Московська команда «Спартак» щойно перемогла в 1/16 фіналу Кубку УЕФА у Бі-рмінгемі (Англія) місцеву «Астон Віллу» з рахунком 2:1. Більшість фахівців стверджували, що і «Дніпро» буде переможений. Щоб стати чемпіоном, господарям поля достатньо було зіграти внічию, гостям же потрібна була лише перемога.
Тренер команди В. Ємець виставив націлений на атаку склад: С. Краковський, П. Кутузов, А. Дилай, С. Пучков, (Ю. Миргородський, 87), А. Лисенко, В. Багмут, В. Кузнєцов, Г. Литовченко, В. Устимчик, О. Протасов (В. Лютий, 70). О. Таран. У нападі було зроблено ставку на таких результативних форвардів, як О. Таран і О. Протасов.
Старший тренер москвичів, знаменитий К. Бесков, також виставив найсильніший на той час склад: Р. Дасаєва, В. Базулева, Ю. Гаврилова, Ф. Черенкова, С. Родіонова. Майже половина з них входила до збірної країни. Особливо великою популярністю користувався улюбленець болільників прославленого клубу Ф. Черенков.
Гра почалась атаками «Дніпра». На шістнадцятій хвилині А. Дилай зробив точну передачу на правий край О. Протасову, який обіграв кількох спартаківців і передав м’яч Тарану, удар якого був точним. І далі «Дніпро» продовжував атакувати. На 22-й хвилині А. Дилай знову довгою передачею вивів до воріт суперника Г. Литовченка. Той відразу ж ударив по воротах, але потрапив в одного з захисників. М’яч, відскочивши, потрапив до О. Тарана, який подвоїв рахунок.
Ще у першому таймі напівзахисник «Спартака» Гладілін дальнім ударом у верхній кут воріт забив одного м’яча. Відразу ж після перерви він знову домігся успіху. Від-булася ще низка найгостріших атак гостей. Але дніпропетровці вистояли і пішли вперед. На 58-й хвилині Г. Литовченко швидко пройшов по правому краю, спартаківець Базулев намагався зупинити його руками, але Геннадій вирвався і зробив націлену передачу в центр. Тут одночасно напали О. Таран і О. Протасов. Перший із них на якусь частку секунди випередив колегу і головою забив свій третій у матчі гол.
Рахунок 3:2 тримався до останніх хвилин цієї яскравої гри. Більше атакував «Спартак», а «Дніпро» мужньо захищався, роблячи найнебезпечніші випади до воріт суперника. Перед закінченням матчу суддя В. Кузнєцов призначив пенальті – і удар захисника А. Лисенка був точним. Рахунок 4:2 означав перемогу.
«Дніпро» вперше у своїй історії став чемпіоном СРСР. Вигравши надзвичайно важкий поєдинок, його гравці підняли уверх руки, обійнялися, привітали своїх шанувальників. Їм надали право зробити коло пошани. Багато хто плакав від щастя. Болільники встали і бурхливо вітали успіх улюбленої команди, безперервно скандуючи: «Мо-лод-ці!» Під ноги переможців летіли десятки букетів квітів. Багато їх було вручено і заслуженим тренерам України В. Ємцю та Г. Жиздику, які створили прекрасну команду и мудро керували ходом матчів.
День 6 листопада 1983-го став справжнім святом для дніпропетровців. До пізньої ночі по місту ходили групи болільників і безперервно скандували: «Дніпро» – чемпіон!», «Краще нема команди в світі, ніж „Дніпро” в Україні!» Те ж саме писали на парканах, будинках, асфальті. Наступного дня на демонстрації вболівальники несли багато лозунгів на честь перемоги. Студенти вузів скандували «„Дніпро” – чемпіон!»
ІСТОРИЧНЕ ФОТО |
Автостанція Дніпропетровськ, 1950-е гг. |