ЧОМУ МИ ПРАВОСЛАВНІ

[ІОАН]

Святе Письмо не закінчується на Одкровенні Іоанна Богослова
Матеріальний світ не може існувати без духовного, бо спершу був створений духовний світ, а потім — земний, природний.
Людина створена за подобою Бога, і обдарована не тільки природними властивостями, але й насамперед духовними. Про це свідчить нам народження на землі Бога — Ісуса Христа. На землі також народжуються люди, які стають духовними вчителями церкви, старцями і пророками. Це свідчить про те, що Богу не байдужі долі людей, і вони мають Того, хто піклується про них.
Якщо хтось вважає, що Святе Письмо закінчується на Одкровенні Іоанна Богослова, то він помиляється. Святе Письмо — це одкровення для людей, щоби людина повчалася з нього й шукала праведне життя, могла відрізнити зло від добра.
Православне ж учення ґрунтується на переданні святих отців, які отримували від Бога одкровення, через які і наставляли людей. Ці одкровення не закінчуються, а передаються з покоління в покоління, і зберігаються як передання, як перлини Святого Письма.
Розуміння добра і зла, очищення і спасіння душі — питання актуальні, які були завжди, але боротьба за ду́ші ведеться безупинно, ворог людини завжди придумує нові пастки, щоб уловити насамперед вірних Христу. Тому Ісус Христос обіцяв, що Він не залишить нас, а перебуватиме з нами. Тому одкровення й повчання православних святих є не вчення їхнє, а вчення Боже.

Сприйняття дійсності

Щодо сприйняття дійсності люди поділяються на три групи. Одні дивляться тільки тілесними очима на плотські речі й гадають, що бачать по-справжньому. Це — воістину сліпці. Вони живуть у сутінках невідання, покриті похмурим мороком матеріальних речей.
Інші дивляться на світ покладаючись на свій розум, намагаючися зрозуміти природу речей і сподіваючися тільки на свої очі і свій розум. І вони не бачать нічого так, як воно є насправді, тому що не мають знань духовного життя. Вони покладаються тільки на природний світ, який був створений духовним.
«Є якась непізнавана таємниця за всім пізнаваним світом», — кажуть вони. І це — вершина їхньої свідомості. Тому вони живуть у якомусь каламутному присмерку мінливих тіней, який, як завіса, приховує від них істину.
Треті ж не дуже довіряють ні своїм очам, ні своєму розуму, але з дитячою простотою і вірою приймають одкровення від святих Небес. Ці одкровення тамують у них спрагу здобуття земного Царства і відкривають невгамовний голод і бажання Небесного Царства.
Таких називають «дітьми світла». Їм дається бачити таємниці і, бачачи їх, ходити шляхами правими в земному житті. Але вони не завжди й не постійно бачать, але тільки тоді, коли це завгодно волі та милості Святого Промислу.

Страждання народів

Чому народи страждають, мучаться через злидні, голод і війни?
Якщо ми зможемо хоч трошки наблизитися до істини, то істина нам дасть відповіді на ці питання.
Більшість людей не шукають її. Одні бояться її, інші ж знають, що вона є, але шукають собі теплого містечка, щоби спокійно собі прожити й не тривожити тих, які протистоять їй, маючи владу карати й забирати життя. Тільки мала дещиця людей шукає її і згідна взяти хрест, який наближає до Бога. І вони розуміють, що відступлення від Бога, який є джерелом життя, призводить до втрати духовних і земних благ.
Чому християнство мало велику підтримку і швидко розповсюджувалося по землі?
Людство страждало від беззаконня, війн і хаосу. Керівники не могли управляти державами без крові й насильства. Люди жили за законом сильнішого, хто сильніший — той правий, він має право забирати те, що йому не належить, насилувати, вбивати, щоби володіти й управляти.
Спочатку з християнами боролись, ненавиділи їх, але з часом усе більше й більше ставали прихильниками і віруючими в Христа. Людство починало розуміти, що ці закони можуть допомогти не тільки людині, але й керувати державою, зупинити війни та хаос.
Потім настав час, коли люди почали втрачати віру, розумом говорили «вірую», а ділами відрікались.
Тепер настають часи, коли людство повертається до того беззаконня, яке було до християнства. Тому закономірно, що коли християнські цінності перестають працювати, то приходить диктатура, яка несе в собі зло й ненависть.
Дух людини може бути трьох видів: божественний, природний і демонський.
Божественний дух живе й надихає людину, якщо вона живе за Законом Божим, має страх божий, смирення, душевну простоту, шукає істину, розуміння добра і зла, очищається і просить Духа Святого.
Природний дух людини, живе для насичення тіла, їжею, розвагою, природними інстинктами, які виникають у тілі. Тут у людині можуть розвиватись і довгий час перебувати гордість, надмірність, самоутвердження, самонадійність, блуд та інші пристрасті. На початку людина їх соромиться, але згодом, коли вони укореняться, то людина ними вихваляється, виставляє їх напоказ як приклад для інших. Тоді в людині починає розвиватися демонський дух.

Демонський дух

Для самоутвердження ці люди вишукують мирян, які слабші або живуть праведним життям, і починають їх принижувати й насміхатися з них, щоби піднестися в очах інших.
Як ми знаємо, християнам не личить відповідати злом за зло, тому передусім вони стають об’єктом для нападів таких людей.
Якщо демонський дух заволодіває народом, і відбувається підміна цінностей керівними людьми, то совість, честь, мораль, соціальна справедливість не будуть шановані керівництвом, і тоді настає беззаконня, хаос, слідом за якими приходять війни, голод, страждання і хвороби.
Цей стан довготривалий, доки люди не жахнуться самі себе й не почнуть навертатися до Бога.
Багато хто тут буде заперечувати: ми молимось, сповідаємось, будуємо церкви, ходимо на прощу.
Так, це все потрібно, але де ваше серце? Що є пріоритетом у вашому житті? Чи не чините ви так, як чинили фарисеї? Словом шануєте Бога, а ділами відрікаєтесь. Чи не шукаєте ви слави в людей, а від Божого Духу відмовляєтесь?

Праведність
Якщо праведність ваша не перевищить праведності книжників і фарисеїв, то не ввійдете в Царство Небесне.
Служба Божа, піст, молитва, милостиня, служать лише як засіб для досягнення мети — очищення й переродження душі, уподібнення Христу шляхом надбання Святого Духа Божого й розвинення в собі християнських чеснот.
Багато хто з християн не розуміють цього й не знають мети християнських чеснот, у яких вони хочуть знайти порятунок.

Відкуп

Більшість християн шукає пасивного спасіння — придбання дарів духовного життя без самого життя. Виправдовуючи свою бездіяльність, вони перекладають свою вину на теперішній час, суспільство, і тим несвідомо звинувачують Творця, мовляв, усім управляє Бог, а я людина маленька.
Завжди і всюди більшість розраховує купити Святого Духа, сподіваючись відкупитися просто грошима, пожертвою на храм, благодійністю.
Зовнішність і прикраси храму не можуть свідчити про духовний стан прихожан.
Одного бізнесмена спитали, чому він не ходить до церкви? На що він відповів з образою, що він не одну церкву збудував, невже цього мало?
Також є випадки, коли продають цеглу для храму, мовляв, ти купуєш цеглини, якими буде збудована церква, навіть можна замовити цеглину зі своїм іменем.
Найважливіша не зовнішність храму, а внутрішній стан прихожан, скільки прихожан із цього храму зуміли очиститись і стали достойними входження в Царство Боже.
Краще хай церква буде маленькою, старенькою, без прикрас, але з духовною паствою, ніж великий храм, прикрашений, з прихожанами, які думають, що за їхню пожертву збудований цей храм, і ніби їм відкриються ворота Царства Божого.

Фарисейство

Дехто вважає, що фарисеї — це ті, які гнали Ісуса Христа, а я визнаю й шаную Христа. Так ворог спокушує подумки, щоби християнство не мало тієї чистоти, а з нею і сили, яка була за перших проповідуючих християн. Він прагне внести до християнства всі ці недоліки, які мали фарисеї, хоч багато з них були не такими вже грішними, а може навіть і праведнішими за нас.
Тому фарисейство не є історичним фактом чи категорією людей, а фарисейство є недоліком, з яким повинен боротися кожен, щоби Дух Святий сходив на нього. Бо Дух Святий не зможе ввійти в душу, яка пишається своїми праведними вчинками, виставляючи їх напоказ, або внутрішньо пишається собою.
Навіть гірше, коли вона не бачить у собі його, і на зауваження починає сперечатися. Якщо смиренному скажеш про фарисейство в душі, то він за своєю звичкою знайде факти свого фарисейства й покається.
Усі ми пошкоджені гріхами, і нам присутні, у малій мірі або у великій, ті чи інші пристрасті, з якими нам належить боротись, і коли людина стверджує, що вона чиста від того чи іншого гріха, тим вона свідчить, що вона його не бачить у собі, тільки й того.
Найголовніше для темних сил — відвернути увагу людей від себе, щоби люди не бачили спокус і недоліків, з якими треба боротись, а звідси якраз і випливає очищення душі. Тоді людина підпадатиме під їхній вплив і не буде закликати Бога на допомогу.

Свобода духу

Люди прагнуть свободи. Свободи праці, свободи вчинків, мрій, щоби насолодити своє тіло. Але тоді дух працює в людині не на інтереси душі, а вимушений працювати на тваринні інстинкти. Змішуючи в собі подобу Божу з твариною, виходить монстр, який працює на демонів, і є противником Богу, і через свою ненаситність має бажання знищувати все на землі.
Маємо розуміти, що природний інстинкт працює для тварин, а для людини працює Закон Божий, бо вона створена подібною Богу, і має божественні властивості творити. І якщо в людині йде підміна духу, то всі її божественні здібності починають працювати на тваринний інстинкт; не на творення, а на знищення всього того, що було створене Богом. Вона робиться сліпим знаряддям демонських сил, тому Бог дав Закон людині, з одного боку як попередження, а з іншого — як наставляння на праведний шлях.
Демони часто, а особливо останнім часом, подають людям свої логічні на перший погляд філософські твердження щодо тих чи інших речей. І людина, не маючи духа Божого, легко підпадає під вплив темних, і, стверджуючи їхні теорії, робиться противником Бога. Адже слово не тільки має звуки, але й дух, який піднімає або опускає людину.
Бог-Творець усім управляє, Він дає життя світу, про що свідчить нам Святе Письмо, і якщо людина, свідомо чи несвідомо, відмовляється від Бога, то тим вона відмовляється від свого власного життя.
Чи може бджола існувати без сім’ї? Сім’я надає всі можливості для життя бджоли. Тому бджола працює не тільки на благо всього вулика, але й оберігає його від ворогів ціною власного життя.
Люди часто не усвідомлюють, що, здобуваючи гроші й матеріальні блага, вони не отримують свободу й безпечне життя. Життя як свічка, швидко догорає, і все придбане матеріальне не дасть їй тієї свободи, яку пропонував їй Христос. Але ця свобода, свобода духу, оцінюється вже там, де йде суд, а тут, на землі, люди часто нехтують нею. Чистота духу скеровує людину до Бога як до джерела життя, бо без нього — смерть.
Бог наш Отець, а ми Його діти, і покірність дітей волі батьківській не обмежує їхню свободу, але оберігає їх і спрямовує правильним руслом життя.
Людям легше сприйняти символ, ніж дійсність, і образ, ніж дух та істину. Тому Царство Боже для багатьох є тільки символ, а не реальність, і той, хто працює для нього, трудиться не тільки на благо своє, але й на благо всіх людей і світу, який створив Бог.
Ісус мав Дух Бога, який був звільнений від впливу природного й демонського духів. Тому Його слова, Його міркування були істиною одкровення з Царства Божого, яка мала силу і владу над усім земним.

Православ’я

Коли ми говоримо про православ’я, ми повинні насамперед розуміти його пріоритети. Якщо православні люди цього не знають, то легко захоплюються екуменічним рухом і відмовляються від православ’я.
Що насправді несе православ’я в собі? Це очищення душі через терпіння, смирення й любов. Це вчення святих отців, які зберігали Дух Божий, і мали одкровення проти підступів диявола. Отже, дух православний має властивості скеровувати душу праведним шляхом. Він підтримується тоді в людині, коли вона читає Святе Письмо й повчання святих отців.
Православні керуються не тільки Святим Письмом, але й переданням. Святе Письмо не закінчується на Одкровенні Іоанна Богослова, а має продовження в богоявленнях святим отцям, одкровеннях, які передавались як досвід, шліфувались, випробовувались і залишались як передання.
Навіть негативний досвід падіння не приховувався, а слугував прикладом для інших поколінь, щоб оминути пастку темних. Одкровення старців, як сито, просіює всякий рух духовної людини, яка стає на шлях очищення, щоби людина йшла правильною дорогою.
Деякі сперечаються, стверджують, що Бог єдиний для всіх. Так, але є різне вчення, і в тому, щоби людина могла відрізнити добро від зла, була місія Ісуса Христа.
«Бог єдиний для всіх» вигукували юдеї, які розіп’яли Ісуса Христа. Тому, щоби відрізнити одне від одного, треба знати вчення досконало.
Православ’я покладається не тільки на досвід православних старців, але й порівнює його з іншими досвідами, щоби людина мала що з чим порівнювати, на що деякі, будучи викривлені, починають буйно реагувати, викрикуючи «Бог є єдиним для всіх, і віри всі рівні».
Омана. Так у православ’ї називається приваблення, яке йде від темних, щоби спокусити віруючих, і, не знаючи цього гріха, багато подвижників падали, навіть православні. Але якщо в православних це є прикладом негативним, і про це попереджається, то в деяких воно вважається ступенем святості й гідним наслідування. Тому не можна змішувати солому з вогнем.
Царство Боже зусиллями береться, і тому, якщо це істина, то ми мусимо стояти за істину і не піддаватися на умови інших.
Поки не відкриються очі душі і людина не здатна розуміти по духу, слова істини будуть пусті слова, які не мають сили. А коли дух відкриє людині очі душі, то значення слова доходять до самого серця людини. І кам’яне серце починає танути, як холодний лід від теплого сонця, змінюючи здібності душі в розумінні добра і зла. І цей процес не зупиняється, бо Бог має багато чого сповістити й навчити людину, щоби вона отримала свій первинний вигляд.
Вади

Що може завадити душі йти шляхом спасіння?

Лінощі, самовпевненість, клопоти, і пристрасть до грошей і всього земного.
Коли в скарбниці серця містяться не слова одкровення Бога, а людські пристрасті, то ця скарбниця насамперед буде скеровувати не на шляхи спасіння, а на задоволення своїх пристрастей.
Як багато душ, які бояться розлучитися зі своїми пристрастями, і, говорячи Богу так, самі хапаються за світські багатства.
Тут треба розуміти не обмеження у всьому, бо виконуючи все, і навіть звершуючи духовні подвиги, пожертви, можна впасти в оману. І захоплюючись самим собою, можна впасти через свою пихатість, або фарисейство й гординю, як падали інші.
Є життя подвижників, ченців і світських людей, тому до всього треба ставитися з розсудливістю, щоби не взяти на себе важку ношу, щоби не нарікати на життя та Бога. Найголовніше для душі не чесноти, не молитви, що треба виконувати для очищення душі, а любов, яка є початком усього духовного життя людини.
Любов не як слово, не як буква, а любов, яка є безкорисною, яка дає здатність людині відчувати Бога й насичуватися Його Духом.
Тоді все стає на свої місця, душа буде здібною відрізняти добро від зла.