Оселя козацького батька (меморіальний будинок-музей академіка Д.І. Яворницького)

Дмитро Іванович Яворницький

Будинок-музей Д.І. Яворницького

Будинок-музей ім. Д.І.Яворнитського

Будинок Яворницького

Одразу після смерті Яворницького було прийняте рішення влади про перетворення оселі вченого на музей, але Друга світова війна завадила втіленню у життя цього задуму. Під час війни померла дружина Дмитра Івановича – Серафима Дмитрівна, було втрачено, викрадено багато особистих речей господаря. Ще деякий час у будинку мешкали сестри Серафими Дмитрівни – Бурякови. Після війни будинок передали на баланс Дніпропетровського історичного музею ім. Д.І. Яворницького. Працівники музею ретельно збирали речі з будинку (меблі, предмети інтер’єру, книги, посуд), документи, фотографії та спогади близьких і друзів Яворницького, щоб відтворити обстановку будинку вченого. Нарешті, 18 липня 1964 р. вдалося створити експозицію в одній із кімнат, де мешкав вчений.

Як повідомляли газети, в кімнаті-музеї були зосереджені численні документи, листи, книги, особисті речі, за якими відвідувачі могли простежити життя та діяльність Яворницького. Деякі матеріали були передані до музею письменником І. Шаповалом, колекціонером М. Карасьовим. Допомогу Історичному музею у відтворенні життєвого шляху Д.І. Яворницького надавали вчені міста К. Стародубов, Д. Пойда, К. Поздняков, В. Голубицький та інші.

Час минав, будинок старішав і руйнувався, експозиція меморіальної кімнати потребувала вдосконалення, потрібні були кошти, а їх, як завжди, не вистачало. Та й, постать Дмитра Івановича з 1930-х рр., коли він був оголошений «націоналістом і контр-революціонером», не викликала у влади довіри та належної шани. Директор музею Г. Ватченко стукала у різні двері, підключала громадськість і вчених міста, намагалася довести необхідність ремонту-реставрації будинку і повного відновлення кількох меморіальних кімнат, створення повноцінної експозиції про видатного українського вченого, Нестора запорозького козацтва. Тільки на початку 1980-х рр. справа зрушила з місця, будинок відремонтували, реставрували та створили меморіальну експозицію, яку відкрили 3 листопада 1988 р.

Ось уже 25 років будинок приймає зацікавлених відвідувачів. Тут відбуваються наукові і культурно-просвітницькі заходи, різноманітні виставки, лунають співи бандуристів, його відвідують туристи, діти, студенти, мешканці міста та його гості. Особливою шаною будинок користується у представників української діаспори зі США та Канади.

Валентина Бекетова