Згоден
Продовжуючи перегляд сайту, ви погоджуєтеся з тим, що ознайомилися з оновленою політикою конфіденційності та погоджуєтеся на використання файлів cookie.
В 1931 году на Днепропетровск аккурат к Международному дню солидарности трудящихся, 1-го Мая, обрушилось самое продолжительное и масштабное наводнение в истории города.
Городской сайт продолжает раскрывать малоизвестные и загадочные страницы истории нашего города. Неоднократно мы рассказывали о подробностях городской жизни, происходивших 100 и 50 лет назад.
А сегодня, в канун Первомая, мы решили раскрыть, чем и как жил наш город 90 лет назад, в апреле-мае 1931 года. Именно 90 лет назад, пожалуй, был самый необычный Первомай в истории нашего города. Тогда праздничный город постигла катастрофа – самое крупное наводнение Днепра.
Мы решили не ограничиваться рассказом об этой катастрофе, а донести до читателей Городского сайта общую атмосферу Днепропетровска, готовящегося к празднику, но получившего удар стихии…
Как готовился город к празднику Первомая 90 лет назад? Какие праздничные мероприятия готовили? Как и где проходила первомайская демонстрация? Как город встретил грандиозное наводнение? Какие районы наиболее пострадали? Каков был уровень воды? Сколько дней длилось наводнение?
На эти вопросы ответит давний друг Городского сайта, кандидат исторических наук, заведующий отделом Днепропетровского Национального исторического музея имени Д. И. Яворницкого Максим Эдуардович КАВУН.
«Начало тридцатых годов XX-го века в истории нашего города означало крутой перелом в экономике и общественной жизни, - рассказывает Максим Кавун. - В это время относительная экономическая свобода периода НЭПа сменилась жестким административно-командным прессингом. Был взят курс на индустриализацию, который привел к развитию тяжелой промышленности, и курс на коллективизацию, который в 1932-1933 году привел к Голодомору.
Страна в это время жила в атмосфере ужесточения диктатуры коммунистической партии. Газеты того времени содержат целый набор идейных лозунгов, сводки с полей и новости о строительстве цехов предприятий. Также каждый номер прессы обязательно содержал городские новости, фельетоны и критические статьи о недостатках городского хозяйства.
Первомай 1931 года Днепропетровск встречал на высоком «идейном уровне». Единственная городская газета «Зоря» («Звезда»), основанная в 1917 году, выходила в этот период на украинском языке, печатала решения и разъяснения о том, как и где отмечать «День международной солидарности трудящихся».
Первомай, «пролетарский праздник трудящихся», в этот период позиционировался властью как единственно правильный весенний праздник! Делалось все, чтобы Первомай вытеснял традиционные религиозные праздники.
В середине апреля 1931 года газета «Зоря» была полна пропагандистских материалов. 12 апреля «Зоря» вышла с гневной статьей: «Великдень» – свято класового ворога». Основной идеей статьи было – нужно работать еще активнее и дольше: «У дні «пасхи» працюватимемо ще з більшим завзяттям».
Девизом пасхальной недели было провозглашено: «Ударною працею заглушімо пасхальні дзвони».
Газета яростно агитировала в пользу отказа от празднования Пасхи:
«Перемога п’ятирічки викликає скажену лють клясового ворога: куркуля та непмана, що всякими способами намагаються поставити опір переможному соціялістичному наступові на цілому фронті. У цій боротьбі клясовий ворог користується і з такого знаряддя, як релігія, намагаючись за її допомогою вплинути на відсталу частину робітництва.З цим впливом треба енергійно боротися, розгортаючи широку масову антирелігійну роботу, дбаючи за те, щоб у дні релігійних свят не було ані прогулів, ані запізнень».
В другой статье говорилось:
«Робітники ухвалили не допустити в дні пасхи жодного прогулу, жодного запізнення на роботу на своїх підприємствах і звернулися з закликом про це до всіх робітників міста».
В конце апреля городские власти всерьез озаботились подготовкой города к празднованию Первомая.
Газета «Зоря» 22 апреля вышла со статьей: «До 1 травня очистити місто від бруду»:
«Ще два тижні тому міськрада видала обов’язкову постанову про очищення міста від бруду та сміття. Органи міліції запропонували управам житлокоопів і приватним домовласникам впорядкувати санітарно двори й тротуари…Тепер деякі вулиці в дуже поганому антисанітарному стані. Особливо брудно в націоналізованих будинках, там де зовсім не чистять дворів і ніхто не стежить за чистотою, хоч не кращі й наші житлокоопи. Вони також не поспішають з очищенням дворів і тротуарів».
Газета негодовала и призывала привести город в порядок к празднику.
В соответствии с духом эпохи власти озаботились идейностью празднования Первомая. Дело дошло даже до регламентации песенного творчества.
«Зоря» 22 апреля 1931 года поместила гневную статью «Яких пісень співати на першотравневих демонстраціях».
«Дарма, що минуло вже 13 років від Жовтневої революції, на масових демонстраціях у революційні свята ми й досі ще чуємо такі пісні, як «На вгороді верба рясна», «Дуня я», «Ей, що ж то за шум» і силу інших, що їх зовсім не личило б співати в таких обставинах.Пояснюється це тим, що в нас не віддають належної уваги справжній пролетарській масовій пісні ані величезна більшість поетів і композиторів, ані відповідні установи, ні керівники хоргуртків по підприємствах та організаціях. Часто доводиться чути від останніх, що нема потрібних нот, а коли що й є, то, воно, мовляв, не масове, бо важке для розучування. Тимчасом, як масова пісня повинна засвоюватись легко, без особливих зусиль.
Перші кроки в пропагуванні масової пролетарської пісні і нашому місті робить радіоцентр. У своїх вечірніх пересиланнях, радіоцентр дає ряд зразків масової хорової пісні оборонної, червоноармійської, виробничої тощо, з творів сучасних пролетарських композиторів…
Завдання культвідділів підприємств і організацій використати ці пересилання, щоб у травневі дні співати на демонстраціях пісень, гідних травня 3 року п’ятирічки».
23 апреля газета «Зоря» опубликовала «Гасла до 1 травня 1931 року». Всего они включали 35 пунктов, среди которых были такие:
«1. Хай живе 1 травня – бойовий огляд революційних сил міжнародного пролетаріату».
«2. Пролетарі, пригноблені народи цілого світу, вставайте на боротьбу за світовий Жовтень».
«5. Геть капіталістичну неволю, хай живе вільна соціалістична праця!».
«18. Виявімо більшовицький натиск, ленінську впертість, організованість у боротьбі за п’ятирічку за чотири роки».
Культурная программа 90 лет назад включала не только проведение первомайских демонстраций.
Перед праздником Первомая 1931 года город жил в приподнятом настроении. Театры и кинотеатры работали в обычном режиме. С 21 по 26 апреля театр имени Т.Г. Шевченко показывал «Ревизор» Николая Гоголя. 21 апреля в городском цирке Киевский госцирк показывал представление «35 муштрованих коней».
Очень интересное объявление «Зоря» опубликовала 23 апреля:
«Екскурсії на першотравневі свята.У дні травневих свят, 1 та 2 травня, «Укртуре» організує в місті масові екскурсії до музеїв, металюргійної виставки, держбібліотеки та інших культустанов. Всі профорганізації повинні подати до міськради «Укртуре» (буд. МРПС, 3 поверх) не пізніщ, як 25 квітня, заявки на кількість екскурсій.
Всі екскурсії пропускатимуть лише з перепустками «Укртуре», безкоштовно».
В преддверии праздника заявил о себе «Дворец культуры». Это будущий Дворец Ильича, к тому времени уже построенный и открытый в 1928 году. Газета «Зоря» в заметке «Палац культури до 1 травня» информировала:
«Плян роботи «Палацу культури» до травневих свят спрямований в основному на те, щоб охопити технічним навчанням робітників заводів ім. Петровського та Леніна, первірити лікнепроботу та інш…У зв’язку з наступними святами, клюб організував дві вечірки в робітничих гуртожитках. За пляном підготови до 1 травня організовано культпохід робітників із гуртожитків до Палацу культури. На цій вечірці 85 робітників подали заяви до партії та 30 чол. до комсомолу.
Клюбні гуртки беруть активну участь у підготовці до 1 травня. Не забув Палац культури і про село. До Мануйлівки, Сухачівки та Діївки відряджено художні сили. Радіопересилання з палацу культури також своїм змістом відбиває підготову клюбу та підприємств до свята».
1 мая состоялась торжественная первомайская демонстрация. 29 апреля 1931 года, в 6 часов вечера, в здании городского совета, состоялась «Нарада начальників колон загально-міської першотравневої демонстрації».
План проведения первомайской демонстрации был опубликован в газете «Зоря» 30 апреля 1931 года. План первым делом объявлял, что демонстрация проводится в городе в целом, кроме АНД-района, где проводиться своя районная демонстрация. То есть 90 лет назад берег правый и берег левый праздновали Первомай отдельно!
Демонстрация состояла из нескольких колонн, которые собирались на 9 пунктах сбора:
Возле Дворца культуры (то есть Дворец Ильича).
Возле Кодацкого клуба.
«Біля прохідної хвіртки заводу ім. Петровського і мостового заводу».
«Біля заводу ім. Ворошилова на першій Фабриці» (затем комбайновый завод).
Біля Гірничого інституту, для ВИШів, установ і підприємств, розташованих на терені Нагірного району».
«Біля будинку комунальної секції (колишній комунгосп)».
«Біля фабрики швейпрому» (затем фабрика Володарского).
«На майдані біля вокзалу».
«На розі Ленінградської вулиці та проспекту К. Маркса».
Порядок проведения демонстрации был такой:
«Колони окремих підприємств та установ шикуються на 6 чоловіка. На чолі колон підприємств ідуть ударні цехи, а на чолі цехів – окремі ударники та делегації, що їх виділили робітники для участи. Оркестри музики, після проходження повз нову центральну трибуну, ідуть з делегаціями робітників на параду, де беруть участь у масовому парадному гулянні».
90 лет назад, празднование не ограничилось 1 мая.
2 мая 1931 года было объявлено еще одним праздником – «День зелені». Это очень напоминает традиции озеленения последних лет в Днепре.
«Для поширення зеленої площі міста з метою його оздоровлення 2-го травня оголошується Днем масового древонасадження».
День зелени должен был напоминать первомайскую демонстрацию. Несколько колонн собирались в отведенных местах и затем отправлялись на «древонасаждение» в несколько специально определенных локаций.
«Члени Міськради, кандидати та прикріплені, а також члени т-ва краєвознавства та окремо виділені військові частини й міліція збираються проти будинку Міськради, відкіля прямують для посадження дерев до колишнього Монастирського лісу».
То есть, центром древонасаждения 90 лет назад стал современный парк Зеленый Гай.
На Кайдаках две колонны производили древонсаждение возле Дворца культуры и в Кайдацком парке.
«ВИШі і ВТИШі та профшколи збираються біля своїх учбових установ відкіля прямують до Гірничного інституту, а відтіля єдиною колоною прямують до розсаднику «Рози Люксембург» для викопування та посадження».
Это была территория Городских дач - современный район улицы Казакова, учебного городка ДНУ и восточнее от них.
«Трудшколи збираються біля своїх учбових установ, де провадять посадження дерев».
Таким образом, 90 лет назад соединились в одном два праздника – Первомай и своеобразный День города, превратившийся в День древонасаждения. Это интересная традиция, которую можно возродить, избавив от идеологической шелухи.
Но праздничные планы и ожидания подмочила природная катастрофа.
29 апреля 1931 года газета «Зоря» напечатала объявление «Надзвичайної комісії по боротьбі з повіддю».
Основной посыл: «Комісія повідомляє, що по м. Дніпропетровському та селах і селищах на терені Дніпропетровської Міської Ради, що розташовані біля Дніпра, - найвищий підйом горизонта води треба чекати приблизно 10-12 травня ц.р., височінь його повинна бути – 668 сант., себто горизонт води, який був у 1917 році».
Ощущение приближающейся катастрофы проявилась уже в День Первомая. 1 мая 1931 года «Зоря» вышла с большой статьей «Дніпропетровському загрожує велика повідь». Газета содержала призыв:
«Треба негайно мобілізувати всі сили на боротьбу із стихійним лихом… Якщо максимальний рівень води в Дніпрі буде 8 метрів, то доведеться виселити з прибережних районів близько 7.000 чол. Уже приділили школи й клюби для них, але тепер треба буде дати ще ряд приміщень, тому що плян переселення потерпілих склали з розрахунку 6,67 метрів».
Однако наводнение 1931 года превзошло все прогнозы и пессимистические ожидания. Уровень затопления превысил уровень 1917 года и намного превзошел так называемую «линию Ивана Старова».
На втором генеральном плане Екатеринослава Ивана Старова (1792 года) в нижней части возле Днепра показана специальная линия. Она названа «Означение прибылой весною воды 1789 года».
Зодчий отметил ближайшие к Днепру участки с наибольшим риском для застройки. Они были расположены примерно по линии современных улиц Литейная – Ломаная – Князя Владимира Великого (Плеханова) и далее по направлению улицы Князя Ярослава Мудрого (Ленинградской). Интересно, что эта линия не стала исторической константой. Во время наводнений 1820, 1908, 1917, 1931 годов вода переходила и эту «линию Старова», а местами доходила даже до кварталов выше Проспекта.
Катастрофические наводнения в Екатеринославе происходили в 1907, 1908 и 1917 годах. Проблемы жителей низинной правобережной части переместились и на левый берег, где в это время сформировались крупные рабочие поселки Амур и Нижнеднепровск.
Весной 1907 года город в очередной раз пережил водный кошмар. Уровень подъема воды опять превысил 2 метра. Газета «Русское Слово» от 24 апреля 1907 года писала:
«Екатеринослав, 21.IV. Днепр прорвал Амурскую плотину. На левом берегу весь поселок Амур с населением в 10 000 человек залит водой. Жители спасаются в вагонах стоящих на высокой насыпи. Сообщение на лодках. Выслана рота солдат для спасения людей и охраны имущества».
Аналогичная ситуация в городе наблюдалась в 1908 и 1917 годах. На сохранившихся фотографиях мы видим затопленными целые кварталы в центральной части. Особо сильным было наводнение 1917 года, совпавшее с революцией и крахом политической системы. В том году, по словам известного краеведа Михаила Шатрова, «почти до проспекта можно было доплыть в плоскодонке».
Всего за год до завершения строительства Днепровской гидроэлектростанции наш город стал эпицентром крупнейшего наводнения. По иронии судьбы, природа как бы решила оставить последнее напоминание перед окончанием «эпохи наводнений».
4 мая 1931 года в 7 часов вечера уровень воды в Днепропетровске превысил 520 сантиметров выше нуля. В этот день были залиты прибрежные поселки, в частности, Диевка.
«Учора вода частково залила Діївку. Населення будинків, що їх затопило, замість того, щоб переселятися до безпечних місць, перекочувало на горища будинків».
5 мая в 14 часов уровень воды был уже 570 сантиметров выше нуля.
«До 8 год. вечора 5 травня вода залила всю Різничну вулицю, Ломану й Ломаний провулок. Вода також затопила частину Літейної і Коцюбинської вулиць.Трохи пізніше вода пішла на Плеханівську вулицю, а потім почала підходити до Харківської».
90 лет назад вода залила весь низинный центр города, район современных «Мост-Сити центра», «Нового центра», и дошла до центрального проспекта Карла Маркса (ныне Яворницкого).
Пик прибытия воды в Днепропетровске пришелся на 7–10 мая 1931 года. Газета «Зоря» писала 7 мая, что «почти вся береговая полоса, от Широкой [Горького] улицы до Шевченковского парка залита водой».
На некоторых участках вода доходила до проспекта Карла Маркса (ныне Яворницкого). По воспоминаниям краеведа Геннадия Гуляева, в мае 1931 года вода стояла прямо у входа в здание Государственного Банка (ныне отделение Нацбанка) на углу проспекта и улицы Ленина (сейчас – Воскресенская). Сохранились исторические фото 1931 года, где лодки плывут возле театра имени Шевченко и нынешнего Театрального бульвара.
На левом берегу наиболее пострадал Амур. На низинном песчаном левобережье энергично принялись строить дамбы. Однако это не спасло ситуацию. На Амуре работали на обустройстве дамбы около 2000 человек. Но вода Днепра прорвала дамбы, причинив городу серьезный ущерб.
Последствия наводнения 1931 года были опубликованы в газете «Зоря» от 13 и 21 мая 1931 года. Было затоплено 1657 квартир и 715 дворов. Потерпевшими от наводнения были признаны 8319 человек. Всего были переселены на новое место 13578 человек – жителей города.
8 мая 1931 года уровень воды достиг 721 сантиметра выше нуля. Вода начала сходить только 10 мая 1931 года. 13 мая 1931 года «Зоря» вышла со статьей «Руйнаційну силу стихії приборкано, але ще остаточно не ліквідовано».
Только 15 мая город стал отходить от последствий водной стихии. О Первомайском празднике уже никто не вспоминал.
С пуском ДнепроГЭСа 1932 года и образованием водохранилища наводнения больше не беспокоили город. Проблема наводнений в низинной части полностью отпала после строительства гигантской Набережной в 1960-х годах, гранитный парапет которой полностью зафиксировал береговую линию.
Во второй половине XX века наш город пережил только одно сильнейшее наводнение, 28 июля 1977 года, легенды о котором передают из уст в уста до пор. Но это наводнение было вызвано не разливом Днепра, а обильным ливнем, переполнившим ливневую канализацию города.
***
90 лет назад, пожалуй, был самый необычный Первомайский праздник в истории нашего города. Празднование Первомая переплелось с пришествием катастрофического наводнения. Две недели город переживал последствия водной стихии. Память об этом сохраняют теперь только подшивки старых газет и несколько чудом сохранившихся фотографий», - завершает Максим Кавун.
18
Мир!
Труд!
Май!
Свободный Wi Fi!!! Ответить | С цитатой