Згоден
Продовжуючи перегляд сайту, ви погоджуєтеся з тим, що ознайомилися з оновленою політикою конфіденційності та погоджуєтеся на використання файлів cookie.
В ексклюзивному інтерв'ю Міському сайту драматург Сергій Марен розповів про свій непростий і цікавий шлях у драматургію, плани та головну мрію.
Міський сайт вже докладно писав про постановку та прем'єру незвичайної вистави Дніпровського театру драми та комедії (ДраміКом) «Вихід». Нагадаємо, що герої цієї вистави живуть у світі, який пережив ядерну війну. Але долати безвихідь їм допомагає Любов…
Ця вистава була поставлена за п'єсою молодого дніпровського драматурга Сергія Марена. Далеко не всі шанувальники ДраміКому знають, що за цим псевдонімом ховається Сергій Пономаренко – завідувач літературно-драматургічної частини цього театру.
Для ДраміКому це був перший спектакль, поставлений за п'єсою Сергія Марена. Але для самого драматурга це була вже п'ята п'єса, яка втілилася у виставу.
Про своє життя та творчість, непростий та цікавий шлях у драматургію, плани та мрії Сергій Марен (Пономаренко) розповів в ексклюзивному інтерв'ю Міському сайту.
Вітаємо з чудовою прем'єрою вистави «Вихід» за вашою п'єсою «Алло!»! Що ви відчували у перші хвилини після закінчення вистави?
Захотілося з’їсти штрудель з горіхами. Матуся в дитинстві готувала мені і брату горіховий штрудель, якщо ми досягали якихось успіхів. Отже, я все зробив правильно!
Чи є якісь особливі почуття у зв'язку з тим, що цю роботу побачили глядачі рідного для вас Дніпра?
Я народився у невеличкому місті Жовті Води (це дві години їзди звідси). У Дніпрі бував часто з батьком і братом. Це місто рідне для мене, а тому і глядач тут рідний та свій. Загалом, це приємно, що після кількох успішних постановок у Києві, моя улюблена п’єса реалізувалася саме на сцені Дніпра.
П'єса була написана у розпал пандемії у 2020 році. Як ви переживали цей період?
Я скористався пандемією з користю для себе. Сидячи вдома, багато писав і вдосконалював інші п’єси. Читав. Випікав хліб.
Водночас у виставі вже чітко звучить і лінія нинішньої Великої війни… П'єсу було адаптовано до наших реалій?
Ні, вона була зіграна так, як написана. Єдине, що зазнало змін, - це музичні вподобання головних героїв, однак це дрібниці. Разом з тим, сидячи у залі на прем’єрі, я сам дивувався, на скільки актуальними виявилися ті чи інші моменти.
Як ви зустріли початок війни 24 лютого?
В обіймах з дружиною. Ми спали. Телефонний дзвінок друга розбудив нас. Він був лаконічним: «Почалося…».
Які почуття до війни сформувалися за минулі 9 місяців?
Після 24 життя поділилося на «дріб’язкове вчора» і «важливе сьогодні». Одне знаю точно, нас чекає «переможне завтра»!
У вистави – світлий та оптимістичний фінал. Ви дійсно вірите, що Любов здатна перемогти всі біди та неприємності?
Звичайно! Варто закохатися на один відсоток, а сил і завзяття буде на всі сто.
Наскільки знаю, це – вже 5 вистава, поставлена за вашими п'єсами. Розкажіть, будь ласка, про попередні чотири п'єси та про те, де вони були поставлені?
Перший досвід був у Ніжині – дитяча казка. Я був і автором, і режисером, а потім ще й актором. Набивши перші творчі гулі, рушив у Київ. Почав працювати у театрі «ОСОБИСТОСТІ» під керівництвом Петра Маги. Взагалі цей театр для мене творча колиска, і я завжди з теплом у серці згадую його.
Першою великою постановою була вистава «ДЕНЬ ТИШІ», політична сатира. Петро Мага зіграв головну роль, і це було щось неймовірне. Потім я створив невеличку п’єсу для дитячої театральної студії, що працювала при театрі – «ІВАН ІВАНОВИЧ ПОМЕР». Згодом ця п’єса була дописана мною і вже поставлена на професійних акторів. Головну роль зіграла Римма Зюбіна. Так з’явився «БРАКОВАНИЙ РАЙ».
Ну і, звичайно, «ІДЕАЛЬНИЙ РЕЦЕПТ», кулінарна казка. Створювати цю п’єсу допомагав Євген Клопотенко, відомий шеф-кухар. Ніколи не думав, що доведеться пізнати тонкощі кулінарного мистецтва, але шлях драматурга непередбачуваний. Головні ролі у виставі зіграли Римма Зюбіна і Олексій Вертинський.
Чи пропонували ви ці п'єси для постановки у Дніпрі та у театрі ДРАМіКОМ? Якщо так, якою є історія?
Пропонував. Запевняю вас і всіх дніпрян - попереду ще багато цікавих історій.
Розкажіть детальніше про себе та ваш шлях у драматургію.
Перший драматургічний крок був ще у дитинстві. Ми з друзями зробили постанову невеличкої вистави про жадібного господаря і його тухлу капусту. Легко і кумедно. Ціна була 10 копійок. Листочки з акації – квитки. Десь там, у тій альтанці, у дворі, звичайний я перевтілився у Марена.
Яка п'єса (оповідання чи інше) була першою? Вона була поставлена?
Першою була «ІДЕЯ ФЕНІКС». Вона не була поставлена. Я навіть загубив її... Але! Не дарма ж п’єса носила саме таку назву. Наче Фенікс з попелу вона ожила в інших п’єсах. Особливо в «ІДЕАЛЬНОМУ РЕЦЕПТІ».
Як і чому з'явився псевдонім Сергій Марен?
Секрет! Відповідь знають тільки я і п’ятий президент України.
Шанувальники театру ДРАМіКОМ знають вас, як керівника літературно-драматичної частини театру. На цій посаді за останні роки змінилося вже кілька людей. Як ви прийшли на неї?
Телефоном, як герої п’єси «АЛЛО». Ніколи не знаєш, де доведеться працювати і як цей життєвий досвіт знадобиться у майбутньому.
І як вжилися в драмікомівській родині?
Не без труднощів (бо я проблемне дитя), але вжився.
Як вдається поєднувати насичену роботу керівника літературно-драматичної частини з постановочною роботою?
Постановчий процес, особисто для мене, це, скоріше, вправи для мозку, ніж робота. А я люблю складні задачки ще зі школи. Тому мені в кайф!
Як загалом працюється і живеться в умовах війни, постійних відключень світла, води тощо?
Головне, що я долаю усі негаразди разом з близькими людьми. Все інше – не має значення для мене. Сьогодні ми разом збираємо гроші на маскувальні сітки. А після перемоги – будемо разом займатися чимось іншим. Головне, що ми разом.
У чому знаходить Сергій Пономаренко вихід, віддушину із цієї ситуації?
Писання п’єс! Волонтерство! Тістечка! Обожнюю солодке.
На вашу думку, у репертуарі театру у воєнний час мають переважати вистави, що відображають наш важкий час? Чи, навпаки, які не зачіпають хвору для багатьох тему та дарують позитивні емоції?
Театр - віддзеркалення суспільства, а воно не одноманітне. Мають бути і ті, і інші вистави.
Вважається, що у кожного Творця має бути своя Муза. Хто (чи що) надихає вас на творчість?
Секрет! Про це знають тільки я і дружина Настася.
Які ідеї, п'єси у планах, розробці?
Є одна ідея… Вона вже давно сидить у моїй голові. Як їжак під черепом. Не можу поділитися, бо до повного завершення роботи, між автором і його персонажами існує правило не розголошення. Не можу їх зрадити!
Про що зараз мріє Сергій Марен?
Перемога! Перемога! Перемога!
То нехай скоріше втіляться ваш мрії!
