7 ст. до н.е. —
Епоха Скифів

Скіфи, іраномовний народ, що населяв степи Північного Причорномор'я з 8-7 ст. до н.е. по 3 в. н.е. У 7-3 ст. до н.е. у скіфів панував кочовий уклад життя.

Вони згадуються у грецьких і латинських письменників і в асиро-вавілонських клинописних документах. Найбільш повні залишені Геродотом, що посетив Ольвію близько 450 р. до н. е. Відомо про витиснення скіфами киммерійців і їхніх військових походах у країни Передньої Азії, що відбувалися через Кавказ під предводительством Партатуея (Прототій Геродота) і Мадія з 70-х р. 7 в. до початку 6 в. до н. е., коли вони були частково знищені мідійцями. Уцілілі скіфи повернулися в причорноморські степи. Наприкінці 6 в. до н.е. перський цар Дарій з величезним військом (700 000 чоловік, по Геродоту), переправивши через Боспор і Дунай, вторгається в скіфські володіння.

Перемога над Дарієм сприяла зімкненню скіфів, зміцненню їхнього політичного об'єднання, що стояло, імовірно, на порозі класових відносин і державності. Додавання в скіфів держави багато дослідників відносять вчасно правління пануючи Атея (загинув у 339 р. до н.е.). Судячи головним чином по археологічних джерелах, 4 в. до н.е. був часом найвищого економічного, культурного і політичного підйому в історії скіфського царства, що володіло в цей час великим ремісничим, торговельним і, імовірно, адміністративним центром - Каменським городищем. Основу економіки скіфського царства 4 в. до н.е. складала, як думають дослідники, торгівля зерном, що вивозилося в грецькі міста Північного Причорномор'я, переважно в міста Боспорського царства. Ця торгівля знаходилася в руках скіфської військової знаті, представники якої одержували за хліб, що вивозиться, різні предмети розкоші, виробу з дорогоцінних металів, у т.ч. і високомистецькі шедеври грецьких ювелірів і торевтів. Усі ці речі в достатку представлені в царських курганах скіфів. Життя цього процвітаючого царства раптово обривається в середині 3 в. до н.е., що погоджується з повідомленням Діодора про перетворення Скіфії в безлюдну пустелю в результаті вторгнення сарматів.

Однак скіфи не були знищені цілком. До 2 в. до н.е. відбувається відродження їхньої держави, що занимала тепер тільки степ Криму і землі по нижньому плині Дніпра і Бугу. У Криму ж знаходилася і столиця нового царства, залишки якої відкриті на городище Керменьчик, розташованому на окраїні Сімферополя. Вчені ототожнюють це городище з фортецею Неаполіс (згаданої Страбоном) і називають його Неаполем Скіфським. У царстві цього періоду панує осіло-землеробський уклад. Речовий комплекс культури пізніх скіфів мав сарматський вигляд. У 3 в. скіфське царство знищене готською навалою, столиця і багато поселень були розгромлені. В епоху Великого переселення народів скіфи остаточно розчинилися серед безлічі племен.

І. Яценко
www.archaeology.kiev.ua