Згоден
Продовжуючи перегляд сайту, ви погоджуєтеся з тим, що ознайомилися з оновленою політикою конфіденційності та погоджуєтеся на використання файлів cookie.
В ексклюзивному інтерв’ю Суспільному новий голова Дніпропетровської військової адміністрації Сергій Лисак розповів про перші 11 днів на посаді, ексголову ОВА Резніченка, обговорення перших питань з Філатовим та посаду Олександра Вілкула, який умовно є начальником військової адміністрації Кривого Рогу.
Ви з липня очолювали обласне управління служби безпеки України. Тобто вже пів року тут працювали. Яким ви побачили Дніпро та нашу область, враховуючи що вам довелося вже попрацювати багато де по Україні.
Дійсно, Дніпро для мене не перший регіон, кожен переїзд з одного міста в інше – це вихід, як мінімум, із зони свого комфорту. Бо вже звикаєш до людей, до ситуацій, яка навколо тебе. Коли приїхав сюди, в місто Дніпро, очолювати Дніпропетровське управління, ясно, що перший час було некомфортно, незрозуміла обстановка. Але я гадаю, що досить швидко розібрався і всередині колективу, і загалом з оперативною ситуацією, яка складалася на Дніпропетровщині. Дійсно, регіон не дуже легкий. Навіть навпаки, сказав би – досить складний.
У чому саме складний?
У кожен регіон, коли приїжджаєш, ментальність людей відрізняється. І південь, схід, захід – в регіоні, в кожного свій менталітет, цінності. Але попри це нам потрібно адаптуватися і робити ту роботу і визначені задачі Верховного головнокомандувача, виконувати в будь-якому випадку.
Які цінності дніпровців, на Ваш погляд?
У першу чергу, мабуть, це незламний характер, незламний дух дніпрян. Я вже фактично 7 місяців в цьому регіоні. А якщо казати, що це не наш регіон, то я буду себе тут відчувати чужим. А так треба жити проблемами мешканців не тільки цього міста, а й проблемами всього регіону.
Валентин Резніченко, попередній очільник ОВА, передав вам справи? І чи зустрічалися Ви з ним згодом?
Ясно, що з паном Резніченком ми спілкувалися, оскільки він був головою штабу оборони Дніпропетровської області. Але безпосередньо посаду мені вже передавав перший заступник Володимир Орлов. Фактично я прийшов в це приміщення, де ми зараз з вами сидимо, через два тижні як зняли Валентина Михайловича. Всі справи мені зараз передає той же Володимир Володимирович Орлов.
Повідомляючи про своє останнє призначення, Ви наголосили, що головний пріоритет для вас — оборона регіону на всіх фронтах. Що Ви маєте на увазі, коли це говорите?
Наш регіон, кажу вже з впевненістю наш регіон, він досить складний, він є фактично як логістичним хабом, як економічним хабом. І в першу чергу, на мій погляд, медичним хабом. Оборона не означає тільки зустрічати ворога з автоматом чи іншою зброєю на лінії розмежування вогню. Є і інший фронт – внутрішній. По-перше, це економічний фронт, для того щоб ми могли стабілізувати ситуацію, яка зараз склалася. Оскільки бізнесу важко працювати у воєнний період часу. І фактично, зараз регіон працює майже на 25 % від своєї потужності. На минулому тижні ми збиралися всі разом: представники середнього та великого бізнесу, податківці, митники, держпраця та держпродспоживслужба тощо, – обговорювали болючі питання, які є нагальними. І на які ми можемо повпливати, як органи влади, і зайняти роль координатора між одними та іншими. В першу чергу це для наповнення бюджету, щоб область могла розвиватися.
Чи є шанси залучити закордонних інвесторів для розбудови області?
Наш регіон фактично межує зі всіма регіонами, де проходять бойові дії. Через це виникають великі складності з тим, щоб затягнути сюди іноземних партнерів, які б вкладали гроші в регіон. Але впевнений, що найближчим часом в нас все буде добре. І наш регіон, в будь-якому випадку, був, є і буде найуспішнішим в нашій державі.
Загалом як ви оцінюєте саме військову оборону регіону?
Всі наші кордони добре захищені. І завдячуючи нашим Збройним силам, протиповітряній обороні за ту роботу, яку вони роблять. На жаль, я не зможу вам всього розповісти про обороноздатність нашого регіону. Але впевнений, що дніпряни можуть спати спокійно. Це вже не буде 24 лютого минулого року, однозначно. До нових викликів ми теж готові. Якщо хочеш миру, то готуйся до війни.
Ви вже мали зустріч із керівниками військових адміністрацій. Які завдання перед ними поставили?
Задачі ті самі, що і визначені мені. Наприклад, повна комунікація на місцях. Повне порозуміння на місцях з органами місцевого самоврядування, порозуміння з правоохоронними органами, також і з ЗС України, які знаходяться на території області. Якщо не буде цього, ми не зможемо вчасно реагувати на ту або іншу проблему. Коли я перебував на посаді керівника СБУ області, то розумів: де допрацьовують місцеві керівники райадміністрацій, а де – ні.
Розумію, що з багатьма людьми нам не по дорозі. І запевняю, що ці люди вже написали заяви за власним бажанням про звільнення.
Тобто будуть кадрові зміни?
У будь-якому випадку будуть. Вони вже розпочалися. Можливо, суспільство хоче більш різких змін. Але я вважаю, що це не зовсім обдумані кроки будуть.
Щодо кадрових змін: вже пішли з посади Олексій Полторацький, який очолював департамент освіти та Ірина Федорчук, пішла сама, очолювала департамент по взаємодії з правоохоронцями. Які ще кадрові зміни відбудуться? На ці дві посади плануєте свою команду привести?
Федорчук ще до мене пішла, бо вона знала, що не втримається. Взагалі, що стосується команди, то скажу так, що команда Дніпропетровської області фактично завжди перебувала в 5-тірці лідерів по всім позиціях, які визначені. В позитивному сенсі. Змінювати щось швидко зараз щось, вважаю для себе не дуже розумним кроком. Якщо ми спрацюємося з людьми, вони будуть працювати. А якщо ні – вже є явні приклади тих людей, з якими ми не змогли знайти спільної мови щодо організації якогось процесу. І це фактично за тиждень мого перебування на цій посаді.
Тобто з Полторацьким не дійшли згоди в щодо організаційних процесів?
Послухайте, я не збираюся ні з ким, ні про що домовлятися. Є чіткі функціональні обов’язки, які люди повинні виконувати. Або вони будуть їх виконувати нормально, або ні. Він теж для себе прийняв рішення, що він піде відпочивати.
Плануєте передивитися питання договорів, які були підписані попереднім керівництвом, в контексті журналістських розслідувань щодо недоцільних витрат коштів на ремонт та будівництво доріг в області?
Цим займається тимчасова слідча комісія. Внесено близько 5 кримінальних проваджень правоохоронними органами, наскільки я знаю. Людина не може бути визнана винною, поки немає рішення суду. Ми всі про це знаємо, що в нашій країні діє презумпція невинуватості. Нехай слідчі органи розбираються. Якщо ці люди будуть винуваті, то запевняю вас, я сам буду сприяти цьому, щоб вони були притягнуті до кримінальної відповідальності.
Чи порушуватимете внутрішню перевірку щодо нераціонального використання коштів на ремонт доріг ваших попередників?
Так, будемо. І ми не зупинимося тільки на цих договорах. Це буде взагалі по всій обласній військовій адміністрації, по багатьох комунальних підприємствах обласної ради. Створено комісії. Про це ми вже проговорили і з обласною радою, що спільні комісії будуть працювати на виявлення розкрадання бюджетних коштів.
Дніпропетровщина, особливо Дніпро, славиться специфічним менталітетом, як і Кривий Ріг, власне. Чи будете йти на компроміс з так званими елітами – бізнесовими й політичними.
Є такий вислів, що з терористами домовлятися не можна. Але, слава богу, в нас всі люди цивілізовані, і в цей період часу влаштовувати скандали, показувати нашу неєдиність тут на місці. Цим будуть користуватися наші опоненти. Я впевнений, що ми знайдемо спільну мову. Ніяких політичних дебатів до нашої перемоги, то сто відсотків.
Це з одного боку. Проте, коли ви очолювали СБУ від липня, багато обшуків відбулося у міській раді. Чи спілкувалися і з міським головою Борисом Філатовим?
Ми вшановували пам’ять Героїв Небесної сотні.Єдине питання, яке ми з ним обговорювали, поки що, це питання компенсації людям, які постраждали по вулиці Перемоги 118. Ви знаєте, що наша адміністрація вже підписала розпорядження відповідно на 97 млн грн на допомогу людям, які там постраждали. Оце питання єдине, яке ми сьогодні обговорили. Домовились, що ми зустрінемося і обговоримо ще декілька питань В будь-якому випадку, ми живемо в одному місті і всі проблеми у нас спільні.
Як щодо Олександра Вілкула, який умовно є очільником військової адміністрації Кривого Рогу. Хоча офіційно такої посади немає. Чи будете з цим щось робити? Чи встигли з ним вже зустрітися?
З ним я ще не спілкувався. В мене заплановано на цьому тижні ряд зустрічей. І якщо не на цьому, то на наступному тижні, запевняю, ми з ним поспілкуємося. Такої посади фактично немає зараз. Так, про що ми з вами тоді говоримо.
Ясно, що ми з цим будемо щось робити. Але спочатку треба розібратися з його взагалі діяльністю. Скажімо так, визначитися з його правовим статусом. Ми будемо цим займатися. І фактично, ми вже цим займаємося.
Як щодо інших громад, які потерпають від обстрілів?
Питання складне. Всі ці випадки фіксуються. В будь-якому випадку будуть компенсуватись в повному обсязі Але зараз ці громади перебувають під постійними обстрілами. Ті громади, де ми можемо зараз щось відбудувати, ми вже це робимо. Інакше ніяк. Сьогодні навіть спілкувався з міським головою Павлограду також щодо виділення субвенцій і підтримки органів місцевого самоврядування і тих мешканців, які втратили будинки свої (повністю або частково). Будемо допомагати, рухатись.
Вже визначились, скільки коштів може виділити ОВА?
Фактично проговорили бюджет загальний, який збиток було визначено, і вирішено, що 50 на 50 ми всі ці витрати покриємо.
Про вас не багато інформації у відкритих джерелах, знаємо, що ви брали участь у бойових діях. Чи можете розказати трохи громадськості, які саме завдання виконували, яка була специфіка вашої роботи?
Дійсно, ці задачі ми виконували в 2014 році, 2015, 2017 і, ясно, що з перших днів повномасштабного вторгнення. Всі задачі виконувались в складі СБУ. Перше, на що орієнтований цей підрозділ – виявлення шпигунів, виявлення розвідників, контрдиверсійна робота. Цією роботою і займалися.
Що це за прапор у Вас?
Це прапор, який їхав з міста Житомир. Багато військовослужбовців, з якими ми в перші дні повномасштабного вторгнення російських окупантів зустріли, половина з них залишила автографи.
Пане Сергію, тут багато нагород, але ви зазначили, що тут немає найголовнішої для вас. То що це за нагорода?
Найцінніша, напевно, це перша. Це був Хрест доблесті за розробку однієї з організованих злочинних груп на території Одеської області.
За кожну нагороду потрібно дійсно щось таке зробити, щоб в першу чергу тобі самому перед собою не було соромно, що ти її отримав.
Скажу відверто в перший день повномасштабної війни, напевно, єдине, що я з квартири вивіз, в якій я мешкав, це тільки нагороди.
Мемуари чи спогади плануєте написати?
Напевно, вже не один рік думаю про те, коли піду на пенсію сяду і напишу книгу взагалі про все це: життя у війську, про життя військовослужбовця.
Про потреби військовослужбовців. Ви до інтерв’ю сказали, що плануєте побудувати центр реабілітації в області для бійців.
Ви ставили питання щодо основних задач моїх. Я реально першу задачу, як основну, бачу створення … Дніпро та область є, в першу чергу, медичним хабом для всіх наших військових. Фактично переважна більшість наших поранених військових везуть на Дніпропетровщину: в різні куточки нашого регіону. І в мене є бажання, сподіваюся, мене багато хто підтримає, ми в більшості займаємося фізіологічною реабілітацією наших військових. Але мало хто замислюється про психологічний стан. Є певні програми в Україні, і хотілось би ці програми реалізувати на території нашого регіону.
Військові психологи – це окрема категорія. Чи вистачає їх в нас, і де ви будете шукати їх для роботи в майбутньому центрі?
Ми з цього приводу вже спілкувались. Є деякі кадри, яких ми будемо зацікавлювати, щоб вони переїхали в наш регіон. В будь-якому випадку, ми спробуємо, навіть впевнений, і в нас все вийде. Інакше ніяк. Ми не можемо кидати наших військовослужбовців напризволяще. Ці люди віддають частинку себе, і ми теж повинні думати про них.
Як Ваші рідні ставляться до того, що вам доводиться часто переїжджати, враховуючи ваші призначення?
У будь-якому випадку для родини це стрес. Постійно переживати через переїзди з одного міста в інше. Це не дуже приємно. Скажу відверто, чоловікові простіше – речі склав і поїхав. Але розумію, що дружині з дитиною складніше це все. І не дуже гарно вони до цього ставляться. Але як кажуть, присягу дають один раз в житті, тому її потрібно виконувати.