Згоден
Продовжуючи перегляд сайту, ви погоджуєтеся з тим, що ознайомилися з оновленою політикою конфіденційності та погоджуєтеся на використання файлів cookie.
В рядах 128-й Днепровской бригады ТРО служит немало девушек…
Одна из них – красавица Анюта, которую сослуживцы называют «Берегиней бригады».
О судьбе девушки-офицера рассказал ее побратим, известный днепровский историк Дмитрий Каюк:
«Жінка і війна…
Очевидно, скільки існує людство, стільки й залишається відкритим питання ролі жінки у війні. Теоретично все просто і зрозуміло - війна не жіноча справа.
Але навіть побіжний погляд на історію людства спростовує цю тезу. Жінки воювали, вююють і будуть воювати. Особливо коли мова йде про захист свого, рідного, того, що робить жінку Берегинею.
Наша війна не виключення. Більшість жінок волонтери. Але я також бачив чимало жінок у пікселі. Посади у них різні: і стрілець, і фельдшер, і зв'язківець і офіцер МПЗ. Виконують свої обов'язки вони ніяк не гірше ніж чоловіки.
А тепер познайомтися з нашою Берегинею. Це Анюта. Вона офіцер-логіст. Вперше я побачив її ще у лютому минулго року в Дніпрі. Бригада тільки формувалася. Все було хаотично і з присмаком анархії - хто перший встав того і капці (харчі, форма, амуніція тощо). Я мотався як навіжений, збираючи для своєї роти все, що тільки можна і неможна, треба і не треба.
Аж раптом на одному з пунктів видачі я зіштовхнувся з невисокою красивою жінкою, з яскраво східними рисами обличчя, яка, може трохи емоційно, але чітко і послідовно направляла все в єдине русло. Я на той час вже добув собі піксельного бушлата, почував себе справним вояком, тому амбітно почав вимагати, щоб мені видали те, те і те. Але з'ясувалося, що є черга, заявка, обрахунок реальних потреб, строки і все таке інше. Я був розачарований, проте виходу не було. На зміну козацьким вольностям прийшла система. І для мене символом цієї системи стала Анюта.
Відтоді ми друзі. Я іноді намагаюся, щось якось отримати в обхід. Але безрезультатно. Підкаже, як зробити краще, щоб було правильно. Не більше. Правила для всіх однакові. Те, що наша бригада, і відповідно, мій батальйон і моя рота мають якщо і не все, то дуже багато, не в останню чергу заслуга Анюти.
В неї аналітичний склад ума, неймовірна енергія і вміння налагоджувати контакти з людьми. Як і всі красиві й розумні жінки, наша Анюта любить іноді повередувати. Це її не псує, навпаки додає такої собі гостроти. Як кажут галичани: дівка мусить бути гонористою. Готуюючи цей допис, я раптом зрозумів, що не знаю, який в Анюти позивиний. Зазвичай кажуть: Наша Анюта, або Наша Красуня, і всі розуміють, про кого йде мова.
Анюта, ми тобі вдячні. Без тебе ця війна, для мене і для багатьох інших була б іншою, складнішою. Дякую».
Фото со страницы Дмитрия Каюка.