Згоден
Продовжуючи перегляд сайту, ви погоджуєтеся з тим, що ознайомилися з оновленою політикою конфіденційності та погоджуєтеся на використання файлів cookie.
26 червня виповнюється 125 років із моменту відкриття трамвайного руху в нашому місті. Місто на Дніпрі стало тоді третім «трамвайним містом» у тодішній Російській імперії, після Києва та Нижнього Новгорода.
Перший маршрут трамвая тоді проляг від залізничного вокзалу через Катерининський проспект до Соборної площі.
До ювілею всіма улюбленого та звичного трамваю Міський сайт підготував спеціальну розповідь про те, як все починалося…
Чому трамвай з'явився у нашому місті так рано? Хто фінансував будівництво і хто був власником трамваю? Як надалі розвивався трамвайний рух у Катеринославі? Які нові маршрути додалися у радянський період? Які маршрути найдавніші, а які наймолодші?
На ці запитання відповість давній друг Міського сайту, кандидат історичних наук, завідуючий відділом Дніпропетровського Національного історичного музею імені Д. Яворницького Максим Едуардович КАВУН.
«Трамвайний рух виник у місті наприкінці ХІХ століття, - розповідає Максим Кавун. - Це було наслідком небувалого економічного підйому та промислового зростання міста. Катеринослав, після 1884 року (відкриття залізниці та мосту) зростав небаченими темпами. Місто у своїй центральній частині інтенсивно забудовувалося, тому постало питання удосконалення транспортної інфраструктури.
Була ще одна, конкретна причина будівництва першої лінії міського трамваю в Катеринославі. Це інтенсивне освоєння Соборної гори та «верхнього міста». Головна височина Катеринослава, де місто формально було засноване в 1787 році, майже століття залишалася напівпустельною. Основними причинами цього були відсутність водопостачання та брак коштів.
Соборна площа оформилась у своїх нинішніх кордонах лише у 1880–1890-х роках. У цей час почалося прокладення нових вулиць на південний захід – Лагерної (нині - проспект Гагаріна), Басейної (вулиця Писаржевського), Казарменної (вулиця Героїв Крут) та інших. Трамвай мав полегшити підйом на круту Соборну гору і фактично він зв'язав верхню та нижню частини міста.
Питання спорудження лінії трамваю було порушено 1895 року. У січні, на запрошення Міської Думи, до Катеринослава прибули представники Франко-Бельгійського акціонерного товариства для обговорення цього питання. У травні було вироблено умови попередньої угоди.
Договір про будівництво трамваю в Катеринославі було підписано 14 червня 1895 року. Сторонами виступили Міська Управа та представники Франко-Бельгійського акціонерного товариства. Перший трамвай був, як зараз прийнято говорити, проектом із іноземними інвестиціями. Це було скоріше звичайним для тодішнього міста, де процвітали підприємства із французькими, бельгійськими та іншими капіталами.
Весь період існування Катеринослава його головною артерією, на якій зосереджувалося економічне та суспільне життя, був Катерининський (нині Яворницького) проспект. Цілком природно, що вже в період обговорення проектів будівництва трамваю саме проспект був обраний для розташування його першої лінії.
Навесні 1896 року розпочато інтенсивні роботи з будівництва трамвайних ліній. При цьому першу лінію від самого початку планували розташувати серед розкішного бульвару проспекту.
Центральну станцію трамваю вирішили розташувати на Озерній площі. Це була локація у західній частині міста, яка тоді інтенсивно забудовувалася. 1885 року на частині площі було засновано знаменитий нині ринок «Озерка». А на західній порожній частині площі вирішили розмістити комплекс трамвайного призначення. Це була центральна електрична станція, потім два будинки – для управління з квартирою для директора, та для зборів кондукторів з квартирами для службовців. Також будувалися машинне та котельне відділення, димова труба, вагонний сарай, майстерні та резервуар для води.
19 лютого 1896 року у Санкт-Петербурзі на засіданні Імператорського Російського технічного товариства було заслухано доповідь керівника будівництва трамвая у Катеринославі інженера А.Г. Когана. У ньому так визначалася топографія першої лінії:
«Зважаючи на значну ширину вулиці міське управління цілком доцільно вирішило відвести під дорогу смугу, по якій не відбувається ні пішохідного, ні екіпажного руху, а саме смугу між бульварами в більш широкій частині вулиці… і на сторонах центрального бульвару в менш широкій частині проспекту».
У тій же доповіді було окреслено межі першої лінії трамваю:
«Лінія ця розпочинається біля самого вокзалу дороги… і виходить на Катерининський проспект… Згодом, пройшовши проспект, шлях виходить на велику Соборну площу… оперізує всю площу в один шлях з роз'їздами проти Потьомкінського саду [нині парк імені Шевченка] та в кінці, поблизу якого розташовані казарми та літні табірні приміщення військ… Довжина цієї лінії від вокзалу до кінця Соборної площі 6078 м, причому більше ніж 4 км шлях подвійний».
Центральна станція трамваю будувалася на Озерній площі. Експлуатацією «бельгійського» трамваю відало Акціонерне товариство «Анонімне товариство «Електричні трамваї Катеринослава».
Спочатку на першій лінії трамваю було покладено звичайні залізничні рейки. Ширина колії складала 1 метр. Рейки укладали на дубові шпали завдовжки від 1600 до 1800 мм.
Перша лінія трамваю називалася «Вокзал – Соборна». Від цієї лінії, як від стовбура дерева, відходили три бічні гілки.
Перша гілка – від пароплавної пристані біля залізничного мосту на вулиці Провіантській (Пастера).
Друга гілка відходила від проспекту по Торговій (Липинського) вулиці, закінчуючись на Йорданській площі (район Нового мосту біля цирку).
Третя гілка проходила вулицями Олександрівською (Січових стрільців) та Базарною (Святослава Хороброго).
Таким чином, спочатку Катеринославський трамвай мав три маршрути. Вони називалися: «Вокзал – Соборна», «Вокзал – Йорданська» та «Пристань – Базарна».
Урочисте відкриття трамвайного руху в Катеринославі відбулося у суботу, 14 (26 за новим стилем) червня 1897 року.
Був спекотний сонячний безвітряний день. Протягом усієї лінії «Вокзал – Соборна» юрмився збуджений народ.
О 14 годині до трамвайного парку на Озерну площу прибув губернатор Батюшков із дружиною та інші представники місцевої еліти. Гості розташувалися у шести вагонах зеленого кольору німецького виробництва фірми ГАНС і К0. Вагони були багато прикрашені різноманітними прапорцями, квітами, кульками та стрічками.
Дружина губернатора перерізала червону стрічку на брамі станції. Перший трамвай у супроводі звуків оркестру та вигуків «Ура!» виїхав на площу. Всі вагони згодом урочисто пройшли Катерининським проспектом до кінцевої зупинки і назад.
Першу лінію обслуговували 6 вагонів. Інтервал руху першої лінії становив 15 хвилин. Лінію «Пристань – Базарна» обслуговували 4 вагони. Також 4 вагони курсували на лінії «Вокзал – Йорданська».
Катеринослав став третім містом у Російській імперії, після Києва (1892) та Нижнього Новгорода (1895), де було відкрито рух електричного трамвая.
Чим пояснити цей феномен? Це було наслідком вражаючого економічного зростання міста та його піднесення, за попередні кілька десятиліть. Трамвай з'являвся насамперед у містах, які мали чимале економічне значення. Київ – найважливіше місто на Дніпрі та економічний центр, а Нижній Новгород – на той момент найбільший центр ярмаркової торгівлі.
Першим директором катеринославського трамваю став інженер Олександр Григорович Коган, який здійснював контроль за будівництвом. За півроку на посаду прийшов новий директор, месьє Гастон Емілійович Камб'є.
Вже 1899 року інвестор окупив будівництво і почав отримувати великий прибуток. Міська управа отримувала лише 2% прибутку! Важко здивуватися, що це її з самого спочатку не влаштовувало.
Власники трамвая пішли на своєрідний крок, схожий на «корупційну складову». Вони видали 25 представникам міської влади «золоті жетони» на право безкоштовного проїзду на всіх трьох лініях. Жетони справді були… золотими! Прикрашені чорною та блакитною емаллю. З одного боку – герб міста Катеринослава. На іншій – ім'я власника французькою мовою.
Проте золоті жетони не допомогли. Інвестори планували збудувати нові лінії. Проте Міська Дума та Управа вирішили на свій розсуд. Бельгійцям заборонили розвивати свою мережу.
Вже 1902 року міська влада почала розробляти проект другого, «Міського трамваю». У 1903 році підготовлений проект розпочав «ходіння» по різних інстанціях. 30 грудня 1904 року проект було нарешті затверджено техніко-будівельним комітетом Міністерства внутрішніх справ.
У 1905 році Катеринослав, як і всі міста Російської імперії, поринув у революційні події. Страйки, мітинги, барикади. Вже 21 січня 1905 року вагоновожаті та кондуктори трамвая приєдналися до страйкуючих…
Але в цей же час прискореними темпами велося будівництво «Міського» трамваю! На проспекті Пушкіна прокладали колію до Брянського заводу (надалі «Петровка»), терміново споруджували насип через балку (нині між вулицями Чернишевського та Святослава Хороброго).
І ось 1906 року, 30 травня, почали курсувати вагони Міського трамваю. Вони відрізнялися від Бельгійського кольором – були пофарбовані в червоний. Міський трамвай мав дві лінії. Цікаво, що спеціальним рішенням міської влади скасовувалися пільги на проїзд трамваєм! Це сприяло отриманню прибутку.
Перша лінія – «Брянська»: від кута сучасної вулиці Шмідта та проспекту Яворницького, вагони їхали вгору і далі проспектом Пушкіна до Брянського заводу.
Друга лінія – «Казанська». Від того ж місця (пивзавод Боте) на розі сучасної вулиці Шмідта вагони їхали вгору, потім проспектом Пушкіна та Базарною вулицею (Святослава Хороброго), повертали вгору вулицею Казанською (Грушевського) і завершували рух наприкінці міста, в степу. Так виник сучасний тупик 4-го трамвая – великий транспортний вузол.
До революції 1917 року трамвай у Катеринославі процвітав. Обидві фірми – і Бельгійський, і Міський. У 1909 році річний прибуток Міського трамвая становив 217.252 рубля. Наступного 1910 року – прибуток Міського трамваю становила вже 324.780 рублів. А 1915 року прибуток Міського трамвая становив вже 636.583 рубля 57 копійок.
У 1909 році було відкрито третю лінію Міського трамваю – від Міської Управи (проспект Яворницького, 47) до Брянського заводу. За радянських часів ця лінія була відома як трамвай № 2 (ліквідований у 1960-х роках).
У 1910-х роках, наприкінці «золотого століття» Катеринослава, на піку розкоші та гіпер-прибутків, було висунуто низку проектів розвитку трамвайної мережі, які й сьогодні вражають своїм розмахом.
У 1912 році бельгійський підданий М.А. Адап та присяжний повірений С.І. Гальперін порушили клопотання про проведення лінії електричного трамваю з Катеринослава через Нижньодніпровськ до Новомосковська через Амурський міст. Губернські земські збори прийняли постанову: визнати проект таким, що відповідає «потребам населення Новомосковського повіту».
Але, не склалося... У 1914 році вибухнула Перша Світова війна, а в 1917 році населенню Новомосковського повіту, як і всієї губернії, було вже не до нового трамваю. Якби такий проект було реалізовано, то сьогодні трамвай ходив би по всьому Лівому березі до Підгороднього і далі до Новомосковська.
Другий проект такого плану був пов'язаний із будівництвом Мерефо-Херсонського залізничного мосту, яке розпочалося в 1914 році. Міст, збудований згодом у 1932 році і визнаний на той момент дивом техніки – це перший залізобетонний міст у світі. Однак мало відомо, що проект мосту був саме дореволюційним. Будівництво розпочалося ще в 1914 році, було зведено бики, а згодом роботи були заморожені через революцію.
Так от той перший міст планувався двоярусним. Ще 1913 року директор бельгійського трамваю Камб'є запропонував пустити лінію трамваю на мосту на лівий берег. Проте влада міста не збиралася віддавати «ласий шматок» бельгійцям.
У 1916 році Міська Дума Катеринослава, спеціально заслухавши на сесії 15 липня це питання, ухвалила:
«Просити Губернське земство вжити заходів щодо захисту виняткових прав міста на проведення та експлуатацію трамвайної лінії через міст…».
Не встигли поділити шкуру неубитого ведмедя, пролунала революція, і питання відпало саме собою.
До речі, й зараз було б зручно добиратися на лівий берег Мерефо-Херсонським мостом, особливо жителям віддалених районів, прилеглих до вулиць Любарського, Молодогвардійської та житлового масиву Північний.
Перший маршрут трамваю на головному проспекті, від часу відкриття 1897 року, надалі існував завжди. За винятком 1918–1920 років та 1943 року, коли рух тимчасово припинявся через бойові дії та розруху.
Перед революцією 1917 маршрут № 1 закінчувався вже не на Соборній площі, а далі по лінії Лагерної вулиці (проспект Гагаріна). Ще 1912 року колію було продовжено далі вулицею, до колишніх Артилерійських таборів. Цією колією повертали трамваї з вулиці Меткої (Чернишевського).
У 1934 році трамвайну колію продовжили до транспортного інституту (ДІІТ), але туди спочатку ходив лише трамвай № 7. У 1934 році саме на маршруті № 1 було розпочато роботи з перешивки вузькоколійних ліній на ширококолійні. У 1940 р. на маршруті № 1 «Вокзал - проспект Карла Маркса - Жовтнева площа - Лагерний ринок» працювало 15 поїздів. І тільки вже після війни кінцевою зупинкою першого маршруту також став ДІІТ.
Перший маршрут трамвая довжиною 15,6 кілометра, найстародавніший, залишається головним і найзатребуванішим у Дніпрі. Поки що йому не загрожує знищення. Як, наприклад, трапилося з першим київським трамваєм, який прибрали з Хрещатика після Другої Світової війни.
Наш маршрут трамвая № 1 може бути ліквідований лише після завершення будівництва першої лінії метро. А поки що цього не сталося, перший маршрут щодня функціонує, як і 125 років тому.
Давайте на завершення коротко пройдемося по історії конкретних маршрутів трамваю.
Трамвай № 3. Відкритий у 1924 році та продовжений у 1927 році. Поєднав район Амурського мосту (Старомостова площа) із робочим районом Нових Кайдаків.
Трамвай № 4. Існує з 1906 року. Це, по суті, Казанська лінія Міського трамваю Катеринослава, продовжена до Старомостової площі.
Трамвай № 5. По-суті, Брянська лінія Міського трамваю (з 1906 року), продовжена згодом в обох напрямках, у 1937 та 1957 роках. Як маршрут «номер 5» затверджено 1960 року.
Трамвай № 6. Відкритий 1935 року. Поєднав район Старого мосту з Амур-Нижньодніпровськом.
Трамвай № 7. Відкритий 1925 року. По-суті, Брянська лінія міського трамваю, плюс частина Казанської, продовжена потім до ДІІТу 1934 року.
Трамвай № 8. Відкритий 1932 року. Поєднав залізничний вокзал із робочим селищем імені Фрунзе. Продовжено в 1937 році до селища імені Крупської (проспект Металургів)
Трамвай № 9. Відкритий у 1936 році та продовжений у 1937 році. Поєднав район Старого мосту із збудованим тоді ж м'ясокомбінатом та іншими підприємствами Лівобережжя.
Трамвай № 10. Відкритий 1971 року. Поєднав вулицю Виконкомівську з підприємствами в районі вулиці Робочої.
Трамвай № 11. Виник у 1930-х роках. Поєднав район залізничного вокзалу та район вулиці Робочої.
Трамвай № 12. Відкритий 1958 року. Поєднав центральну частину із підприємствами Південно-Західного району.
Трамвай № 15. Відкритий 1960 року. Поєднав залізничний вокзал із районом проспекту Петровського (нині Мазепи).
Трамвай № 16. Відкритий 1960 року. Поєднав тупик 4-го трамваю та підприємства Південно-Західного району («ДМЗ» та інші).
Трамвай № 17. Виник у 1970-х роках. Поєднав площу Островського (Старомостова) та вулицю Войцеховича (нині Руденко).
Трамвай № 18. Відкрито у грудні 1996 року. Поєднав житловий масив Лівобережний та електровозобудівний завод.
Трамвай № 19. Відкрито у грудні 1996 року. Поєднав площу Островського (Старомостова) та масив Лівобережний.
Назви, кінцеві пункти та довжина більшості маршрутів неодноразово змінювалися. Таким чином, найстарішими з нині діючих трамвайних маршрутів міста Дніпро є № 1, 4, 5 і 7, а наймолодшими – № 18 і 19.
***
Дніпровський трамвай – важлива частина міської історії та затребуваний компонент міської інфраструктури. До того ж це ще й важливий іміджевий об'єкт. З 1997 року, коли відзначалося 100-річчя трамваю, на першому маршруті почав курсувати Ретро-вагон. Він не є автентичним, але нагадує за обрисами перші вагони трамваю зразка 1897 року.
Прогулянка на Ретро-вагоні допоможе поринути у події 125-річної давнини, коли вперше вийшли на лінію вагони Бельгійського трамваю», - завершує Максим Кавун.