Известные историки проанализировали, в чем смысл исторических названий, которые предлагают присвоить Новомосковску.
Переименования этого города Днепропетровской области обсуждается не первый год. И вот пройдена точка невозврата. Вопрос о необходимости переименования Новомосковска (в свете избавления от топонимов советского времени и связанных со страной-агрессором) поставлен на законодательном уровне.
Известные историки проанализировали каждое из предлагаемых исторических названий этого города и поделились своим мнением по этому поводу.
Днепровский историк, писатель, архитектор, декан факультета ПГАСА Александр Харлан пишет следующее:
«Цілком логічним виглядає процес перейменування міста Дніпропетровської області під назвою «Новомосковськ».
Даний астіонім з 2014 року ріже слух. Дуже повільно і обережно у місті відбувалися зміни годонімів і агоронімів.
На сьогодні лише урбаноніми, які поступово збираються місцевими істориками і краєзнавцями несуть в собі справжню пам'ять місця, на якому виникло поселення і розвивалося. Історична доля астоніму міста на Самарчуку на довгий час знівелювала його справжню історію і так на глибоко, що навіть професійним історикам не вдалося відразу навести лад в первинній історії даного поселення.
Проте, сталося диво і український козацький первинний період почав розкривати свої таємниці перед істориками, почали проявлятися втрачені образи і контури давнього містобудівного процесу.
Грайливо звучать історичні назви «Самарчук» та «Самарчик», астонім «Самарська Паланка» розкриває сенс глибокої давнини. Назва гідроніму «Самара» могла б репрезентувати у офіційному просторі багатство і життя «Священної козацької річки», а урбанонім «Паланка» - вказуватиме на стратегічно захищений стан даного місця, його відповідний статус у складі волелюбного краю і можливість дати відсіч ворогам у будь-який час. Дана назва допоможе репрезентувати колективну пам'ять громадян міста і цілком впишеться в феномен «пригадування», коли у суспільну пам'ять повертаються образи минулого, штучно ізольовані у межах міста і краю в цілому.
І головне, вона буде унікальною і цілком правдивою, а не знову «притягнутою за вуха».
А вот что считает днепровский историк, исследователь, основатель и директор Музея Креста Виктор Векленко:
«Кожне місто заслуговує на поважне ставлення і до нього самого, і до його історії. І коли історія перекручена, тоді і сприйняття міста… якесь не таке.
Ось так із одним чудовим містом на Самарі. У XVIII ст. воно є центром найбагатшої паланки Війська Запорозького низового, впродовж століть відоме як Самарчик, Самара, Нова Самара, Новоселиця, а іноді – Паланка. І незважаючи на офіційну назву ще на початку ХХ ст. Самарчик ще звучав.
Нарешті місто отримало можливість отримати чи повернути своє ім’я. Яким воно буде – залежить від містян. Тільки думати треба. Реально думати. Бо «вилізли» якісь Святотроїцьк, Соборне і навіть … Січеслав! Маю зазначити, що перші два конструкти – ні про що, а останній – химера, бо жодних Січей в місті НЕ БУЛО!
Потрібна історична правда, бо в історії міста і так достатньо фантастики. Серед них – і вигадана дата 1576 рік. Маю зазначити, що грамота польського короля Стефана Баторія, в якій нібито згадується старовинне козацьке містечко Самарь з перевозом – фальшива. Реально ж залюднення Присамар’я стаціонарними поселеннями за козацької доби розпочалося тільки після заснування Новобогородицької фортеці у 1688 році.
Будь ласка, думайте!».
У историка из Новомосковска Константина Мешко такое мнение:
«ПРО ВІДНОВЛЕННЯ ІСТОРИЧНОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ
Сьогодні вже на законодавчому рівні поставлене питання про зміну назви нашого міста. Шановні жителі міста на Самарі, прошу трохи Вашої уваги і закликаю поставитись відповідально до вибору, який ми маємо зробити.
Багато років я вивчав історію цього міста, дійсно яскраву та глибоку історію. Колись давно це місто заснували вільні люди, які прагнули свободи. І сьогодні їх нащадки також виборюють право на свою свободу, на власну історію і незалежність.
Переконаний, що ми маємо розпочати не процес "перейменування" міста, а процес повернення його історичної назви, чи хоча б історично аргументованої. Тим самим ми вшануємо пам'ять його засновників, згадку про яких дуже довго намагався викорінити той самий ворог з яким ми воюємо і зараз. Впевнений, що сьогодні набагато важливіше повернути давню назву, тим самим підкресливши, що в нас є своя власна, а не "общая история", яку ворог вкладає в свою загарбницьку концепцію.
Ми маємо історичну назву і навіть не одну. В документах 18 століття найчастіше зустрічається назва НОВОСЕЛИЦЯ, в якій зафіксоване заснування нашого міста козаками - вихідцями з містечка Стара Самара (давня Самарь, зараз в межах міста Дніпра). Також часто зустрічається назва САМАРЧИК. Та вона, при згадці, пов'язана була більше із гідронімом - притокою Самари - Самарчиком, який протікав поряд з нашим містом у 18-19 століттях. Основне русло Самари пролягло поряд з Новомосковськом лише після численних паводків початку 20 століття. На деяких картах 18 століття наше місто зазначене як ПАЛАНКА. Ця назва пов'язана з тим, що в період Нової Січі, місто було адміністративним центром Самарської Паланки - територіальної одиниці Запорозьких Вольностей - величезної території Лівобережжя Дніпра!
Стосовно назви САМАР - назва яка теж має право на існування. Поясню чому. Містечко Самар, яке вперше згадане у грамоті польського короля Стефана Баторія у 1576 році, насправді знаходилось в гирлі річки Самари при її впадінні у Дніпро. У 1688 році російський уряд тут будує Богородицьку фортецю (Богородичне), і вільні козаки, на одвічних землях яких розмістили російський гарнізон, не бажаючи жити із ним поряд, піднялись вище по течії Самари і заснували Новоселицю й ще кілька слобід. Але все ж назва САМАР також зустрічається в історичних документах стосовно нашого міста, хоча вона знову ж відносилась більше до адміністрації Паланки. Наприклад: якщо кошовий писав листа самарському полковнику, на листі він зазначав "в Самар". Хоча зафіксований факт - назва Самар найбільше "прижилась" серед населення міста, і навіть у 19 - на початку 20 століття місцеві мешканці називали Новомосковськ Самар'ю.
Ще один цікавий факт: в період Української революції, у 1917 році, місцеві депутати та українська інтелігенція вперше піднімають питання про повернення Новомосковську саме назви САМАР! Прийняти це рішення їм не вдалось через наступ більшовиків.
З початку 2000-х років розпочалось всебічне дослідження заселення Присамар'я, як істориками так і археологами. В деяких наукових працях наше місто назване дослідниками - НОВА САМАР - як місто, що є своєрідним правонаступником вже згаданого давнього козацького містечка Самар. Ця назва - поєднання сучасного і минулого є достатньо історично-аргументованою тому також має право на розгляд.
Стосовно назви "Січеслав", яка сьогодні фігурує у різних опитуваннях можна сказати лише одне - ця назва не має жодного відношення до нашого міста. Вона була запропонована для міста Катеринослав (Дніпро), в той же період Української революції і навіть згадувалась у деяких офіційних документах того часу. Ця назва була пов'язана з тим, що територія Катеринославщини - край де розташовані були усі відомі Запорозькі Січі. Та повторюсь - ця назва не має спільного з історією нашого міста, ми були центром Самарської Паланки - це теж достойно! Згадані ж вище назви мають безпосереднє відношення до нашої історії, і певно мають право першочергово розглядатись в процесі зміни назви Новомосковська.
Дійсно російський уряд, перейменовуючи наше місто у Новомосковськ після знищення Запорозької державності, робив це цілеспрямовано для викорінення пам'яті про вільних засновників цього міста і поглинання його власної історії. Виходячи з цього, сьогодні ми маємо зрозуміти важливість повернення саме давньої назви міста - відновлення історичної справедливості».