Про первоцвіти, про ландшафтний парк, про міські дерева-легенди та про озеленення Дніпра кореспонденту міського сайту розповів біолог Вадим Манюк.
- Весна прийшла, ви вже працюєте «в полях», розкажіть за містом вже є якісь первоцвіти, можна їхати дивитись як розквітають найперші квіточки?
- Звісно первоцвіти вже є, хоча довго було дуже холодно і зараз їх набагато менше ніж в минулі роки. Все ще попереду, буде сезон теплих дощів і квітів буде багато. А зараз сезон самих ранніх первоцвітів – справжніх, перших з перших. Це брандушки в степах. Вони схожі на крокус або на шафран – квіточка рожевого кольору. Найчастіше її можна зустріти на випасах по околицях селищ. Також починають цвісти крокуси.
Але я не прихильник закликати людей їхати в степ і дивитись на крокуси і брандушки. Я навіть проти цього, бо дикий туризм в дику природу не призводить ні до чого хорошого. Бо люди є різні і наш і світовий досвід доводить, що екскурсії в дику природу без контролю гіда призводять до негативних наслідків. Під контролем екскурсовода, який знає дику природу буде комфортніше і людям і природі. Тому я наполягаю щоб екскурсії на ранні первоцвіти відбувалися тільки під контролем спеціаліста.
Добре було б якщо б можна було подзвонити в якесь агентство і замовити таку екскурсію, але нажаль такого в нас немає. Ми теж проводимо екскурсії в ландшафтному парку «Дніпрові пороги», але це скоріш промо або еколого-пізнавальні для вузького кола. Це скоріш проба пера, щоб спробувати, дізнатись, чи готові люди їздити на такі екскурсії. Виявляється люди готові і треба розвивати саме такий екологічний туризм. Екскурсія на ранні первоцвіти – дуже класна ідея, але поки в нас такого немає, хоча в першій ж балці біля міста їх можна знайти і побачити. Їхати далеко не треба – перші квіти вже є в районі Придніпровська, Краснопілля, Діївських плавнів.
- Чи правда, що в нашій області майже немає квітів з Червоної книги, пролісок вже не зустрінеш, конвалій в лісах також майже немає?
- Навпаки, майже всі красиві первоцвіти нашої області занесені до Червоної книги як не України, так Дніпропетровщини. Нажаль за винищення квітів з Червоної книги області не передбачено ніяких санкцій, тоді як за рослини з Червоної книги України нараховують штрафи.
В нашій області в Червоній книзі брандушка, крокуси, проліски, ряст, горицвіт, тюльпан дібровний, конвалія та багато інших. Легше сказати, що не в Червоній книзі, ніж перелічувати всі квіти з неї. Первоцвіти, які не занесені в Червону книгу – це ті квіти, які не цікаві для збирачів (маленькі-бліденькі, які швидко зів`януть).
В будь-якому разі я закликаю кожного не чіпати квіти в природі. Не зривайте квіти, не викопуйте їх для висадки на подвір'ї. Бо люди все забирають на свої ділянки, а в балках нічого не лишається.
Так в нас дуже швидко вимирає пізній первоцвіт – символ степу півонія тонколиста. Ще років 50 тому вона була всюди по Самарі, по Приоріллі, а зараз її зовсім не лишилось. Бо всі, хто її бачать в степу не проходять повз неї …
- Вам не здається що законодавство про первоцвіти недосконале, бо ті ж проліски та конвалії люди вирощують на своїх подвір’ях та продають їх, а за це їм «світить» штраф …
- Ні, навпаки, наше законодавство дуже м`яке. Але має бути розумний смарт-підхід до контролю за первоцвітами. Я сам колись брав участь в таких дуже огидних рейдах, надзвичайно неприємних з морально-етичної точки зору, коли заламують руки звичайним людям, витрушують з сумок ці первоцвіти – це приниження для всіх.
Проблема ж не в тому, хто продає первоцвіти. Проблема в тому, хто це дозволяє. Чому на місцях масово їх зривають? Ви бачили, щоб лісник хоч раз оштрафував або затримав тих, хто збирає первоцвіти? Але в розумінні лісових господарств – знищення первоцвітів то не проблема. Тому зараз я бачу за вихід – штрафувати тих, хто купує первоцвіти.
- Тим не менш, незважаючи на штрафи, тих же жовтих дібровних тюльпанів навесні продають дуже багато і люди не знаючи, що це червонокнижна квітка, купують їх …
- Я дуже хочу, щоб люди берегли природу, а для цього вони дійсно мають знати про неї. Я дуже хочу, щоб люди ходили в дику природу та берегли її. Одна з моїх тез щодо екологічної освіти – якщо ми хочемо, щоби в майбутньому люди зберегли дику природу є тільки один спосіб це зробити – це показувати їм цю природу. Кращий спосіб екологічного виховання це спілкування з природою в середині природи. Тільки так.
Тому в ландшафтному парку «Дніпрові пороги», котрий я очолюю вже два роки ми проводимо такі екскурсії. По стежках парку ми провели біля півтисячі людей, це були суто екологічні маршрути і люди самі допомагали парку, збирали сміття, робили годівнички для птахів. Від самих туристів було багато екологічних ініціатив.
Також ми працюємо з місцевим населенням – біля парку багато сіл (Василівка-на-Дніпрі, Башмачка, Військове, Микільське та інші). Ми встановили контакт зі школами в цих селах та провели ряд спільних заходів. На початку діти не розуміли, що таке ландшафтний парк, що таке Дніпрові пороги, а вже зараз діти вам розкажуть що це таке. Розкажуть про пороги, коли їх затопили, щось зможуть розказати про Яворницького, щось про дніпровських лоцманів, тобто це також успіх. Ми з ними виходили на екскурсії в їхні ж балки, вони нам щось розказували, ми їм розповідали. Екологічна освіта це не складно.
Аде за два роки нам так і не дали створити цей парк як установу – немає ні фінансування, ні проекту організації території, ні навіть затвердженого положення. На сьогодні мене попросили піти з посади і чим закінчиться вся ця історія я не знаю. У мене контракт закінчується через два тижні і якщо його нікому не продовжують, то парк по суті просто закривається. А може призначать когось іншого і тоді все буде залежати від цієї людини і від ситуації.
- Ландшафтний парк «Дніпрові пороги» не єдина ваша ініціатива, ви також організовуєте «зелені» екскурсії містом, пропонуєте нові цікаві об`єкти зеленого туризму, ті ж дерева-легенди. Як рухається робота в цьому напрямку?
- Взагалі ідея створення в містах дерев-пам’яток не нова. В світі це працює скрізь. Навіть в Україні: в Кам’янці-Подільському сотні таких дерев, які заповідані ще з вісімдесятих-дев'яностих років, в Києві зараз дуже багато вікових дубів, які заповідані вже давно. Я вже не кажу про американський досвід, в них саме звичайне дерево може стати легендою. В них є ініціативи: «найцікавіше дерево нашого двору», або «дерево – рекордсмен нашої вулиці».
На жаль в нашому місті ця ініціатива залишається непочутою. Люди в місті про все це не знають, а чиновники, до яких ми звертаємося вони ніколи не казали «ні», а просто приймають наші пропозиції і нічого не роблять.
А в цей час багато цих дерев вже знищили. Пам'ятаєте історію з дубом Лазаря Глоби? Коли в міськраді вже були всі наші пропозиції і було відомо про цінність цього дерева, а прийшли пиляти дерева і якби не місцеві жителі, які його врятували, місто втратило би дуб Лазаря Глоби.
А дуб на Мануйлівському проспекті врятувати не вдалось. Навпроти нього навіть була табличка, яку зробила місцева активістка. Було написано, що це пам’ятка природи, що її не можна чіпати. Ми теж видрукували табличку державного зразка та збирались повісити її на дереві, але поки ми збирались туди поїхати, його спиляли. Спочатку підпалили з ночі, а вранці його вже пиляли. Хоча після пожежі він ще був живий і його можна було б підлікувати та зберегти.
Тому я пропоную людям зібратись та зробити разом таблички, можливо якісь QR-коди. Екскурсоводам пропоную включити в свої розповіді дерева-пам’ятки, все-одно маршрути екскурсій пролягають повз них, треба звертати увагу людей на ці дерева.
Окремого списку ще ніде немає, але можна зібрати інформацію про найстаріші дерева Дніпра та скласти маршрути. Нажаль це те, що ми втрачаємо, те що треба робити терміново.
Взагалі ставлення до будь-яких дерев у комунальників якесь байдуже. Вони їх пиляють та пиляють, а навіщо незрозуміло. Це недолуге кронування, спилювання цінних живих дерев.
- В нашому місті ще не всюди «обкарнали» крони?
- Наше місто на щастя для нас дуже зелене. У нас дуже хороший показник по озелененню. Потрібні тисячі людей та одиниць техніки, щоб вирубати наше місто. Але все одно, навіть з тим, як випилюють зараз ми можемо втратити все дуже швидко.
Тому зараз треба припинити рубку дерев, а тільки спилювати сухі гілки. Варто тільки вчасно видаляти сухі гілки та дерева.
Ми вже працюємо над розробкою простих однозначних правил, щоб ними не можна було маніпулювати. Також ми плануємо розробити маленькі методички для всіх (ОСББ, маленьких комунальних підприємств), щоб всім було зрозуміло що можна зробити з своїм двором і як його покращити. Людям треба допомогти і потрібно розвивати інститут консультантів, щоб вони могли отримати доступні поради.
А тим часом, поки немає зрозумілих правил, повинен діяти мораторій на вирубку та реконструкції. В парках можливі тільки реконструкції, що стосуються благоустрою: доріжок, освітлення, лавочок, малих скульптурних форм. Все це будь-ласка, сюди направляйте свої творчі зусилля та фінанси. А що стосується дерев, то я би їх не чіпав. Реконструкція зелених насаджень потрібна, але не зараз. Ми просто не готові, ми не вміємо і не знаємо як. Всі проекти, які я бачив, це проекти не реконструкції, а проекти знищення парків.
Я за те, щоб парки були максимально наближені до дикої природи. Тоді то будуть не просто парки, а ціла екосистема. По Берлину ж зараз ходять дикі свині, чому ж у нас це неможливо? В тому ж парку Шевченко можна розставити штучні гніздівлі для комах, для бджіл, ос, мурах і так далі. На якійсь частині цього парку залишити в спокої землю, може посіяти траву, схожу на природну, а не звичну газонну траву. Зробити невеличку водойму. Це стане водопоєм, тоді в парку з’явиться набагато більше птахів та тварин.
У нас в межах міста дуже багато цікавих природних зелених зон – Ігренський півострів, Рибальский кар’єр, Тунельна балка, Діївські плавні. Навіть в наших парках можна розповідати школярам і студентам як живуть дерева, і як організувати ландшафтний дизайн, і які види тварин виживають в умовах міста і як вони себе почувають, і які первоцвіти, і які бур'яни виживають в наших умовах.
- До речі про бур’яни. Нещодавно міськрада прийняла програму боротьби з амброзією. Як ви вважаєте у найближчий час вдасться позбутися цього бур’яна?
- З амброзією боротись треба. Але це треба робити з усіх сторін водночас. Треба її виривати, там же можна треба боротись за допомогою гербіцидів, треба сіяти газони щоб їй не було місця. Тоді при системному підході побороти амброзію можна.
Але з мого досвіду з нею ніхто ніколи не боровся. Єдина людина, яку я знав особисто і яка багато років боролася з амброзією – професор з Аграрного університету Генріх Іванович Андрєєв. Його метод був дуже простий – щодня, коли він виходив на прогулянку зі своїм собакою, вищипував всю амброзію, яку бачив. Він виривав її в достатньо суттєвому радіусі навколо свого дома. І дійсно на цій території не було жодного куща амброзії. Якби так робив кожен містянин проблеми б вже не було.
Це дуже смілива заява. Вирубка дерев іде такими темпами, що скоро тут буде пустиня. Висадка дерев проводиться не завжди. На лівому березі, де піщаний грунт дуже багато дерев не приживаються. Позаду Палацу металургів, справа, було висаджено з півсотні дерев, високих, не менше трьох метрів, з них залишилось через 3 роки штук 5! Жах! Дуже жарко влітку, дерева потрібно регулярно поливати, а не час від часу.
Те, що міськрада хоче посадити платани та липи з Німеччини, це явно корупційний проект, бо таким чином можна "витратити" купу грошей, липам в нашому кліматі дуже жарко. Подивіться, як вони ростуть на наших вулицях - сохнуть, а не ростуть. Ответить | С цитатой