Украшением города являются старинные здания 2-го Мануфактурного ряда Троицкого рынка по улице Грушевского, 4.
Городской сайт неоднократно писал об истории этих зданий и их нынешнем состоянии. К счастью, уцелевшие старинные здание не были разрушены. Их постепенно отремонтировали, сейчас в них располагаются различные учреждения и организации. А здания украшают город.
В 1996 году эти здания были взяты на государственный учет памятников под названием «Кондитерская фабрика Лурье».
И с тех пор многие жители Днепра убеждены, что до Октябрьского переворота здесь работала кондитерская фабрика.
Отметим, что горожане старшего возраста помнят о том, что в советское время здесь размещалось трикотажное производство.
А вот кондитерского производства здесь, увы, не было…
На основе материалов известного историка Валентина Старостина историю этого здания и связанных с ним людей подробно изложили в городском управлении по вопросам охраны культурного наследия:
«Люди нашого міста. Лур’є та Шейнфінкель.
У 1996 році будівлю 2-го Мануфактурного ряду Троїцького ринку по вул. Михайла Грушевського, 4 взято на державний облік пам’яток із назвою «Кондитерська фабрика Лур’є», і саме так серед містян закріпилась думка, що Лур’є був кондитером.
Насправді 22 лютого 1894 року, майже 130 років тому, Лур’є Арон Герцевич та Шейнфінкель Ілля Гершевич заснували торговий дім «Лур’є і Шейнфінкель», який у місті мав два магазини: винно-бакалейний (просп. Дмитра Яворницького, 83) та бакалейний (вул. Андрія Фабра, 8 )
Лур’є Арон Герцевич (дати народження та смерті невідомі) на 1894 рік катеринославський купець 1-ї гільдії та, з 1894 по 1897 рр. - староста єврейського молитовного будинку на вул. Казацькій (нині вул. Старокозацька) у власному будинку. Відомо, що крім Арона, у Герца та Сосі Лур’є було вісім дітей (хлопчики та дівчата).
Шейнфінкель Ілля Гершевич (дати народження та смерті невідомі) на 1889 рік – катеринославський купець 1-ї гільдії, у 1894 – 1897 рр. скарбничий в єврейському молитовному будинку, який розташовувався в будинку Лур’є на вул. Казачій.
Шейнфінкель та Лур’є були тісно пов’язані родинним зв’язком, оскільки сестра Арона Герцевича - Марія (Маша) (1862 р.н. – 1936 р.с.) була дружиною Іллі Гершевича, і саме у них 29 вересня 1888 року (17 вересня за старим календарем) народжується син Мойсей Ельєвич (Ілльович) Шейнфінкель, майбутній вчений, винахідник комбінаторної логіки. Пізніше у у 1889 році в них народжується донька Дебора (відомо, що у червні 1907 року вона закінчила середню школу) та у 1893 р. - син Натан, майбутній професор фізіології.
У 1906 році їх син Мойсей, у віці майже 18 років, закінчує із золотою медаллю Катеринославську класичну гімназію, отримавши 5/5 з усіх предметів — це богослов’я, російська мова, логіка, латинська мова, грецька мова, математика, геодезія («математична географія»), фізика, історія, географія, французька, німецька та малювання.
Спочатку Мойсей Ельєвич (Ілльович) хотів поступити до Київського університету, але йому в цьому було відмовлено, тому він у цьому ж році поступає на навчання до м. Одеса на математичний факультет Імператорського Новоросійського університету, який закінчує через чотири роки у 1910 році.
Після цього він, ймовірно, пішов на чотири роки військової служби (можливо, як інженер) у Російській імператорській армії.
Але вже 1 червня 1914 року він прибуває на навчання до Геттінгенського університету (Німеччина), де вчиться до 1924 р. Там 7 грудня 1920 року він в усній доповіді викладає концепцію комбінаторної логіки, на щотижневих зборах Геттінгенського математичного товариства. Товариство офіційно не було частиною університету, але воно збиралося в тій самій університетській «Аудиторії», де на той час розміщувався математичний інститут. Ця доповідь, була опублікована у 1924 р. в журналі Mathematische Annalen ( Аннали математики ) — ймовірно, найкращому математичному журналі того часу, ставши поштовхом для досліджень Керрі Черча в галузі основ математики.
Зберігся один (недатований) лист, написаний Натаном Шейнфінкелем, молодшим братом Мойсея, імовірно в 1921 або 1922 роках:
«Шановний професоре!
Я отримав листа від рабина доктора Беренса, в якому він писав, що мій брат бідує, що він повністю недоїдає. Мені було дуже важко читати ці рядки, тим паче, що я не можу допомогти братові. Я сам два роки не отримував ні повідомлень, ні грошей. Завдяки добрим людям, де я живу, я захищений від тяжкої біди. Я можу продовжувати навчання. Я сподіваюся закінчити докторську дисертацію за 6 місяців. Кілька тижнів тому я отримав листа від двоюрідної сестри, в якому повідомлялося, що наші батьки та родичі здорові. Мій двоюрідний брат у Кишиневі (Бессарабія), зараз у Румунії. Він отримав листа від наших батьків, які живуть у Катеринославі. Наші батьки хочуть нам допомогти, але не можуть цього зробити, тому що немає поштового зв’язку. Сподіваюся, ці труднощі триватимуть недовго. Мій брат безпорадний і непрактичний у цьому матеріальному світі. Він жертва своєї великої любові до науки. Ще 12-річним хлопчиком він любив математику, і всі віконні рами та двері були розписані ним математичними формулами. Будучи старшокласником, весь вільний час присвячував математиці. Навчаючись в Одеському університеті, він не був задоволений тамтешніми знаннями, а його прагненням і ідеалом був Геттінген і король математики професор Гільберт. Коли його прийняли в Геттінгені, він одного разу написав мені таке: «Мій любий брате, мені здається, ніби я мрію, але це реальність: я в Геттінгені, я бачив професора Гільберта, я говорив з проф. Гільберт». Прийшла війна, а з нею й страждання. Мій брат, який безпорадний, постраждав більше за всіх. Але він мені не писав, щоб не хвилювати. У нього добре серце. Прошу вас, шановний професоре, протягом кількох місяців, поки не налагодяться зв'язки з нашим містом, допомогти йому, знайшовши для нього підходящу (нешкідливу для здоров'я) роботу. Я буду вам дуже вдячний, шановний професоре, якщо ви мені відповісте. З повагою Н. Шайнфінкель».
Натан Шейнфінкель на той час був аспірантом фізіології в Бернському університеті, отримавши ступінь доктора філософії в 1922 році, а згодом став професором та громадянином Швейцарії.
У 1924 р. Мойсей Шейнфінкель, у віці 35 років виїжджає з Німеччини до СРСР та оселяється у Москві, де у 1927 році визнається психічно хворим і його поміщають до психіатричної лікарні.
1929 р. він запропонував варіант вирішення проблеми припущення окремих випадків формул вузького числення предикатів, вперше вказав систему аксіом, достатню виведення всіх справжніх імплікативних формул (відома як клас Бернайса – Шейнфінкеля).
Помирає у Москві в 1942 році у злиднях, а його архів сусіди пускають на розпалювання багаття. Наскільки відомо, Мойсей Шейнфінкель ніколи не був одружений і не мав дітей.
Його брат Натан був одружений, але інформація про його нащадків відсутня, як і відомості про сестру Дебору».