Адріан Феофанович Кащенко народився 19 вересня 1858 року на хуторі Веселий Лукашевської волості Олександровського повіту Катеринославської губернії (нині Запорізької обл.), де й минуло його дитинство. Батьки були козацького роду, і мали вони дев'ятеро дітей. Та найдружніші взаємини склались в Адріана з братом Миколою (1855 р. н.), що став згодом визначним ученим-біологом, академіком, одним з фундаторів ВУАН.
Вступивши 1867 р. до Катеринославської гімназії, на третьому курсі Адріан полишає її і переходить до юнкерського училища, після закінчення якого, одержавши офіцерське звання, залишається на службі в Катеринославі.
Через кілька років А. Кащенко виходить у запас і починає працювати у відділі контролю Катеринославської залізниці. Подальша його служба — у Пермі, Петербурзі, Туапсе, знов у Катеринославі (з 1914 р.) — на будівництві залізниць.
У перші роки цивільної служби А. Кащенко живе і працює в середовищі діячів майбутньої «Просвіти», де знаходить підтримку своїм літературним спробам, а саме оповіданням, написаним у дусі народних анекдотів. Дитячі спогади про діда-запорожця, юнацькі мандрівки на дніпровські пороги, на руїни Запорозьких Січей та в степи, до могил лицарів запорожців, народні думи про запорозьку славу захоплювали душу Адріана з юних літ.
З організацією 1901 р. у Катеринославі Наукового товариства з художньою комісією при ньому активізується громадське, наукове, культурне життя міста, з'являються праці видатного вченого, дослідника історії Запорозької Січі Д. Яворницького, публікуються фольклорні, етнографічні, краєзнавчі матеріали. На цей період припадають перші спроби А. Кащенка в історичному жанрі — оповідання «Сіркова слава», «На руїнах Січі», «Сіркова могила». Постановкою питань історичної долі України та її народу А. Кащенко намагався взаємодоповнити і зблизити тенденції і завдання історії і сучасності. А. Кащенко,— свідомий того, що історична проза поєднує пізнавальну і виховну функції,— обстоював корисність історичної белетристики для виховання національної свідомості, патріотичних почуттів, гордості за минуле свого народу як запоруки його життєдіяльності та творчих можливостей. Життєвий центр його історичних творів — це образний комплекс України, втілений у звертанні до Дніпра — вічної ріки вічного народу, що живе на її берегах, Січі — вічної слави народу, його матері, Великого Лугу Запорозького — вічного прагнення народу до волі, його батька.
1917 р. А. Кащенко засновує власне видавництво «Українське видавництво А. Кащенка в Катеринославі», видає і перевидає на прохання численних читачів усе, ним написане.
Величезне перевантаження далося взнаки і призвело до тяжкої і тривалої недуги. Помер Адріан Феофанович Кащенко 29 березня 1921 року і похований у Катеринославі (нині — Дніпропетровськ).