Згоден
Продовжуючи перегляд сайту, ви погоджуєтеся з тим, що ознайомилися з оновленою політикою конфіденційності та погоджуєтеся на використання файлів cookie.
Наибольшую полемику вызывают предложения вернуть городу древние названия Самар (Самарчик).
Городской сайт уже сообщал, что в соответствии с новым законом об избавлении от империалистическо-российского наследия в Днепропетровской области в ближайшее время должны переименовать еще 35 населенных пунктов.
В их числе – и Новомосковск, о необходимости переименования которого давно говорили и без упомянутого закона.
В городе уже идут жаркие споры о том, какое новое название должна предложить Верховной Раде местная власть.
Напомним, что крайний срок для этого – 27 января 2024 года.
Многие жители Новомосковска считают разумным вернуться к историческим корням.
Но вот какое название из фигурировавших в исторических хрониках уместно предложить парламенту?
Больше всего споров вызывают варианты Самар и Самарчик.
Вот что по этому поводу пишет исследователь истории этого города Константин Мешко:
«Читаю нову публікацію в газеті «Новомосковська правда» стосовно перейменування нашого міста: «Наближається час, коли наше місто отримає нову назву». Перша частина статті присвячена загальним питанням процесу деколонізації топонімів, а інша значна частина – «розвінчанню історичних міфів» від редактора.
Дуже добре, що редактор намагається розібратись в історії свого міста, та, на жаль, його твердження у цій статті далекі від істини. Автору все ж треба розширювати джерельну базу, використовувати більш давні джерела, а не спиратися лише на два імперські укази. Бо якщо так, то ця стаття – створення ще одного історичного міфу і фактично необґрунтований заклик нехтувати історією міста в процесі його перейменування.
Автор (редактор газети) стверджує, що такі назви як Самар, Самарчик, Самара існували як «народні назви», які використовувало населення у побуті і які ніколи не згадувалися у офіційних документах. Я не знаю звідки у автора такі знання історії міста, але можу стверджувати протилежне – всі згадані назви використовувались у офіційному листуванні козацької старшини 18 століття. Наприклад, у грамоті на закладку Свято-Троїцького собору митрополита Гавриїла 1775 року, яку він надав козацькій старшині на прохання Петра Калнишевського, наше місто згадане як Самарчик: «А по прошению Войска Низоваго Запорожскаго атамана кошоваго Петра Ивановича господина Калнышевскаго с войсковою старшиною и товариством, коим они между прочаго объявляя, что де на заложение в местечке Самарчике на место обветшалой деревянной в прежнее Святыя Живоначальныя Троицы…» (з фотокопією оригіналу грамоти можна ознайомитись на сторінках книги «Літопис Собору»).
Найбільшу увагу редактор газети приділив саме назві Самар. Він намагається довести, що ця назва не має до нашого міста жодного відношення. Але автор просто не бачив джерел, які доводять, що у 18 столітті в нижній течії річки Самара було два поселення з подібною назвою. Перше у гирлі – Стара Самара, яка і є за версією деяких вчених тим напівлегендарним містечком Самар 1576 року, згаданим у грамоті польського короля Стефана Баторія.
А приблизно у 30-40-х роках 18 століття, вище по течії річки, на місці сучасного Новомосковська, з’являється ще одна Самар – як адміністративний центр Самарської паланки. Хоча паралельно це поселення називали і Самарчик, а трохи пізніше й Новоселиця.
Назва Самарі, як історичного поселення на якому виникло наше місто, є в офіційному листуванні запорозької старшини. Як приклад приводжу кілька листів з Архіву Нової Січі. Лист-ордер виданий Кошовим отаманом (першою особою на Січі!) до полковників паланок. Подібних ордерів у згаданому архіві досить багато, та в них нам цікава саме помітки на листі (в кінці) – це назва паланкового містечка чи поселення і відповідний йому номер листа. Саме тут ми й бачимо, що адміністративний центр Самарської паланки названий як Самар. Тут же знаходимо і інші центри паланок: Кальміус – в Кальміуській фортеці, Кодак – в містечку Нові Кодаки, Інгул – зараз селище Інгуло-Кам’янка, Гард – центр Бугогардівської паланки.
І інший документ з того ж архіву – лист начальника військового Самарського монастиря ієромонаха Ієссея до кошового Петра Калнишевського, написаний у 1774 році саме з Самарі. І таких прикладів згадки назви Самар в архіві Нової Січі можна знайти вдосталь. Тому, як бачимо, твердження редактора газети далеко не точні.
Подібну безпідставну критику історичних назв нашого міста та дослідників історії краю чую від пана редактора «Новомосковської правди» не вперше. Без сумніву, кожен має право обирати назву для рідного міста і кожен має право не погоджуватись з тією чи іншою назвою. Але, коли редактори газет знайомлять містян з історією, раджу їм краще звірятись із джерелами і фактами. Знаю, що є мешканці міста, які цінують свій край саме за його історичне минуле і у своєму виборі будуть керуватись саме цими переконаннями.
Самар – одна з історичних назв нашого міста. Інститут Національної пам’яті наголошує на тому, що не будуть підлягати забороні ті назви, які лише співзвучні з найменуваннями, що підпадають під заборону. Тобто те, що в росії є місто Самара не означає, що ми маємо відмовитись від власної історії. Самар – історично сформована назва, надана нашому місту вільними людьми задовго до його найменування Новомосковськом».
Споры по этому вопросу продолжаются…
8