоном, наприклад, вартістю понад $50 тис. за ставкою 5%", - каже Олексій Кущ.

Він пояснює, що відштовхуючись від ринкової вартості задекларованих активів, ті, що сумарно коштують понад $ 1 млн, варто оподатковувати, але саме податком на активи, а не на розкіш, бо конотація невірна. І якщо загалом податок на активи пропонує розглянути як постійний, то на ті, що придбані за кордоном під час війни понад певну порогову суму – на її час. Після завершення війни цивілізаційних підстав для цього вже не буде.

Проте Олег Пендзин також нагадує, що встановлення додаткових митних платежів упирається у зобов'язання України за угодами про вільну торгівлю з тими чи іншими країнами.

"Угода про вільну торгівлю передбачає, що товари на вашу територію заходять без будь-яких мит і обмежень, і айфон з ЄС – не підстава для високого митного платежу, він чистий, ви справляєте з нього тільки ПДВ, - каже еокноміст, - У нас немає угоди про вільну торгівлю з Китаєм, низкою східних країн, ми тільки з Туреччиною підходимо до неї. От там можуть бути питання. Але якщо товар їде з Європи, ви точно додатково нічого не зможете оподаткувати, тільки внутрішні податки".

Прогресивна шкала військового збору: навіщо та які ризики?

З іншою ідеєю, яку озвучила керівниця бюджетного комітету ВР, але яка вже не є податком на розкіш, потенційних проблем може виникнути більше.

"Якщо ви заробляєте понад 20 тисяч гривень, то ви могли б платити військовий збір не 1,5%, а 3%. У народних депутатів зарплата вища, ми можемо платити 5%. Це було б справедливо", - сказала Підласа.

Військовий збір нерозривно пов'язаний із податком на доходи фізосіб: де стягується ПДФО, там і збір. Хоча, до прикладу, з доходів контрольованих іноземних компаній збір стягується без прив'язки до ПДФО. Його запровадили для підвищення обороноздатності у 2014 році та передбачали його як тимчасовий, на рік. Але у 2015 році період застосування зробили невизначеним. Хоч метою вказане підвищення обороноздатності, збір не йде безпосередньо на фінансування сектору безпеки та оборони, а спрямовується у загальний бюджет. За 2014-2022 р. надходження від військового збору склали 165,6 млрд грн.

"Те, про що каже Підласа – це не податок на розкіш. Щодо воєнного збору – це ідея прогресивного податку на високі доходи. І щоб він спрацював, треба контролювати видатки", - впевнений Пендзин.

Він каже, що прогресивна шкала нині є найвагомішим інструментом, який дозволяє вирішити питання із оподаткуванням надвисоких доходів фізичних осіб у світі. Вона може бути різною, проте принцип один: хто заробляє мало – сплачує меншу ставку прибуткового податку, а до великих доходів застосовую більші ставки.

"В Європі практично в усіх країнах диференційована шкала. Наприклад, у Франції вона взагалі критична: після мільйона євро на місяць сплачується 75% від перевищення. От чому всі відомі мільярдери з Франції тікали та ставали податковими агентами інших країн, - пояснює експерт, - Але диференційована шкала є традиційною: люди з мінімальними доходами або не сплачують податки, або вони мінімальні; люди з високими доходами беруть на себе весь тягар податкового тиску".

Ідея про прогресивну шкалу ПДФО в Україні також є: ї ї визначили у Національній стратегії доходів до 2030 року . За задумом ставка 18% залишиться, але буде ще одна або дві вищі ставки для високих доходів. Проте ані порогові суми доходів не вказують, ані орієнтовні ставки не зазначають.

"Я завжди пишу про прогресивну шкалу ПДФО, яку треба ввести в Україні: другу сходинку для дійсно багатих людей із щомісячними доходами понад 200-300 тис. грн на місяць, а не для середнього класу. Але пропонують якусь збочену модель, - констатує Олексій Кущ, - Мало того, що чіпають не тільки середній клас, але й нижче за середній клас, із доходом 20 тис. грн. Це вже помилка. Але замість прогресивного ПДФО, який реально міг дати якісь надходження, бо для багатих замість нинішніх 18% його можна було б встановити 25-30%, беруться за військовий збір. Є 1,5%, а стане 3% – це ж копійки. Це викличе просто невдоволення і матиме мінімальний ефект. До того військовий збір – це анахронізм, просто надбудова до ПДФО, який на військові потреби не йде. Його треба скасовувати і вводити прогресивну ставку оподаткування, а додаткові надходження частково спрямовувати у якийсь спеціальний військовий фонд. Багатій людині потрібна якась соціальна значущість, визнання. Тож вона б побачили, що її додаткові 7-8 % ПДФО йде у військовий фонд для придбання дронів, засобів тактичної медицини".

Зробити диференціацію ставки саме військового збору із прив'язкою до рівня зарплати, каже Пендзин, податком на розкіш не стане – це буде податком на високі доходи. І цей крок, на його думку, є ризикованим. Якщо європейці, уникаючи податкового тиску, стають резидентами країн з більш поблажливими умовами, то українці, впевнений економіст, просто втечуть у тінь.