21:54
28 червня - День Конституції України
23.06.2022 15:01
28 червня 1996 року Верховна Рада України ухвалила Конституцію України. Це стало важливою віхою українського державотворення. Конституцiя становить ядро нацiональної правової системи. Вона фiксує головні юридичні та полiтичні аспекти відносин між державою та суспільством: від забезпечення прав i свобод людини до подальшого розвитку держави. У цьому полягає соцiальна цiннiсть Основного закону.
Український конституціоналізм має власні особливості. Найголовніші з них – демократизм, повага до суспільних та індивідуальних прав. Ці засади формувалися протягом століть у відповідності до національного характеру українців, способу життя, цінностей і суспільних відносин.
Український конституціоналізм інколи випереджав європейський. Йдеться про конституцію Пилипа Орлика 1710 року – “Договір та Встановлення прав і вольностей Війська Запорозького та всього вільного народу Малоросійського між Ясновельможним гетьманом Пилипом Орликом та між Генеральною старшиною, полковниками, а також названим Військом Запорозьким, що за давнім звичаєм і за військовими правилами схвалені обома сторонами вільним голосуванням і скріплені найяснішим гетьманом урочистою присягою”. Це правова пам’ятка, в якій уперше в Європі обґрунтовується можливість існування парламентської демократичної республіки.
У період Української революції 1917–1921 років конституційний процес розпочався відразу після проголошення Першого універсалу Центральної Ради. 29 квітня 1918 року Центральна Рада прийняла Конституцію Української Народної Республіки. УНР проголошувалася суверенною державою, “самостійною і ні від кого незалежною”.
Державотворчі процеси цього періоду були припинені тривалою окупацією українських земель східним сусідом. Свого часу абсолютна монархія Російської імперії не потребувала будь-яких конституцій. Натомість Радянський Союз, де авторитаризм і тоталітаризм досягли крайньої стадії, навпаки, за кілька десятиліть наплодив таку кількість основних законів, якої для цивілізованих країн вистачило б на тисячоліття. Втім, усі вони лише декларували певний набір демократичних цінностей, за ширмою яких поставала нова імперія, набагато страшніша за всі попередні.
Новітній конституційний процес в Україні нерозривно пов’язаний з відновленням української державності. Творення Конституції розпочалося із прийняттям Декларації про державний суверенітет 16 липня 1990 року. Процеси творення національного законодавства активізувалися з розпадом СРСР та ухваленням Акта проголошення незалежності України від 24 серпня 1991 року. Всеукраїнський референдум засвідчив підтримку проголошення незалежності України. Більшість країн світу визнали Україну суверенною державою. Тож актуалізувалося питання прийняття Основного закону. Однак протистояння між президентом та парламентом істотно затягнуло конституційний процес.
Напередодні ухвалення Конституції, в червні 1996 року, ситуація загострилася. 26 червня Рада національної безпеки і Рада регіонів при Президентові України різко засудили будь-які зволікання з прийняттям цього документа. Президент призначив референдум щодо прийняття Конституції на 25 вересня. А наступного дня Верховна Рада України прийняла постанову “Про процедуру розгляду проекту Конституції України в другому читанні”. І розпочався справжній марафон тривалістю майже 24 години. Із них останні 14 – без перерви. Це були непрості 14 годин. Серед питань, які викликали найбільші дискусії, були державні символи. Ліві категорично не погоджувалися на тризуб і синьо-жовтий стяг. Врешті депутати дійшли згоди.
Чимало суперечок викликало питання про статус Криму. Частина народних обранців (насамперед, праві) вважали, що достатньо обмежитися наданням півострову статусу звичайної області. Після неодноразових голосувань таки дійшли компромісу: ліві голосують за синьо-жовтий прапор, праві – за автономію Криму.
Нелегко вирішувалося і мовне питання: українська стала єдиною державною мовою, але Конституція гарантує вільний розвиток та використання російської і інших мов національних меншин.
О 09 годині 18 хвилин 28 червня 1996-го країна отримала Конституцію – першу Конституцію незалежної України. У ній було закріплено правові основи держави, її суверенітет і територіальну цілісність, основні права і свободи українських громадян. Людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканість, безпека визнаються найвищою соціальною цінністю. Конституція України містить норми прямої дії. Одним із ключових положень стала 5-а стаття Конституції, згідно якої “носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ”.
Власне, конституційний процес не завершився прийняттям Конституції 28 червня 1996 року. Він триває увесь час, допоки існує держава і розвивається суспільство.
Дніпровський районний відділ м. Дніпра
філії Державної установи «Центр пробації»
у Дніпропетровській області
Коментарі: 0 | Залишити коментар
Ратифікація Стамбульської конвеції
23.06.2022 14:31
23.06.2022 в приміщенні Дніпровського районного відділу м. Дніпра філії державної установи «Центр пробації» у Дніпропетровській області головним юристом сектору Слобожанського бюро правової допомоги Дніпропетровського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги Іриною Лабойко спільно з працівниками відділу проведено інформаційний захід для суб’єктів пробації, які перебувають на обліку в підрозділі на тему: «Зміст, та головна мета ратифікація Стамбульської конвенції».
Суб’єктам пробації роз’яснено, що Президент України Володимир Зеленський 21 червня 2022 року підписав документ «Про ратифікацію Стамбульської конвенції», її головний зміст простий, але надзвичайно важливий. Це зобов'язання захищати жінок від насильства і різних форм дискримінації.
Верховна рада 20 червня ратифікувала "Конвенцію Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу із цими явищами", відому як "Стамбульська конвенція". Стамбульська конвенція – Це міжнародна угода Ради Європи та перший міжнародний законодавчий акт, що передбачає захист прав жінок. Її цілі – зробити так, щоб жінки були захищені від усіх форм насильства та дискримінації, боротися за рівність між жінками й чоловіками, розробляти політику та заходи для захисту всіх жертв насильства й надання їм допомоги.
На сьогодні конвенцію підписали 45 країн і Європейський Союз.
Крім того, кримінальним злочином визнається сексуальне домагання вдома, на роботі, в транспорті, на вулиці чи де-інде, а також фізичне чи психічне насильство. В Україні не було спеціалізованих служб для підтримки постраждалих від сексуального насильства. Після ратифікації такі центри стануть обов’язковими.
Проте досі домашнє насильство підпадає під два законодавства – адміністративне й кримінальне. За перший випадок домашнього насильства кривдник отримає штраф 10-20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 30-40 год виправних робіт, або до 10 діб адміністративного арешту.
Повторне правопорушення протягом року – штраф 20-40 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або 40-60 год виправних робіт, або 15 діб адмінарешту.
Якщо штрафи й виправні роботи не зупинили кривдника, і насильство стало систематичним, йому загрожують 150-240 год громадських робіт, або арешт до 6 місяців, або обмеження волі до 5 років, або позбавлення – до 2 років.
На противагу, Стамбульська конвенція передбачає лише кримінальну відповідальність за домашнє насилля.
Ще одним важливим аргументом "за" ратифікацію є євроінтеграція України. Адже Стамбульська конвенція – частина домовленостей з ЄС щодо надання Україні статусу кандидата.
Дніпровський районний відділ м. Дніпра
філії Державної устарнови "Центр пробації" у Дніпропетровській області
Коментарі: 0 | Залишити коментар
Заснування Київської Русі
16.06.2022 20:20
Дніпровський районний відділ м. Дніпра філії Державної установи «Центр пробації» у Дніпропетровській області розпочав та продовжує цикл просвітницьких заходів для суб’єктів пробації, так 16.06.2022 у Дніпровському районному відділі м. Дніпра кандидат історичних наук, доцент, доцент кафедри історії України Дніпровського національного університету ім. О. Гончара, начальник відділу морально – психологічного забезпечення Дніпровського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки капітан Р. О. А. розповів, про те, що Київська Русь (9 століття — 1240) середньовічна монархічна держава династії Рюриковичів у Східній Європі з центром у місті Києві. У середньовічних джерелах її називали Русь або Руська земля.
Термін «Київська Русь» впровадив до наукового обігу Микола Михайлович Карамзін. В часи свого найбільшого розквіту на початку 12 століття сягала від Карпат до Волги та від Чорного до Балтійського морів.
Перші слов'янські князі: князь Кий (напівлегендарний) - вождь союзу племен полян, засновник м. Києва (за легендою, разом з братами Щеком, Хоривом та сестрою Либідь у V-VІ ст.); князь Рюрик - літописна згадка про нього в «Повісті минулих літ», йдеться про призвання у 862 р. новгородцями «варягів» Рюрика з дружиною; князі Аскольд і Дір завоювали Київ у другій половині IX ст., за літописними даними Аскольд і Дір були боярами князя Рюрика; після смерті новгородського князя Рюрика (879 р.) до повноліття його сина Ігоря фактичним правителем новгородської землі став Олег; у 882 р. Олег захопив Київ, за його наказом було вбито київських братів Аскольда і Діра; початок правління у Києві династії Рюриковичів; князя Олега багато дослідників вважають безпосереднім засновником Київської Русі
Київська Русь була монархією. На чолі її стояв Великий князь. В його руках була зосереджена найвища законодавча, виконавча, судова і військова влада. Дорадчим органом князя була боярська рада. У виняткових випадках велике значення мали постанови віча, зборів вільних горожан, які часто не погоджувалися з княжими директивами. Виконавчими службовцями, що діяли від імені князя, були намісники, посадники, воєводи, тисяцькі, тіуни, митники. Однак після смерті сина Володимира Мономаха Мстислава Володимировича (1132 р.) вона почала втрачати свою політичну єдність і розділилася на 15 князівств і земель. Серед них великими й впливовими були Київська, Чернігівська, Володимиро-Суздальська, Новгородська, Смоленська, Полоцька та Галицька землі й князівства.
Історичним центром формування української народності була територія Київщини, Переяславщини, Чернігово-Сіверщини, Поділля, Галичини та Волині. 3 XII ст. на цій території поширюється назва «Україна». У процесі роздроблення Київської держави українська народність стала етнічною основою земель-князівств Південно-Західної Русі в ХІІ-ХІП ст.: Київського, Переяславського, Чернігівського, Сіверського, Галицького, Волинського. Отже, Київська Русь була формою соціально-економічного та державного розвитку українського етносу. Безпосереднім спадкоємцем Київської Русі стало Галицько-Волинське князівство.
Територія становила 1,1 млн. км2, населення — приблизно 5 млн. Найбільше місто — Київ, 50 тис. мешканців. Київська Русь була державним об'єднанням більш ніж 20 різних племен і народностей. Вона утворилася як велика середньовічна держава.
Дніпровський районний відділ м. Дніпра щиро вдячний Р. О. А. за сумлінну працю з суб’єктами пробації, допомогу та проведення заходу. За доступність у викладенні матеріалу та колосальний вклад у розвиток молодого покоління.
З нетерпінням будемо чекати на наступну зустріч.
Дніпровський районний відділ м. Дніпра
філії Державної установи «Центр пробації»
у Дніпропетровській області
Коментарі: 0 | Залишити коментар
Усі права захищені. Використання матеріалів сайту можливо тільки з дозволу власника.
Про проект :: Реклама на сайті
