Згоден
Продовжуючи перегляд сайту, ви погоджуєтеся з тим, що ознайомилися з оновленою політикою конфіденційності та погоджуєтеся на використання файлів cookie.
В Днепропетровской областной больнице имени Мечникова продолжают ежедневно спасать наших воинов с самыми тяжелыми ранениями и травмами.
Как отмечают врачи, в этом процессе очень важно, если искалеченных воинов поддерживают их родственники.
Об очередном трогательном случае рассказал генеральный директор больницы Мечникова Сергей Рыженко:
«Мама зоставила "Снікерс" під моєю подушкою в реанімації Мечникова…
«Я чув її голос всередині свого тіла, відчував, що вона плаче, але був ще не при тямі.
Знав, що біль мене не зламає».
Юрію 29, родом з Вінницької області, м. Ладижин.
Жорстокі бої, довга евакуація, висока ампутація лівої ноги на рівні верхньої третини стегна, втратив багато крові.
Одержав поранення на Бахмутському напрямку біля н.п. Андріївка 5 квітня.
«Коли почалася евакуація, запропонував, щоб тяжкий побратим був перший.
Майже дві доби чекав допомоги в окопі.
Мої друзі зробили неможливе, скориставшись єдиним шансом, щоб мене винести під обстрілом міномета.
Далі відірвану кінцівку відрізали на стабілізаційному пункті і мене ледь притомного повезли до Мечникова.
Все, як уві сні.
Я потім побачив рідних.
"Снікерс", який залишила мама.
Сльози висихали на її обличчі.
Дуже тяжко вистояти, коли страшно, коли ніхто не може тобі допомогти, але дружина Юлія, син Артем, 4 роки, батьки були перед очима».
Рідні надають дивовижні сили...».
Видео об этом можно посмотреть здесь.