ІСТОРІЯ МІСТА

Про перейменування вулиць м. Катеринослава - Дніпропетровська в 1920-1930-х рр.

Відгриміла громадянська війна, перемогла Радянська влада. Зрозумілим стало прагнення нової влади по можливості швидше усунути капіталістичні пережитки - замінити приватну власність суспільною, буржуазну культуру соціалістичною, старі назви міст, сіл і вулиць на нові. Назви останніх змінювалися особливо швидко, бо змінити назви вулиць набагато легше, ніж змінити ставлення людини до праці і власності, та виховати нову інтелігенцію. Перші масові перейменування, які пов'язані з подіями Жовтневої революції та громадянської війни, в м. Катеринославі припадають на жовтень 1922 р., коли ВЦСПС і ВРНГ закликали всі радянські та профспілкові організації (при підтримці та під контролем партійних органів) взяти на себе організацію справи перейменування підприємств, які ще не були перейменовані. В зверненні говорилось: «...ко дню 5-й годовщины Октябрьской революции... все национализированные предприятия, имеющие наименования, связанные с Фирмой или с Фамилией старых владельцев, должны быть переименованы в память тех или иных революционных событий, в память международных, общероссийских или местных вождей пролетарской революции...» III. Так найкрупніша промисловість м. Катеринослава почала отримувати нові імена.

15 листопада 1922 р. газета «Звезда» № 99 повідомляла: "Постановлением губернской комиссии по переименованию предприятий и постановлением общего собрания рабочих и служащих Е.Г.М.З, состоявшегося 6-го ноября 1922 г., Екатеринославский государственный металлургический завод, объединяющий б.Брянский, б.Трубопрокатный, б.Шодуар, б.Гантке и б.Сириус, ныне вошедшие в объединение екатеринославской группы Южного металлургического треста «Югосталь», переименованы:

б.Брянский в металлургический завод Октябрьской революции им.Петровского; б.Шодуар на Амуре в «Коминтерн»; б.Гантке в К.Либкнехта; б.Сириус в «Коммунар».

До цієї дати на засіданні губвиконбюро від 30 жовтня 1922 р. (протокол № 11) було прийнято рішення про перейменування вулиць та селищ м. Амур-Нижньодніпровська.

В рішенні говорилось:

«... именуемый ныне пос. Бараф, носящий название бывшего владельца переименовать в пос. им. Воронцова, погибшего смертью храбрых на революционном посту. Находящиеся в этом поселке улицы переименовать : Церковная - Пролетарская; Мариинская -Парижской Коммуны; Александровская - Аппокинская; Дворянская - Коммунистическая; Гонковская - Баглеевская; Гофман-ская - Кочинская; Генеральская - Красноармейская; Варваринская - Сивороновская; Михайловская - Свердловская; Театральная - Лавровская. Именуемый пос.Султановка переименовать в пос. В.Клочко, погибшего за дело Революции. Находящиеся в этом поселке улицы переименовать в следующем порядке: Александровская - Милицейская; Михайловская - Андрюшинская; Церковная - Шуклинская; Екатеринославская-Баррикадная; Сквозная - Логошевская; Веселая - Спартаковская; Николаевская - Перовская; Дворянская - Каракозовская.

Поселок Сахалин переименовать в пос. им. Т. «Куксы», погибшего во время деникинской реакции. Улицы остаются без изменения. Именуемый пос.Пески, Амур и Чернозем, переименовать днем Октября, улицы переименуются с нижеследующими названиями. На Песках: Церковная -Желябовская, Румянцев-ская - Перекопская, Иорданская - Халтуринская, Екатеринослав-ская - Бакунинская, Межевая - Бебельская, Еврейская -Муравьевская, Железная - Зинаковская, Грушевая - Володарская. Пос.Чернозем: Межевая - Урицкая, Александровская - Соловьевская, Николаевская - Коляевская.

В Нижнеднепровске: Межевая - Желваковская, Скобелевская - Буденовская, Полицейская - Кропоткинская».

Другий тур перейменування відбувся у 1923 р., коли почалося здійснення адміністративно-територіальної реформи - зміна повітів та волостей на округи та райони. В цьому році в м. Катеринославі отримали нове ім’я багато вулиць та майданів.

14 червня 1923 р. на засіданні президії катеринославської міськради була затверджена комісія по перейменуванню вулиць в складі: тт.Черчикова, Скварчевського, Глейна, Золотухіна, Борисова і голови обл. істпарта. Комісії було запропоновано прийняти за основу вже складений проект перейменування, внести в нього поправки, доповнення, зміни і подати на затвердження міськради. Проект комісією був підготовлений 4 серпня, а 14 серпня 1923 р. президіум губвиконкому затвердила його в такому вигляді: Архієрейський провулок був перейменований в Радянський; Архієрейська вул. в Радянську.; Гетьманська - в Червонофлотську; Дворцова площа - в майдан Троцького; Двор-цова вул. у вул. Троцького; Катерининський проспект в пр. ім.К.Маркса; Іорданську вул. в Коцюбинську ; Кудашевсь-ку - в Барикадну; Новодворянську - у Дзержинського; Офіцерську - у Міліцейську; Потьомкінську - у Ворошиловську; Соборний майдан у Жовтневий, Соборний провулок - в Жовтневий; Столипінську в вулицю Чернишевського; Струковський провулок в Урицького; Старо-Дворянську - в Плеханівську; Успенський майдан в майдан Д.Бєдного; Фельдфебельську в Запорозьку; Хмельницького у Вільну; Хрестову в Фрунзевську; Клубну -в Ленінську: Яковлевський сквер - у сквер Раковського, Отаманську у вул. Сірка; Управську у Виконкомівську; Вознесенську в Бухаринську; Грековську в вул. Кашина; 1-й Заводський провулок в 1-й Виконкомівський; 2-й Заводський провулок в 2-й Виконкомівський; 3-й Заводський провулок в 3-й Виконкомівський; Казанську в вул. К.Лібкнехта; Козачу в вул. Комсомольську; вул. Поліцейську в Шевченківську, вул. Первозванівську в Короленківську; Петровську в вул. Володарського; вул. Солдатську в Червону; вул. Троїцьку в Красну; Троїцький майдан в Красний; Троїцький базар в Нижній базар; вул. Олександрівську в Артьомівську, вул. Болгарську в Благоєвську; Воскресенську в Ленінську; вул. Каретну в Незаможню; вул. Монастирську в Червонофлотську; вул. Романовську в Свердловську; Олександро-Невський майдан в Калінінський; Олександрівський провулок в Калінінський; Гайдамацький провулок в Більшовицький; Надеждинський провулок в 1-шу Чечелівку; Алексєєвську вул. в 2-у Чечелівку; Суворівську вул. в 3-ю Чечелівку; Михайлівську вул. в 4-у Чечелівку; Маріїнську вул. в 5-у Чечелівку; Брянську вул. в І Фабрику; Покровську в 2-у Фабрику; Виїздну в 3-ю Фабрику; Новосолдатську вул. в Червоногвардійську; вул. Мамаєвську в Пролетарську; Вороновську в вул. Павлова; Брянську колонію в колонію ім. Петровського; Брянську балку в Петровську; Брянське селище в Петровське.

У цій же постанові було записано: «Для переименования города организовать -конкурс, пригласив лучшие силы, составить жюри - предгубисполкома, пред.Г.С.П.С, секретаря губкома; профессора Эварницкого; председателя истпарта. Секретарю горсовета поручить выработать условия конкурса».

Однак це рішення так і залишилось на папері. Впровадження нових назв в побут часто випереджало обов'язкове затвердження їх вищестоящими радянськими органами. Прикладом може служити спроба перейменування в 1924 р. міста Катеринослава. 8-й губернський з'їзд Рад, який відбувся в січні 1924 р., прийняв постанову про перейменування м. Катеринослава в м.Краснодніпровськ, а Катеринославську губернію в Краснодніпровську. Багато організацій і закладів сприйняли це як керівництво до дії і почали іменувати Катеринослав Краснодніпровськом в офіційних документах. Все це примусило Губвиконком виступити в газеті «Звезда» від 17 лютого 1924 р. з роз'ясненням, суть якого зводилася до посилання на те, що «...в силу существующих законоположений, окончательное разрешение вопросов, связанных с переименованием населенных пунктов, зависит от президиума ЦИКа СССР. Постановление же губсъезда советов является лишь мотивом для возбуждения перед центром соответствующего ходатайства...».

Згідно з роз'ясненням Губвиконкому нова назва міста Катеринослава до затвердження його в установленому порядку не повинна застосовуватись. В 1924 р. питання про перейменування міста ставило багато організацій, колективів підприємств, різних закладів. В ухвалах зборів були записані такі назви як Червоно-Рурськ, Ленінаслав, Металіст.

В жовтні 1925 р. голова катеринославського міськвиконкому І.А.Гаврилов виступив на пленумі з пропозицією про повторне клопотання з приводу перейменування міста, зазначивши, що в масштабах катеринославського округу (у 1925 р. була ліквідована Катеринославська губернія і створено сім округів) перейменування потребує менших втрат. Пленум рекомендував катеринославському окрвиконкому опрацювати питання щодо перейменування міста та внести на обговорення окружного з'їзду. 3-й окружний з'їзд робітничих, селянських та солдатських депутатів Катеринославщини, який приходив 3-8 травня 1926 р., прийняв постанову про перейменування м. Катеринослава в м. «Дніпропетровський», назва якого пов'язана з ім'ям Всеукраїнського старости (з 1919-1938 рр.) Петровського Григорія Івановича.

Присутній на з'їзді Г.І.Петровський, виступив з промовою, в якій сказав:

«...Товарищи! Вы решили порвать со скверным монархическим прошлым, которое связано с названием Екатеринослава, где рабочие и крестьяне немало пролили крови в борьбе против реакции. Я не думал, что моя пролетарская работа могла возвыситься до такой высокой чести, когда моим именем будет называться большой город, рабочие и крестьяне которого имеют славные пролетарские традиции в борьбе с монархическим буржуазным режимом. Но если вам угодно сделать так, чтобы именем моим назывался этот город, я с большой благодарностью принимаю эту честь. Я по мере своих сил буду работать вместе с Вами для того, чтобы выполнить возложенные на нас исторические задачи».

Резолюція з'їзду була затверджена постановою президії ЦВК СРСР від 20 липня 1926 р.

В серпні 1925 р. окрвиконком затвердив постанову секретаріату міськради про перейменування садів та парків міста - По-тьомкінскій парк в ім.Т.Г.Шевченка; Виконкомівський в парк Імені Борців Революції; парк в Амур-Нижньодніпровську в «Пролетарський»; Улаштований на Фабриці сквер в ім.Т.Карпуші; сквер на 4-ій Чечелівці в сквер «Юних ленінців»; парк на Лісопільній вулиці в парк ім.С.Халтуріна.

В 1926 р.-1927 р. згідно з постановою президії міськради були перейменовані вулиці Орловська та Єлізарівська: перша в вулицю Металістів в ознаменування 20-річчя дніпропетровської спілки металістів (газета «Звезда» № 185 від 4.07.1926 р.), друга в вулицю Кооперативну і теж в ознаменування чергової роковини міжнародного кооперативного руху (протокол № 13 від 30 червня 1927 р.).

В 1929 р. після остаточного «розгрома» троцькістської опозиції рішенням президії дніпропетровської міськради (протокол № 18 від 4.04.1929 р.) майдан і вулиця ім.Троцького були перейменовані в майдан ім.Т.Г.Шевченка і вулицю 8-го Березня.

В 1930 р. за клопотанням студентської молоді м. Дніпропетровська президія міської Ради затвердила перейменування вул. Гімназичної в вул. Пролетарського студентства.

Славнозвісна челюскінська епопея також була позначена в назвах вулиць. 11 липня 1934 р. після захоплюючої зустрічі мешканців міста покорителів Півночі, президія міськради постановила: «на честь героїв Арктики - челюскінців, у зв'язку з їхнім перебуванням у Дніпропетровську перейменувати вул. Гімнастичну в вул. Отто Шмідта; вул.Трамвайну в А.Боброва; вул.Сквозну в В.Молокова; вул.Керосинну в С.Леваневського».

В назвах міст, майданів та вулиць знаходили безсмертя не тільки вожді пролетарської революції та герої праці, але і представники інтелігенції - вчені та письменники. Так, у жовтні 1934 р. президія дніпропетровської міської ради перейменувала вул. Широку в вул. Горького, а вулиця Севастопольська почала називатися на честь академіка І.Павлова, в постанові говорилося: «...на ознаменування 85-річчя з дня народження видатного світового вченого академіка І.П.Павлова, перейменувати Севастопольську вул. в М.Дніпропетровську, де розташовані основні біологічні установи міста на вул. імені ювіляра».

В 1934 р. Країну Рад приголомшило політичне убивство улюбленця Комуністичної партії та всього радянського народу, секретаря Центрального і Ленінградського Комітету ВКП(б), члена Президії СРСР Сергія Мироновича Кірова. Він був убитий 1 грудня б 16 г. 30 хв. в Смольному (Ленінград). По всій країні був оголошений траур. А 2-го грудня в газеті «Зоря» опублікована постанова Дніпропетровської міськради:

«Для увіковічення пам'яті серед трудящих міста Дніпропетровська славного більшовика, ленінця, відданішого борця за справу робітничого класу, комунізму - т. Кірова Сергія Мироновича - президія міської ради ухвалює: затвердити клопотання робітників вагоноремонтного заводу в Н-Дніпровську, надавши їх заводу ім'я т. С.М.Кірова. Присвоїти дитячому комбінату завода ім. Г.І.Петровського ім'я т. С.М.Кірова. Перейменувати вул. Полтавську на вул. ім. Кірова. Затвердити рішення оргбюро Центрально-Нагірного району та клопотання робітників району про присвоєння Центрально-Нагірному району імені т. Кірова. Кращій передовій 22-й школі присвоїти ім'я т. Кірова».

Так зникла з пам'яті мешканців міста ще одна історична назва минулого - Полтавська вулиця.

В березні 1936 р. у Кіровському районі з ухвалення президії Дніпропетровського міськвиконкому, згідно з клопотанням виборців та райради Кіровського району, було затверджено перейменування вулиць: Чорногорську в Е. Тельмана; Сербську в П.Постишева; Слов'янську в ім. Димитрова.

В червні цього ж року президія Дніпропетровської міськради затвердила постанову про увіковічення пам'яті радянського письменника М.Горького. Майдану, що поряд з парком ім. Хатаєвича (пізніше ім. Чкалова), присвоїти ім'я М.Горького.

Достатньо спірна традиція перейменування «старих» назв «новими» успішно продовжувалось в 40-ві і в усі наступні роки.

Маркова Л.М.

Історія міста:

» Теми про місто:
- Архітектура
- Символіка міста і області
- Замітки про місто
- Історія міста
- Історія вулиць і будинків
- Історичні карти
- Історія міського транспорту
- Славнозвісні люди міста
- Історичний календар
- Місто по шматочках

copyright © gorod.dp.ua, ПрАТ Сьогодні Мультімедіа, ТРК Україна
Усі права захищені. Використання матеріалів сайту можливо тільки з дозволу власника.

Про проект :: Реклама на сайті